Рішення № 79725936, 11.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15059/18

Провадження № 2/522/2051/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси :

під головуванням судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Фуцур Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,- « про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 122 440, 67 грн. моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. та оплату за юридичні послуги в розмірі 3 000 грн..

В обґрунтування позову зазначив, що 05.02.2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та BMW 325, номерний знак GUZ 120 під керуванням водія ОСОБА_3, який втратив керування та здійснив наїзд на автомобіль марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вартість ремонтних робіт автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 склала 121 240,67 грн. та вартість експертного дослідження 1 200 грн. Проте відповідач завдану шкоду не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

В судове засідання позивач не з'явився, представник подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином у встановленому порядку. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та BMW 325, номерний знак GUZ 120 під керуванням водія ОСОБА_3, який втратив керування та здійснив наїзд на автомобіль марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1 та інші автомобілі, які були припарковані на автостоянці навпроти будинку № 6 по вул. мала Арнаутська в м. Одесі.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08.06.2018 року , залишеною без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 20.07.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху та скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Автомобіль марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 547624.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, у позивача з’явились підстави для пред’явлення майнових вимог до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної ним матеріальної шкоди.

Відповідно до експертного дослідження № 5611 від 23.02.2017 року, проведеного СПД ОСОБА_5 власнику автомобілю марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 завдано матеріальну шкоду в розмірі 121 240,67 грн.. вартість дослідження становила 1200 грн..

Цивільна відповідальність власника автомобіля «Nissan X-Trail» була застрахована на умовах обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у страховій компанії «Скайд».

Із офіційного сайту МТСБУ встановлено, що з 31 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» втратило статус асоційованого члена Моторного (транспортного) страхового бюро України. Підставою припинення членства ПАТ «СК «Скайд» стала заборгованість по сплаті відрахувань до фондів МТСБУ понад два місяці.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмоівити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (правова позиція Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6- 2808цс15).

Підставою звернення до суду із даним позовом стали ті обставини, що ОСОБА_2 – винуватицем ДТП, внаслідок якого транспортний засіб, належний позивачу зазнав механічні пошкодження, шкода відшкодована не була.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч.2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як закріплено ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 121 240,67 грн.

Щодо вимоги про стягнення вартості експертного дослідження в розмірі 1200 грн..

В матеріалах справи наявне підтвердження про сплату позивачем суми в розмірі 1200 грн. до прибуткового касового ордеру № 166 за проведення експертного дослідження. Дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того позивач просить суд стягнути на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Як зазначено в п.3 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільна - правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з’ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, надавши оцінку зібраним по справі доказам, які свідчать про характер, обсяг та тривалість страждань, яких зазнав позивач у зв’язку із завданою шкодою, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень.

Крім того позивач просить суд стягнути на його користь оплату за юридичні послуги в розмірі 3 000 грн.

За правилами ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8, ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно поданої представником позивача квитанції, наявної в матеріалах справи позивач сплатив їй суму 3000 грн. за надання правничої допомоги за період розгляду справи.

Суд вважає,що визначений адвокатом розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт за понад рік розгляду справи у суді; ціною позову та значенням справи для сторони, тому суд дійшов до переконання, що представником позивача надано належні та допустимі докази понесених ним витрат у справі, які підлягають стягненню на його користь.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,16,23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,- « про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 122 440,67 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 оплату за юридичні послуги в сумі 3 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено: 11.02.2019 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

11.02.2019