Рішення № 79726178, 11.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2019 року № 826/15395/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління

Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції Дніпровському району Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0055561701 від 25 вересня 2014 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Проте, відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, а тому не повинні включатися до річної податкової декларації. Оскільки відповідачем включено до складу додаткового блага позивача не лише суму прощеного (анульованого) кредиту, а й відсотки за таким кредитом, позивач вважає податкове повідомлення - рішення №0055561701 від 25 вересня 2014 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначив, що підпункт «д» пункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України не містить застережень щодо того, які суми підлягають включенню до складу додаткового блага у вигляді анульованого (прощеного) кредиту, як то основна сума боргу, проценти, пеня.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 10 вересня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Кузьменко А.І. та призначено підготовче засідання. Також, допущено заміну відповідача Державної податкової інспекції Дніпровському району Головного управління Міндоходів у місті Києві її правонаступником Державною податковою інспекцією у Дніпровському району Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 25 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 20 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання 11 грудня 2018 року представники сторін не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу в порядку письмового провадження за його відсутності та за відсутності позивача.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу від 22 серпня 2014 року № 1597 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11 вересня 2014 року № 2240/26-53-17-01/НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 176.1 статті 176, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, статті 36, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано до сплати податок на доходи фізичних осіб в сумі 107 573,12 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0055561701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 134 466,40 грн. (за основним платежем - 107 573,12 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 893,28 грн).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася з відповідним позовом до суду, при вирішенні якого Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами: виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Так, Верховний Суд скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у своїй постанові від 14 серпня 2018 року зазначив, що Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для донарахування податковим органом платнику податків податку з доходів фізичних за отримане додаткове благо у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу.

При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлений склад анульованого (прощеного) боргу, чи включені до суми анульованого боргу відсотки за користування кредитом, їх розмір. Ці обставини мають значення для правильного вирішення справи, оскільки такі відсотки не є додатковим благом та не повинні оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, при вирішенні даної справи підлягає встановленню склад анульованого (прощеного) боргу, чи включені до суми анульованого боргу відсотки за користування кредитом, а також їх розмір.

Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» листом від 28 жовтня 2011 року за вих. №135-11/1419 надіслало на адресу позивача повідомлення про анулювання боргу (в порядку підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) за кредитним договором № 10104378000 від 20 квітня 2006 року, зазначивши, що сума анульованого боргу складається із кредитної заборгованості в сумі 631 427,70 грн по курсу НБУ станом на 28 жовтня 2011 року, пені за вказаним договором в розмірі 642,39 грн, а також заборгованості за відшкодування понесених банком судових витрат в сумі 1820,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено заниження суми оподаткованого доходу в розмірі 633 890,09 грн, тобто до складу оподаткованого доходу позивача відповідачем віднесено кредитну заборгованість, пеню та судові витрати, понесені банком (631427,70 +642,39+1820,00=633 890,09).

Оскільки в порушення абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України відповідачем до складу оподаткованого доходу позивача включено і пеню за користування кредитом, і судові витрати банку, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0055561701 від 25 вересня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 230,41 грн та штрафних (фінансових санкцій) 57,60 грн. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 69 (шістдесят дев'ять) грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Адімінстартивний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0055561701 від 25 вересня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 230,41 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 57,60 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 69 (шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко