Рішення № 79725519, 06.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3289/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді ОСОБА_8

за участю:секретаря судового засідання Яворської І.Ю., представника відповідача Лукова А.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом від 02.10.2018, в якому вказує на порушення відповідачем Законів України "Про оплату праці", "Про державну службу", Кодексу законів про працю України та її прав, і просить стягнути з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області заробітну плату, не виплачену при звільненні 11656 гривень 20 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в день звільнення, 09.02.2018, відповідач з нею розрахунки не провів, незважаючи на те, що це був робочий день, чим порушив ч.1 ст.116 КЗпП України. 12.02.2018 на її картковий рахунок надійшла одна частина коштів - 12028,09 грн., а 13.02.2018 - інша частина 7399,66 грн. Лише 03.09.2018 вона отримала довідку щодо розрахункової суми. Вказує, що відповідач не виплатив їй премію у розмірі 100% від місячного окладу за 2015 рік, і не провів з нею розрахунки за вихід на роботу у неробочі дні 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016, 28.11.2016, так як по день звільнення вона так і не змогла використати свої вихідні дні. Зазначає, що відповідач обіцяв виплатити премію, яка була узгоджена з двома безпосередніми керівниками, однак по день звільнення премія у розмірі 100% від окладу так виплачена і не була (провідному спеціалісту ОСОБА_5 премія у розмірі 100% посадового окладу була виплачена). Крім цього, станом на 09.02.2018 нею так і не було використано вихідні дні за листопад 2016 року. Відповідно до ст.107 КЗпП України оплата в неробочі дні оплачується у подвійному розмірі. На день звільнення середньомісячна заробітна плата складала 15663 грн. 08 коп., середньоденна заробітна плата складала 783 грн. 15 коп. Отже, відповідач повинен виплатити 11656,20 грн.: 1) премію в розмірі 100% від окладу, який був актуальний станом на день звільнення 09.02.2018 - 5300 грн.; 2) компенсацію за роботу у вихідні дні у подвійному розмірі 6265,20 (783,15 х 2 х 4) гривень (арк. спр. 4-6, т.1).

Відповідно до ухвали від 08.10.2018, суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.11.2018 (арк. спр. 2-3, т.1).

Ухвалою від 30.10.2018 зупинено провадження у справі №2240/3289/18 до часу вирішення Заяви ОСОБА_6 від 26.10.2018 про відвід судді ОСОБА_8 (арк. спр. 70-72, т.1).

Згідно з ухвалою від 31.10.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_8 від розгляду адміністративної справи № 2240/3289/18 (арк. спр. 76-77, т.1).

Ухвалою від 02.11.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.11.2018 (арк. спр. 88, т.1).

Відповідно до ухвал від 05.11.2018 судом було оголошено перерву у підготовчому засіданні та призначено підготовче засідання на 15.11.2018, а також витребувано докази в Управління Держпраці у Хмельницькій області (арк. спр. 96-98, т.1).

15.11.2018 на виконання ухвали суду від Управління Держпраці у Хмельницькій області надійшли матеріали інспекційного відвідування Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, а також копій звернень ОСОБА_3 та відповідей на них (арк. спр. 105-140, т.1).

Згідно з протокольною ухвалою від 15.11.2018 відмовлено в задоволенні заяви позивача про відвід судді (арк. спр. 171-174, т.1), і закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 03.12.2018 (арк. спр.175, т.1).

Протокольною ухвалою оголошено перерву в розгляді справи до 14.12.2018 (арк. спр. 88-91, т.2).

Відповідно до ухвали від 14.12.2018 оголошено перерву в розгляді справи до 22.12.2018 (арк. спр. 191-192, т.2).

Протокольною ухвалою від 22.12.2018 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про уточнення позовних вимог та оголошено перерву до 16.01.2019 (арк. спр. 231-232, т.2).

Згідно з ухвалою від 16.01.2019 заяву ОСОБА_3 про відвід судді від 22.12.2018 повернуто заявнику (арк. спр. 19-20, т.3).

Відповідно до ухвали від 16.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 09.01.2019 про відкладення розгляду справи, оголошено перерву в розгляді справи до 31.01.2019 (арк. спр. 21-23, т.3).

Ухвалою від 21.01.2019 продовжено перерву у справі до 06.02.2019 (арк. спр. 27, т.3).

Згідно з протокольною ухвалою від 06.02.2019 було відмовлено в задоволення заяви про відвід судді від 30.01.2019 (арк. спр. 52, т.3)

Відповідачем подано відзив на позовну заяву від 16.10.2018 за №3808-2018/7-11-120/3326-2018, згідно якого просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, зокрема, що рішень щодо преміювання ОСОБА_3 у розмірі 100% від посадового окладу не приймалось. Стосовно виходів позивача на роботу у вихідні дні, то відповідно до п.6 наказу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 28.07.2016 року № 360/09 «Про встановлення графіків роботи та прийому громадян у відділах державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області» передбачено роботу працівників відділів ДРАЦС в неробочі та вихідні дні компенсувати шляхом надання іншого дня або інших годин відпочинку відповідно до вимог ст.ст. 72, 107 КЗпП України, а отже підстав для нарахування та виплати компенсації за роботу у вихідні дні не було (арк.спр.19-22, т.1).

У відповіді на відзив позивач пояснює, що премія, стосовно якої піднімається питання, це - додаткова заробітна плата за виконану працю в 2015 році, понад установлені норми. Вона була виплачена спочатку провідному спеціалісту ОСОБА_5, після чого начальник ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_7 обіцяв, що така ж премія пізніше буде виплачена і їй. Проте, по день звільнення, премія за фактично виконану нею роботу в 2015 році виплачена не була. Також вказує, що з 01.10.2016 року робота Летичівського РВ ДРАЦС забезпечувалася лише двома оперативними працівниками, при затвердженій штатній чисельності трьох оперативних одиниць. Велике навантаження, неможливість використати вихідні дні, спростовується тим фактом, що відповідач протягом 2016 року двічі не погоджував їй відпустку, яку змогла використати лише у 2017 році, а вихідні дні так і не змогла використати по день свого звільнення (арк. спр. 38-39, т.1).

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву від 26.10.2018 за №3808-2018/7-11-120/3503-2018, в якому вказує, зокрема, що у заяві від 17.01.2018 про надання відпустки з 03.02.2018 по 27.02.2018, на яку посилається позивач, не вказано про те, що вона має намір приєднати до відпустки дні, які були відпрацьовані у листопаді 2016 року, хоча про це мало би бути вказано. Також ОСОБА_3 не спростувала те, що мала можливість використати відпрацьовані дні протягом 2017 року, але цього не зробила (арк. спр. 80-81 т.1).

Від позивача до суду 20.12.2018 надійшла позовна заява про уточнення позовних вимог з датою 18 грудня 2018 року, в якій позивач вже просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 3587,60 гривень (арк. спр. 208-210, т.2). У судовому засіданні 22.12.2018, за участі в тому числі позивача, протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні цієї заяви на підставі вимог ч.1 ст.47 КАС України, з урахуванням того, що 15.11.2018 вже було закрито підготовче провадження. Крім цього, суд додатково роз'яснює позивачу, що своїми уточненими вимогами він фактично зменшував позовні вимоги з 11656,20 гривень до 3587,60 гривень. Це, відповідно, вказує на неможливість порушення її права за захист, так як позов від 02.10.2018 за фактично однакового обґрунтування передбачає перевірку всіх сум ( 3587,60 гривень входить в 11656,20 гривень), які повинні виплачуватись працівнику при звільненні.

06.02.2019 відповідачем подано пояснення по справі від 16.01.2019 за №07.2-05/12/166, в яких вказує, що до суду позивачкою було подано позовну заяву про уточнення позовних вимог від 18.12.2018 року, до якої було долучено копії гнучкого графіку виходу на роботу працівників Летичівського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Хмельницькій області в неробочі, святкові та вихідні дні, а саме виходу на роботу ОСОБА_3 07.11.2016 року, 14.11.2016 року, 21.11.2016 року та 28.11.2016 року. На поданих копіях гнучких графіків виходу на роботу у вихідні дні за 07.11.2016, 14.11.2016 та 28.11.2016 проставлені відбитки печатки відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Летичівського районного управління юстиції у Хмельницькій області, яке згідно наказу Міністерства юстиції України від 01.03.2016 року № 571/5 «Про Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києва та Севастополя» було реорганізовано шляхом зміни назви у Летичівський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, кліше якої, згідно журналу обліку та видачі печаток та штампів Головного управління юстиції у Хмельницькій області, позивачкою особисто була здано до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області для знищення, 05.05.2016 року та цього ж дня нею було особисто отримано кліше печатки Летичівського районного відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про, що свідчать особисті підписи ОСОБА_3 у вищевказаному журналі (арк. спр. 41-42, т.3).

