Ухвала суду № 79725188, 07.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

07.12.2018

Справа №522/23671/17

Провадження № 1-кс/522/21883/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Куцаров В.І. за участю секретаря судових засідань Голан А.В., за участю адвоката Назарової А.С., прокурора Аракелян Р.М., розглянувши клопотання адвоката Назарової А.С. в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, прокурора Аракелян Р.М. про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12017161500003130,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката Назарової А.С. в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, про скасування арешту майна.

Так, ухвалою Приморського районного суду від 02.11.2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, справа № 522/23671/17, було накладено арешт (а також заборонено відчуження, заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії) на об'єкти нерухомого майна, які розташовані у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, а саме:

квартира № 31 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1390201351101);

квартира № 76 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 794341651101);

квартира № 139 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 994355351101);

квартира № 158 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 706348151101);

квартира № 176/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1433451551101);

квартира № 176/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1433442951101);

квартира № 237 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1456276151101);

квартира № 237/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 947079151101);

квартира № 239 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1456307651101);

квартира № 316 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1091391151101);

квартира № 316-А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1091408351101);

квартира № 360 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1285166951101);

квартира № 370 (реєстраційний номер об об'єкту нерухомого майна: 1387951551101);

квартира № 455 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1282068451101).

Під час задоволення клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Аракелян Р.М. та винесення ухвали про накладення арешту на вказане майно, судом було взято до уваги викладена позиція в клопотанні прокурора відносно того, що майно, про яке йде мова, було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12017161500003130 від 19.09.2017р. Також, прокурор у своєму клопотанні посилався, що в межах кримінального провадження проведено допит у якості потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 Відповідно до показів вказаних осіб, вони упродовж періоду часу з 2006 по 2008 роки укладали інвестиційні договори на будівництво багатоповерхового будинку, розташованого на Гагарінському плато у місті Одесі під будівельними номерами 5/1 та 5/2. У той період часу забудовниками були ТОВ «Прогрес-Буд» та ТОВ «Добробуд ЛТД». При цьому, як зазначають потерпілі, кожний з них укладав інвестиційні договори з наступними підприємствами: ПП «Прогрес - Ріелт», «Інвест-Прогрес», ТОВ «Добробуд ЛТД». Договори з різними підприємствами укладалися на підставі наявності генерального контракту між ТОВ «Добробуд ЛТД» та ТОВ «Прогрес - Буд» щодо будівництва відповідного багатоповерхового будинку. У свою чергу ТОВ «Прогрес-Буд», на підставі наявного генерального контракту, уклало низку інвестиційних договорів з підприємствами «Прогрес-Ріелт» та «Інвест - Прогрес», які отримали право укладати інвестиційні договори на квартири з фізичними особами. У подальшому, у зв'язку з банкрутством ТОВ «Прогрес - Буд» єдиним забудовником став ТОВ «Добробуд ЛТД». Далі, забудовником, відповідно до показів потерпілих, були змінені технічні характеристики багатоповерхових будинків, у тому числі площа поверхів та зокрема квартир, щодо яких з потерпілими були укладені інвестиційні договори з згаданими раніше підприємствами. Внаслідок вчинених посадовими особами ТОВ «Добробуд ЛТД» дій, та підписання ними інвестиційних договорів на фактично одні і ті ж самі квартири з іншими фізичними особами, потерпілі були позбавлені можливості реалізувати своє право щодо набуття права власності на відповідні квартири.

Вищевказана ухвала Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту на майно була постановлена за відсутності заявників, як власників майна.

Користуючись приписами ст. 174 КПК заявники звернулись до суду з клопотанням про скасування арешту майна, вказане клопотання мотивували наступним.

Щодо накладення арешту на квартиру № 370, слід зазначити, що оскаржувана ухвала та матеріали, що були додані до клопотання про накладення арешту, взагалі не містить жодних посилань на підстави для її арешту. Жодна з допитаних осіб не вказує на квартиру № 370. Більш того реєстраційному номеру об'єкту нерухомого майна, що вказаний в ухвалі про накладення арешту (1387951551101) відповідає зовсім інший об'єкт нерухомого майна, а саме квартира № 370/2, Гагарінське плато 5/2, м. Одеса, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також, слід зазначити, що згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2018 по справі № 522/19826/16-ц суд встановив, що квартири за № 370, 11 поверх, за адресою АДРЕСА_1 не існує взагалі, на підставі проведених у справі експертиз.

