Рішення № 79725297, 01.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 лютого 2019 р. № 520/9668/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарі- Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - Щербань Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби Народів, буд. 28,м. Київ 103,01103, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4,, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 05 жовтня 2018 року №2244 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_4, прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 жовтня 2018 року Національним агентством з питань запобігання корупції винесено рішення № 2244 відносно ОСОБА_4 , згідно якого Суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про: об'єкт нерухомого майна, який належить члену його сім'ї (сину) на будь-якому праві та вартість об'єкта нерухомого майна (квартири) на дату набуття її у власність: наявність рухомого майна (транспортного засобу), який був відчужений у звітному періоді; отримані доходи від відчуження рухомого майна (транспортних засобів); правочини, на підставі яких у суб'єкта декларування припинилось право власності на рухоме майно (транспортні засоби), чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В діях суб'єкта декларування вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач зазначив, що під час проведення перевірки за дисциплінарною скаргою прокурора Харківської області членом Комісії опитано ОСОБА_4, який пояснив, що автомобіль Skoda Fabia, який належав йому на праві власності, був вказаний ним у електронній декларації за 2015 рік помилково, так як такого роду декларації вперше подавались у вересні - жовтня 2016 року. Будь-якої практики щодо заповнення конкретних розділів та внесення даних до декларації на той час не було. Після відшукання та перегляду ним документів, ОСОБА_4 згадав, що дійсно зазначений автомобіль був переданий ним на підставі генеральної довіреності від 09.01.2015, засвідченої приватним нотаріусом. Також ним було отримано грошові кошти в сумі 148300 грн. за передачу йому зазначеного транспортного засобу. У подальшому вказана сума була зазначена ним у графі 16 письмової декларації за 2015 рік. Крім того, зазначені грошові кошти та інші гроші накопичені ним із заробітної платні, були переведені у долари США на загальну суму 11000, які були відображені ним у розділі 12 електронної декларації за 2015 рік. У зв'язку з викладеним та фактичною відсутністю у ОСОБА_4 вказаного транспортного засобу, він не зазначив відомості про його володіння у декларації за 2016 рік.

Щодо автомобіля Volkswagen Golf, який належав на праві приватної власності ОСОБА_4, останній пояснив, що вказаний автомобіль був зазначений ним у декларації за 2014 рік. Надалі, у 2014 році, вказаний автомобіль був переданий знайомому у право користування, який відразу передав йому грошові кошти за автомобіль у сумі 160000 грн., та звернувся до ОСОБА_4 з проханням переоформити автомобіль пізніше. Вказана сума доходу ОСОБА_4 відображена у графі 16 щорічної декларації за 2014 рік. Надалі, у 2015 році, ОСОБАЗ звернувся до ОСОБА_4 з проханням видати йому довіреність, що ОСОБА_4 і зробив, надавши генеральну довіреність від 18.09.2015.

Також, ОСОБА_4 зазначив, що автомобілі Skoda Fabia та Volkswagen Golf він особисто не продавав, грошові кошти від осіб, на яких у подальшому автомобілі були перереєстровані, не отримував та їх ніколи не бачив, це робили особи на підставі виданих ним довіреностей, у зв'язку з чим, після надання довіреностей йому не було відомо їх подальшу долю."

Отже, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прямо зазначила, заслухавши доповідача - члена Комісії ОСОБА_1, обговоривши висновок про відсутність дисциплінарного проступку, дослідивши матеріали перевірки та надані ОСОБА_4 пояснення, Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення.

Вказаний факт підтверджує відсутність будь-яких порушень з боку Позивача при поданні декларації.

Таким чином, позивач вважає, що зазначене вище рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що порушило законні права та інтереси Позивача , адже на підставі зазначеного рішення, його може бути притягнуто до передбаченої Законом відповідальності, а тому підлягає скасуванню

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Суд вказує, що відповідно до положень ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захища ються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності із ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в по рядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд вказує, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 11 Закону, до повноважень Національного агентства зокрема належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку (частина друга статті 49 Закону).

Згідно з частиною першою та другою статті 50 Закону Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

Суд зазначає, що Національному агентству законодавцем надані повноваження щодо перевірки та встановлення фактів неналежного виконання свого обов'язку суб'єктом декларування щодо подання електронної декларації, а тому належним доказом невиконання позивачем свого обов'язку як суб'єктом декларування щодо подання електронної декларації згідно із Законом та Порядком № 56 є відповідне рішення Національного агентства.

За приписами статті 77 Закону України «Про прокуратуру», якою визначені повноваження Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (надалі - КДКП), вбачається, що КДКП не наділена повноваженнями перевірки достовірності даних в декларації, а також збирання та оцінки доказів щодо розміру отриманих доходів, джерел їх отримання, що істотно впливає на висновок наявності чи відсутності у діях Позивача порушень вимог Закону.

Суд вказує, що у правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2018 у справі № 800/433/17 (ПУ9901/112/18) провадження № 11-496заі18, Велика Палата Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції Національного агентства.

Зважаючи на наведене, суд робить висновок, що посилання Позивача на рішення № 362ДП-18 КДКП від 05.09.2018 р. як на підтвердження факту відсутності будь-яких порушень з боку Позивача є безпідставними, оскільки це є виключною функцією Національного агентства.

Суб'єкт декларування у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації зазначив недостовірні відомості про отримані доходи, не відобразивши доходи від відчуження рухомого майна (транспортних засобів), чим порушив вимоги пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». За результатами з'ясування достовірності задекларованих відомостей декларації встановлено недостовірність на загальну суму 288 315,09 грн. (підпункт 2.1 пункту 2, підпункти 4.1, 4.2 пункту 4 розділу 1 Рішення).

Судом встановлено. що відповідно до пояснень Позивача, наданих до Національного агентства від 30.07.2018, автомобілі марки «Skoda» моделі «Fabia» та марки «Volkswagen» моделі «Golf» передані третім особам на підставі генеральних довіреностей від 09.01.2015р. та від 18.09.2015р., Позивач зазначає у поясненнях, що після надання довіреностей про подальшу долю транспортних засобів йому невідомо.

Суд вказує, що тввердження Позивача щодо реалізації транспортних засобів на підставі довіреностей є помилковими та такими, що спростовуються нормами чинного законодавства.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно із частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України). Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Як висловився Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.03.2018р. у справі № 536/378/15 з приводу реалізації автомобіля на підставі довіреності: «продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). А видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в порушення пункту 7 частини першої статті 46 Закону не відобразив у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунку» декларації доходи від відчуження рухомого майна (транспортних засобів).

Суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що обов'язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

В даній справі судом таких порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено, ним, відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України, належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій та рішення.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби Народів, буд. 28,м. Київ 103,01103, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченко А.В. при секретарі судового засідання Зінченко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,61001, код ЄДРПОУ3073518757) до Національне агентство з питань запобігання корупції (бульвар Дружби Народів, буд. 28,м. Київ 103,01103, код ЄДРПОУ40381452) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В И Р І Ш И В:

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.