Позивач в судове засідання 06.02.2019 не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про розгляд справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, дата вручення - 24.01.2019 ( арк. спр.33, т.3). Причин неявки на це судове засідання позивачем не повідомлено, як і не надано суду заяв про відмову від позову чи про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2019 наполягав на розгляді справи по суті, і просив відмовити у задоволенні позову з підстав, вказаних у відзиві і наданих суду письмових поясненнях.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

У відповідності до ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Відтак, суд, з урахуванням вимог ч.5. ст.205 КАС України, повинен вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, за відсутності позивача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, але не з'явився повторно та не вказав поважних причин цього, як і немає будь - чого іншого, що могло би бути підставою для перерви у розгляді справи, яка вже розглядається по суті, за факту, коли відповідач наполягає на розгляді справи по суті.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №129/04к від 31.01.2018 звільнено з 09.02.2018 ОСОБА_3 з посади начальника Летичівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за власним бажанням, згідно ч.1 ст.86 Закону України "Про державну службу". Також вирішено здійснити виплату грошової компенсації за 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби 25 років (за 2017 рік), за 1 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 02.10.2016 по 01.10.2017, за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 02.10.2017 по 09.02.2018 та провести повний розрахунок (арк. спр.107, т.1).

Довідкою Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за №68/09-15/24/4151 від 03.09.2018 стверджено, що розрахункова сума при звільненні ОСОБА_3 склала 24224,34 гривень, і включає: 1) оплата лікарняного за грудень 2017 - 973,51 гривень; 2) оплата лікарняних листків за січень 2018 - 8264,46 гривень; 3) зарплата за лютий 2018 - 3885 гривень; 4) компенсація за невикористану відпустку - 8863,29 гривень (арк. спр.8, т.1).

Згідно з Довідками Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за №10.1-30/24/3309 від 07.09.2018 та №10.1-30/154 від 12.10.2018 середньомісячна зарплата начальника Летичівського районного відділу ДРАЦС ГУТУЮ у Хмельницькій області на момент звільнення складала 15663,08 гривень, а середньоденна - 783,15 гривень (арк. спр.9, 32 т.1).

Щодо доводів позивача в частині стягнення компенсації за роботу у неробочі (вихідні) дні, а саме 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016 та 28.11.2018, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.2 наказу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №360/09 від 28.07.2016 встановлено графік роботи, в тому числі Летичівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, а саме: вівторок - п'ятниця з 9.00 до 18.15; субота з 9.00 до 17.00; обідня перерва з 13.00 до 14.00; неділя, понеділок - вихідні дні. Згідно з п.5 наказу, за наявності заяв громадян дозволено вихід на роботу в неробочі, святкові та вихідні дні працівникам відділів державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції для проведення державної реєстрації шлюбу та індивідуальних обрядів. Відповідно до п.6 цього ж наказу, робота працівників відділів державної реєстрації актів цивільного стану в неробочі, святкові та вихідні дні компенсується шляхом надання іншого дня або інших годин відпочинку відповідно до вимог ст.ст.72, 107 КЗпП України (арк. спр. 23-27 т.1).

Згідно табелю обліку використання робочого часу працівників Летичівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції за листопад 2016 року (який наданий позивачем та завірений 09.02.2018 нею як начальником Летичівського РВ ДРАЦС, та на якому відсутня відмітка про його затвердження начальником ГТУЮ у Хмельницькій області), ОСОБА_3 вказана як така, що працювала 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016, 28.11.2016 - тобто у неробочі дні (арк. спр.13 т.1).