Однак, вказані обставини не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами, з огляду на наступне:

Щодо квартир №237 та 237/1, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_4

по-перше, в додатках до клопотання прокурора міститься копія договору №Г1/Д-181 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 21.03.2008р. За вказаним договором ОСОБА_18 має майнові права на квартиру під будівельним номером 176, розташовану на 21-22-23 поверсі житлового будинку №1 за адресою: АДРЕСА_1

по-друге, той факт, що квартира №176 за адресою: АДРЕСА_1 не має жодного відношення до квартир №237 та 237/1 був встановлений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.05.2018р. у справі №522/1029/18 за позовом ОСОБА_18 до ТОВ «Добробуд ЛТД», ОСОБА_3, ОСОБА_26, ОСОБА_27 ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, визнання права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння шляхом зобов'язання не чинити перешкоди в здійсненні права власності, виселення та вселення. Зокрема, судом було досліджено договір № Г1/Д-181 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 21.03.2008р.(в редакції №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р.), укладений між ОСОБА_18 та ТОВ «Добробуд ЛТД» та її посилання на те, що квартира з будівельним №176 за адресою: АДРЕСА_1 була розподілена на дві - 237 та 237/1 за адресою: Гагарінське плато 5/2 в м. Одесі та є одним і тим самим об'єктом нерухомості. З тексту рішення суду: «Відповідно до договору купівлі продажу майнових прав №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. та акту приймання-передачі квартири 237\1 від 26.12.2014р. квартира із будівельним номером 176\1 (нині квартира 237\1) знаходиться на 22-23 поверхах і має розрахункову площу 115,5 кв.м. Відповідно до договору купівлі продажу майнових прав №1\21-175\1 від 18.11.2010р. та акту приймання-передачі квартири 237 від 17.12.2014р. квартира із будівельним номером 175\1 (нині квартира 237) знаходиться на 21 поверсі і має розрахункову площу 76,1 кв.м. Будівельні номери в зазначених договорах купівлі-продажу не співпадають із будівельним номером (176) вказаним в договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. укладеним із Позивачем. Договір купівлі-продажу майнових прав №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. був укладений раніше, ніж договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. укладений із Позивачем.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо того, що інтереси Позивача порушують саме оскаржувані договори. Так, як стверджує сам Позивач, його інтереси порушує не виконання ТОВ «Добробуд ЛТД» умов договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. Проте, матеріали справи жодним чином не містять доказів того, що це невиконання зумовлено саме заключенням ТОВ «Добробуд ЛТД» Договорів купівлі-продажу майнових прав №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. та договору купівлі-продажу майнових прав №1\21-175\1 від 18.11.2010р. Крім того, з огляду на ту обставину, що сумарна площа зазначених квартир є значно більшою ніж розрахункова площа майна вказана в договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. Позивачем не доведено, що укладання саме оскаржуваних договорів порушує його права. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що майно, яке відчужувалось за договорами купівлі продажу майнових прав №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. та №1\22-23-176\1 від 19.03.2010 р. є ідентичним майну зазначеним в договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. укладеним із Позивачем.

З огляду на те, що єдиною підставою позову є договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р., який є розірваним (припиненим) з 03.04.2015.р., позовні вимоги не можуть бути задоволені.».

Тобто, в рамках цивільної справи №522/1029/18 суд встановив відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_18, в тому числі виходячи з того, що її квартира №176 не є ідентичним майном із квартирами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 №237та №237/1, а також з огляду на те, що договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/21-22-23-176 від 25.03.2010р. укладений ОСОБА_18 є розірваним.

З огляду на зазначені встановлені судовим рішенням обставини, квартири №237 та 237/1 не можуть бути визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, адже судом встановлена відсутність у ОСОБА_18 прав на дані квартири та їх нетотожність квартирі під будівельним номером №176, майнові права на яку остання мала отримати за договором №Г1/Д-181 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 21.03.2008р.