При цьому, відповідно до письмової інформації відповідача за №3808-2018/7-11-120/3723-2018 від 12.11.2018, наданої на виконання ухвали суду, у Головному територіальному управлінні юстиції у Хмельницькій області відсутній оригінал табелю обліку використання робочого часу працівниками Летичівського районного відділу ДРАЦС за листопад 2016, який був повернутий начальнику Летичівського районного відділу ДРАЦС ОСОБА_3, але нею не повернутий (арк. спр.163 т.1).

Згідно з Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю за №22-01/1833-ІВ від 09.08.2018, складеного Управлінням Держпраці в Хмельницькій області, проведено інспекційне відвідування Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, і при дослідженні первинних бухгалтерських документів про нарахування та виплату зарплати за листопад 2016 встановлено, що нарахування та подальша виплата після загальнообов'язкових відрахувань зарплати ОСОБА_3 проведені виходячи з відпрацювання у вищевказаному місяці 22 робочих днів (176 годин), в т. ч. 1 дня - службове відрядження (8 годин), що відповідає кількості робочих днів, нормам тривалості робочого часу в годинах на листопад 2016 року. В той же час у меморіальному ордері №5 "Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій" за листопад 2016 року виявився відсутній табель обліку використання робочого часу працівників Летичівського районного відділу ДРАЦС за листопад 2016, що свідчить про недотримання вимог ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці" (арк. спр. 164-167 т.1).

Отже, Управлінням Держпраці в Хмельницькій області 09.08.2018 було встановлено відсутність табелю обліку використання робочого часу працівників Летичівського районного відділу ДРАЦС за листопад 2016, що не заперечує відповідач, і пояснює це нездаванням цього табелю ОСОБА_3 При цьому, позивач також заперечує наявність у неї оригіналу цього табелю, але надає суду копію табелю обліку використання робочого часу працівників Летичівського районного відділу ДРАЦС за листопад 2016, який не затверджено начальником ГТУЮ у Хмельницькій області, на якому є запис: " Згідно з оригіналом. Начальник Летичівського РВ ДРАЦС (підпис) ОСОБА_3 09.02.2018" (арк. спр.13, т.1). З урахуванням встановленого, суд вважає, що табель обліку використання робочого часу працівників Летичівського районного відділу ДРАЦС за листопад 2016 відсутній, адже немає його оригіналу, що, крім суду, встановило Управління Держпраці в Хмельницькій області ще до судового спору - 09.08.2018.

Згідно з ч.4 ст.56 Закону України "Про державну службу" №889-VIII для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов'язані з'явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Відповідно до ст.72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

При цьому, згідно зі статтею 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст.107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Позивач, як начальник Летичівського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Хмельницькій області, також складала "Гнучкий графік виходу на роботу працівників Летичівського РВ ДРАЦС ГУТЮ у Хмельницькій області в неробочі, святкові та вихідні дні, відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Наказу ГУТУЮ у Хмельницькій області №360/09 від 28.07.2016 - у зв'язку з проведенням індивідуальних обрядів державної реєстрації шлюбу, чергування у зв'язку з проведенням державної реєстрації смерті" (далі - Гнучкий графік).

При цьому, відповідач у письмовому поясненні за №07.2-05/12/166 від 16.01.2019 та суді звернув увагу на надані позивачем копії Гнучких графіків за 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016 та 28.11.2016 (в яких датою вихідного дня вказано - інший день при повній штатній укомплектованості), які (окрім графіку за 21.11.2016, на якому не міститься жодної печатки чи штампу) завірені печаткою Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Летичівського районного управління юстиції у Хмельницькій області, яка на момент складання цих графіків була вже знищена у зв'язку з реорганізацією, і видано 05.05.2016 нову печатку - кліше, вже для Летичівського районного відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Дійсно, позивачем були надані фотокопії згаданих Гнучких графіків за листопад 2016 року (арк. 216-119, т.2), однак оригіналів суду сторонами не було надано, і їх місце знаходження невідомо, тому суд вважає, що ці докази є недостовірними. При цьому, якщо відповідач вважає, що позивач допустила порушення закону, не позбавлений можливості звернення до компетентних органів щодо цього, а позивач спростувати це.

Відповідачем не видавався наказ про залучення ОСОБА_3 до роботи у вихідні дні, однак відповідачем не заперечується факт проведення позивачем реєстраційних дій у неробочі дні 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016, 28.11.2016, що також підтверджується деталізованими відомостями виконаних дій по Летичівському районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, наданих відповідачем ОСОБА_3 згідно листа від 27.08.2017 за №65/09-15/24/4085 (арк. спр. 39-47, т.2).

Водночас, відповідачем надано суду копії заяв ОСОБА_3 про надання відпусток з 2017 року, у яких вона не просила про надання їй днів (годин) відпочинку за працю у неробочі дні 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016, 28.11.2016 (арк. спр. 72-79, т.2). Також відповідачем надано накази про надання відпусток ОСОБА_3, у тому числі протягом 2017 року (арк. спр. 127-132,т.2).

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі №808/8308/13-а визначено, що обов'язковою умовою надання іншого дня відпочинку за раніше відпрацьований вихідний день є волевиявлення працівника, що знаходить своє відображення в подачі відповідної заяви, адже керівник підприємства, установи та організації позбавлений можливості примусово надавити співробітнику день відпочинку за раніше відпрацьований день.

При цьому, у разі визначення способу компенсації роботи у вихідний день (шляхом надання особам, які працювали у вихідний день іншого дня відпочинку), у відповідача були відсутні підстави відображати в бухгалтерському обліку 4 відпрацьованих дні у листопаді 2016 року ОСОБА_3, та, як наслідок, нарахувати та виплачувати їй заробітну плату за такі дні у подвійному розмірі.

У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року по справі № 489/4153/16-ц зроблено правовий висновок про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за роботу у вихідні та святкові дні, оскільки позивач залучався до чергування, яке не підлягає оплаті, а за нього надається відгул.

Суд також враховує вказану правову позицію, оскільки в даному випадку позивач працювала у вихідний день без залучення її до такої роботи наказом, однак така праця передбачалась Наказом від 28.07.2016 за №360/09 (за наявності заяв громадян дозволено вихід на роботу), яким же і визначено компенсацію за таку - інший день або інші години відпочинку.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 заробітної плати у подвійному розмірі за роботу у неробочі дні 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016, 28.11.2016 - відсутні.

Стосовно посилання позивача про те, що у 2016 році позивачу не було погоджено надання відпусток (зокрема, позивачу не було погоджено надання відпустки згідно заяви від 27.05.2016 (арк. спр. 46 т.1) та частково погоджено згідно заяви від 19.08.2016 (арк. спр. 47 т.1), то суд зазначає, що дані факти мали місце до листопада 2016 року (коли позивач працювала у неробочі дні), при цьому безпосередньо із заявою про надання вихідного дня (годин) за роботу у вихідні дні листопада 2016 року ОСОБА_3 не зверталась.

Щодо невиплати премії ОСОБА_3 у розмірі 100% місячного окладу за 2015 рік, суд звертає увагу на наступне.

Листом від 24.09.2015 за №442/02.2-04-34 начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану Летичівскього РУЮ ОСОБА_3 звернулась до начальника Летичівського РУЮ, у якому просила, зокрема, направити подання до ГТУЮ у Хмельницькій області про виділення премії начальнику відділу ДРАЦС ОСОБА_3 та провідному спеціалісту ОСОБА_5 у розмірі 100% від місячного окладу (арк. спр. 108, т.1).

Листом від 24.09.2015 за №01.6109/274 начальник Летичівського РУЮ звернувся до начальника Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, згідно якого, відповідно до пропозиції начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Летичівскього РУЮ ОСОБА_3 (обґрунтованої доповідної записки від 24.09.2015) просив виділити начальнику відділу ДРАЦС Летичівського РУЮ ОСОБА_3 та провідному спеціалісту відділу ДРАЦС ОСОБА_5 премію у розмірі 100% від місячного окладу (арк. спр. 43, т.1).