Щодо квартири №239, власником якої є ОСОБА_5

по-перше, в додатках до клопотання прокурора міститься копія договору №Г1/Д-182 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 28.03.2008р. За вказаним договором ОСОБА_17 має права на квартиру під будівельним номером 178, розташовану на 21-22 поверсі житлового будинку АДРЕСА_2, площею 172,82 кв.м.;

по-друге, той факт, що квартира №178, площею 172,82 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є ідентичним майном із квартирою №239, площею 190,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджено жодним документом. З огляду на відмінність адрес, та площ вказаних квартир, квартира №239 не може бути визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, доки не доведено її ідентичність з квартирою №178.

Щодо квартири №139, власником якої є ОСОБА_6

по-перше, в додатках до клопотання прокурора міститься копія договору №Г1/И-47 про інвестування від 27.04.2006р. За вказаним договором ОСОБА_19 міг мати майнові права на квартиру під будівельним номером 88, розташовану на 11 поверсі багатоповерхового житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1;

по-друге, рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 01.03.2018р. у справі №522/626/18 за позовом ОСОБА_28 до ОСОБА_19, ТОВ «Інвест-Прогрес», за участю третьої особи: ТОВ «Добробут ЛТД» про визнання недійсним договору інвестування, судом визнано недійсним правочин - договір про інвестування № Г1/И-47, укладений 27.04.2006р. ОСОБА_19 з ТОВ «Інвест-прогрес». Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05.07.2018р. рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01.03.2018р. залишено без змін. В рамках розгляду вказаної справи суди встановили, що виключним правом відчужувати майнові права щодо багатоповерхового житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 наділено ТОВ «Добробут ЛТД», з яким ОСОБА_19 не укладав жодних договорів. В свою чергу ТОВ «Інвест-Прогрес» не мало право відчужувати майнові права щодо багатоповерхового житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, тобто не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання договору інвестування №Г1/И-47 від 27.04.2006р.

Тобто, в рамках цивільної справи №522/626/18 суд встановив відсутність підстав вважати ОСОБА_19 інвестором житла за адресою: АДРЕСА_1 (5/2). Таким чином і визнати ОСОБА_19 потерпілим у кримінальному провадженні неможливо, оскільки за відсутності в нього прав інвестора його права не порушуються будь-якими іншими договорами інвестування/про пайову участь у будівництві житла за адресою: АДРЕСА_1 (5/2).

З огляду на зазначені встановлені судовим рішенням обставини, квартира №139 не може бути визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, адже судом встановлена відсутність у ОСОБА_19 прав на дану квартиру.

Щодо квартир №316 та №316-А, власниками яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_8

по-перше, в додатках до клопотання прокурора міститься копія договору №Г1/ЧП-70 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 25.09.2007р. За вказаним договором ОСОБА_29 має майнові права на квартиру під будівельним номером 37, розташовану на 21 поверсі житлового будинку №2 за адресою: АДРЕСА_1;

по-друге, той факт, що квартира №37 за адресою: АДРЕСА_1 має якесь відношення до квартир заявників №316 та 316-А не підтверджено жодним доказом чи посиланням прокурора на наявність такого доказу.

Крім того слід зазначити, що 03.12.2012р. ОСОБА_20 звертався до Приморського районного суду м.Одеси із позовом до ТОВ «Добробуд ЛТД», ТОВ «Прогресбуд», ПП «Інвест - Прогрес» про визнання права власності на квартиру №37. В задоволені цього позову судом було відмовлено (справа №1522/27917/12). Підставою для звернення ОСОБА_20 до суду стало невиконання умов договору про пайову участь у будівництві нерухомого майна №Г1/ЧП-70 від 25.09.2007р. В рамках вказаної справи відсутні будь-які посилання на те, що ОСОБА_20, за вказаним вище договором, як інвестор претендує на квартири №316 та №316-А, з огляду на що незрозумілим є посилання прокурора на те, що останній внаслідок вчинення шахрайських дій не отримав права власності на об'єкт нерухомості - квартири №316, №316-А.

Щодо квартири №360, власником якої є ОСОБА_9

по-перше, в додатках до клопотання прокурора міститься копія договору №Г1/Д-170 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 21.01.2010р. За вказаним договором ОСОБА_21 має майнові права на квартиру під будівельним номером 78, розташовану на 10 поверсі житлового будинку №2 за адресою: АДРЕСА_1;

по-друге, той факт, що квартира №78 за адресою: АДРЕСА_1 має якесь відношення до квартири заявника №360 не підтверджено жодним доказом чи посиланням прокурора на наявність такого доказу.

Крім того слід зазначити, що 10.10.2016р. ОСОБА_21 звертався до Приморського районного суду м.Одеси із позовом до ТОВ «Добробуд ЛТД» про захист прав споживачів (справа №522/18997/16-ц). В обґрунтування свого позову ОСОБА_21 посилався на те, що 12.03.2008р. між ним та ТОВ «Добробуд ЛТД» був укладений договір №Г1/Д-170 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, де Об'єктом будівництва є багатоповерховий жилий комплекс із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, а Новозбудованим майном квартира будівельний №78 розрахунковою площею 70,72 кв.м, яка розташована на 10 поверсі будинку №2 Об'єкту будівництва. Тобто в рамках розгляду цивільної справи ОСОБА_21 посилався на той самий договір, на який прокурор посилався у своєму клопотанні про наведення арешту. Вказаний позов було задоволено, зобов'язано ТОВ «Добробуд ЛТД» передати ОСОБА_21 об'єкт інвестування та новозбудоване майно, а саме двокімнатну квартиру, будівельний №78, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на 10 поверсі загальною площею 72,47 кв.м, про що скласти належним чином завірені - акт прийому-передач об'єкту інвестування, свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, відповідно до умов договору. Жодних посилань ОСОБА_21 на те, що йому на підставі договору №Г1/Д-170 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 21.01.2010р. має бути передана квартира №360 за адресою: АДРЕСА_1 матеріали справи не містили. Тобто, ОСОБА_21 вважаючи, що його права були порушені відповідачем ТОВ «Добробуд ЛТД» захистив їх шляхом звернення до суду із цивільним позовом, який і був задоволений.

З огляду на зазначене незрозумілим є посилання прокурора на те, що ОСОБА_21 внаслідок вчинення шахрайських дій не отримав права власності на об'єкт нерухомості - квартиру №360, оскільки він на неї і не претендував, а звернення останнього до правоохоронних органів можна розцінювати як зловживанням своїми правами.

Щодо квартир №176/1 та №176/2, власниками яких є ОСОБА_10 та ОСОБА_11

по-перше, ОСОБА_22 укладав Договір про інвестування №Г1/И-39 від 12.01.2006р. з ТОВ «Інвест-Прогрес», а не з ПП «Прогрес Риелт», як зазначав прокурор у своєму клопотанні;

по-друге, за вказаним договором ОСОБА_22 мав інвестиційні права на квартиру під будівельним номером 121, розташовану на 15-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_2, а не на квартири №176/1 та №176/2;

по-третє, прокурор не обґрунтував, яким чином доведено факт того, що квартира №176, яка згодом начебто була розподілена на квартири №176/1 та 176/2, є тим самим майном, право вимоги на яке виникло у ОСОБА_22 на підставі Договору про інвестування №Г1/И-39 від 12.01.2006р.

В свою чергу ОСОБА_22 вже звертався до суду із позовом до ТОВ «Добробуд ЛТД», за участю третіх осіб: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ООД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Прогресбудінвест», ОСОБА_31 про зобов'язання вчинити певні дії, в рамках якого був заявлений зустрічний позов ТОВ «Добробуд ЛТД» до ОСОБА_22, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договорів недійсними (справа №522/842/17). В рамках розгляду вказаної справи судом досліджувалось питання наявності у ОСОБА_22 права вимоги щодо квартири №176, яка в подальшому за твердженням прокурора була розподілена на дві: №176/1 та №176/2. За даним питанням суд зазначив: «Відповідно до матеріалів справи за договором про інвестування № Г1\И-39 від 12.01.2006р., саме у ТОВ «Інвест-Прогрес» виникло зобов'язання передати у власність безумовне майнове право на квартиру з будівельним номером №121, розрахунковою площею 70,83 кв.м., розташована на 15 поверсі жилого будинку №1 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1

Суд, також, зазначає, що ОСОБА_22 заявив вимогу передати йому за актом приймання-передачі квартиру №176, загальною площею 75,3 кв.м., яка знаходиться на п'ятнадцятому поверсі в будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначалось вище адреса АДРЕСА_1 є будівельною адресою, на даний момент у об'єкта поштова адреса АДРЕСА_1. У той же час, квартира №176 не є будівельним номером, а є поштовим, будівельним номером згідно з договором про інвестування №Г1\И-39 від 12.01.2006р. є №121».