Листом за підписом начальника управління №4416-2018/7-11-169/3814-2018 від 20.11.2018 суду надано інформацію про те, що до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області надходив лист начальника Летичівського районного управління юстиції від 24.09.2015, в якому вносилась пропозиція про встановлення премії ОСОБА_3 в розмірі 100% посадового окладу. Цей лист було розглянуто та відповідно до вимог п.2.4 Положення про порядок преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Головного територіального управлінні юстиції у Хмельницькій області із врахуванням показників Летичівського районного управління юстиції за попередній період 2015 року, а також за вересень 2015 року було прийнято рішення про преміювання працівників відділу ДРАЦС Летичівського районного управління юстиції у розмірі 50% від посадового окладу (наказ №1998/04ф від 12.10.2015). Крім цього, подань щодо виплати разової премії ОСОБА_3 у 2015 році до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області не надходило (арк. спр. 191-192 т.1).

Листом відповідача від 27.08.2018 за №62/09-15/24/4089 стверджено, що протягом 2015 року наказ про виплату ОСОБА_3 разової премії в розмірі 100% посадового окладу головним територіальним управлінням юстиції не видавався (арк. спр. 44, т.1).

Згідно з п.2 постанови КМ України від 9 березня 2006 року N268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) надано право керівникам органів у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Відповідно до п.2.8-2.9 Положення про порядок преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та підпорядкованих йому установ, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 20.03.2015 року №409/04ф, виплата місячний премій здійснюється працівникам здійснюється пропорційно відпрацьованому часу за наказом головного територіального управління відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи за підсумками роботи за місяць (рік), без обмеження індивідуального розміру премії. Виплата разових премій державним службовцям та службовцям за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, виконання особливо важливої роботи та інші досягнення в роботі, з нагоди державних і професійних свят та ювілейних дат проводиться наказом головного територіального управління за поданням безпосереднього керівника, погодженим з заступником начальника управління, який курує даний напрямок роботи. Преміювання керівників структурних підрозділів проводиться за поданням заступників начальника управління. Нарахування даної премії проводиться у розмірах, визначених наказом начальника управління та в межах економії фонду оплати праці незалежно від відпрацьованого часу (арк. спр.196-202, т.1).

Отже, законодавство визначає право (а не обов'язок) керівників, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати премії, та визначати її розмір. При цьому такі акти не містять норми стосовно мінімальної межі при встановленні розміру премії, або про необхідність обов'язкового погодження саме того розміру премії, який вказаний у поданні про преміювання державного службовця.

Листом від 06.11.2015 за №08-40/29/7627 відповідач також звернув увагу начальників територіальних управлінь юстиції, що виплата разових премій може здійснюватися за умови забезпечення у повному обсязі бюджетними коштами обов'язкових виплат із заробітної плати працівникам, інших соціальних виплат та видатків на проведення розрахунків за комунальні послуги та енергоносії (арк. спр. 204, т.1).

Згідно правової позиції, вказаній у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №805/1182/17-а (правовідносини у котрій є подібними до спірних правовідносин в частині преміювання), встановлення премії є правом, а не обов'язком керівника, і її розмір залежить від особистого внеску працівника в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення.

Відтак, підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача разової премії за 2015 рік відсутні, оскільки позивач просить стягнути премію, наказ на призначення якої не видавався.

Також суд зазначає, що питання виплати премії провідному спеціалісту ОСОБА_5 у розмірі 100% посадового окладу не є предметом позову. При цьому, вказаній посадовій особі разова грошова премія у розмірі 100% посадового окладу була виплачена на підставі наказу ГТУЮ у Хмельницькій області від 10.12.2015 за №2031/04ф на підставі подання начальника Летичівського РУЮ від 08.12.2015 за №01.6-09/340 (арк. спр. 44, 205-206, т.1, та с.68, т.2), а не на підставі документів від 24.09.2015, про які вказує позивач.

Щодо доводів позивача про проведення з нею несвоєчасного розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тому суд, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне надати правову оцінку обставині щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні, адже у тексті позову і поясненнях, які надавала в суді, позивач вказує про порушення ст.116 КЗпП України.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 на її банківський рахунок було зараховано 12.02.2018 - 12028,09 гривень (звільнення), і 13.02.2018 - 7399,66 гривень (лікарняні) (арк. спр.10, т.1).

Листом відповідача від 17.09.2018 за №81/09-19/24/3418 повідомлено ОСОБА_3 про те, що відповідно до наказу про звільнення в день звільнення підлягало виплаті 12028,09 грн., які було перераховано 09.02.2018, про що свідчить платіжне доручення №149 від 08.02.2018 (арк. спр. 169, т.2).

Згідно з листом Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області від 05.09.2018 за №14-21/391-4856 стверджено, що згідно виписки Головного управління Казначейства по рахунку Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області платіжне доручення від 08.02.2018 №149 на суму 12028,09 грн. було оплачено 09.02.2018 (арк. спр. 170, т.2).

Листом Хмельницького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 19.11.2018 за №01 повідомлено, що Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області надало заяву-розрахунок щодо фінансування допомоги по тимчасовій працездатності ОСОБА_3 за листами непрацездатності 02 лютого 2018 року. Платіжним дорученням №966 від 12.02.2018 відділення профінансувало таку заявку (арк. спр. 171, т.2).

Відповідно до листа Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" повідомлено про зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_3 12.02.2018 (документ за допомогою ПК "Клієнт-банк" надіслано організацією в банк 12.02.2018 в 08:53:26) та 13.02.2018 року (документ за допомогою ПК "Клієнт-банк" надіслано організацією в банк 13.02.2018 в 14:45:48) (арк. спр. 172, т.2).

Згідно з платіжним дорученням №149 від 08.02.2018, яке проведено казначейством 09.02.2018, відповідно до відмітки на цьому дорученні, та Списку перерахувань в банк за лютий 2018, ОСОБА_3 зараховано і перераховано 12028,09 гривень (перерахунок з/п при звільненні) ( арк. спр. 33-34 т.1).

Відповідно до платіжного доручення №17 від 12.02.2018 (проведеним казначейством 13.02.2018) ОСОБА_3 перераховано 7399,66 гривень допомоги з тимчасової втрати працездатності за рахунок ФСС з ТВП ( арк. спр. 204, т.2).

Отже, відповідач провів розрахунок при звільненні ОСОБА_3 в день її звільнення - 09.02.2018, про що свідчить дата складення платіжного доручення - 08.02.2018, і відмітка казначейської служби на цьому дорученні з датою - 09.02.2018. Проте, ці кошти у розмірі 12028,09 гривень були зараховані на рахунок позивача 12.02.2018, що підтверджено випискою по картковому рахунку, яка була надана на виконання ухвали суду АТ "Ощадбанк" супровідним листом №46-07/14116/19045БТ від 26.12.2018 (арк. спр. 9-12, т.3).

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, підставою для відповідальності роботодавця за затримку виплати сум при звільненні є наявність вини роботодавця, а саме: вчинення ним протиправних дій чи допущення протиправної бездіяльності, які спричинили таку затримку. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі №826/19928/16.

Однак, судом встановлено відсутність ознак протиправності дій або бездіяльності відповідача у даній справі, оскільки на платіжному дорученні №149 від 08.02.2018 міститься відмітка Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про оплату такого доручення 09.02.2018, тобто у день звільнення позивача. Отже, невиплата позивачу коштів у день звільнення відбулась не з вини відповідача, тому підстави для застосування ч.1 ст.117 КЗпП України відсутні.

Щодо численних звернень позивача до відповідача про витребування інформації, суд звертає увагу позивача, що в ході судового розгляду задовольнялись клопотання ОСОБА_3, і, з урахуванням її та іншої сторони думок, про витребування доказів, які мають відношення до предмету розгляду (наприклад, згідно ухвали від 14.12.2018 (арк. спр. 191-192, т.2)). Самостійні ж звернення позивача із зверненнями під час судового розгляду не спростовують висновки суду у цій справі, адже станом на час розгляду справи відповідач не отримала доказів, які, на її думку, підтверджують її позовні вимоги, а суду учасники надали всі докази, які вважали за потрібне, що видно з матеріалів справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у п.58 справи "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, згідно якої принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 с.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд, враховуючи правові позиції Верховного Суду у справах №808/8308/13-а, № 489/4153/16-ц, №826/19928/16, №805/1182/17-а дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах закону при ненарахуванні та невиплаті сум, про стягнення яких просить позивач, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов не задовольняється.

Позивач був звільнений від сплати судового збору, тому судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 лютого 2019 року

Позивач:ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області (вул. Володимирська,91, м.Хмельницький, 29001 , код ЄДРПОУ - 34838822)

Головуючий суддя ОСОБА_8