Також, слід зазначити, що згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № №522/842/17суд встановив, що квартири за № 176, 11 поверх, за адресою АДРЕСА_1 не існує взагалі, на підставі проведених у справі експертиз.

Таким чином, рішенням Приморського районного суду м.Одеси від №522/842/17 було відмовлено ОСОБА_22 в задоволенні його позовних вимог, які стосувалися квартири №176 та задоволено вимоги ТОВ «Добробуд ЛТД» і визнано недійсним інвестиційний договір №Г1/И-39 від 12.01.2006р., укладений між ОСОБА_22 та ТОВ «Інвест Прогрес» недійсним.

Тобто, в рамках цивільної справи №522/842/17 суд встановив відсутність підстав вважати ОСОБА_22 інвестором житла за адресою: АДРЕСА_1 (5/2). Таким чином і визнати ОСОБА_22 потерпілим у кримінальному провадженні неможливо. З огляду на зазначені встановлені судовим рішенням обставини, квартири №176/1 та №176/2 не можуть бути визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, адже судом встановлена відсутність у ОСОБА_22 прав на дані квартири.

Щодо квартири №158, власником якої є ОСОБА_12.

по-перше, за укладеним між ПП «Прогрес Риелт» та ОСОБА_22 договором інвестування №Г1/ПР-67 від 10.01.2006р. ОСОБА_22 мав інвестиційні права на квартиру під будівельним номером 105, розташовану на 13-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_2, а не на квартиру №158, як зазначено в клопотанні прокурора;

по-друге прокурор не обґрунтував, яким чином доведено факт того, що квартира під №158, є тим самим майном, право вимоги на яке виникло у ОСОБА_22 на підставі Договору про інвестування №Г1/ПР-67 від 10.01.2006р.

В свою чергу ОСОБА_22 вже звертався до суду із позовом до ПП «Прогрес Риелт, ТОВ «Добробуд ЛТД», ОСОБА_12, за участю третьої особи: ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії, в рамках якого був заявлений зустрічний позов ТОВ «Добробуд ЛТД» до ОСОБА_22, ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договорів недійсними (справа №522/840/17). В ході розгляду вказаної справи судом вже досліджувалось питання наявності у ОСОБА_22 права вимоги на підставі договору інвестування №Г1/ПР-67 від 10.01.2006р. щодо квартири №158. За даним фактом суд зазначив: «Тобто, якщо порівнювати договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/13-158 від 05.06.2014р. та інвестиційний договір №Г1\ПР-67 від 10.01.2006р. предметом цих договорів є різне майно із різними номерами, адресами та площами. Первісним Позивачем не доведено, що майнові права передані ОСОБА_12 за Договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №1/13-158 від 05.06.2014р. та угоди до зазначеного договору від 29.12.2014р., Акту прийому передачі від 29.12.2014р. є ідентичними майновим правам переданим ОСОБА_22 за інвестиційним договором №Г1\ПР-67 від 10.01.2006р.

Також, як зазначалось вище, відповідно до матеріалів справи виключним власником майнових прав на квартири жилого будинку №1 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 (якому в подальшому була надана поштова адреса АДРЕСА_1) був ТОВ «Добробуд ЛТД», тобто, він мав усі підстави для відчуження квартири із номером АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_12».

Таким чином, рішенням Приморського районного суду м.Одеси від №522/840/17 було відмовлено ОСОБА_22 в задоволенні його позовних вимог, які стосувалися квартири №158 та задоволено вимоги ТОВ «Добробут ЛТД» і визнано недійсним інвестиційний договір №Г1/ПР-67 від 10.01.2006р., укладений між ОСОБА_22 та ПП «Прогрес-Риелт» недійсним.

Тобто, в рамках цивільної справи №522/840/17 суд встановив відсутність підстав вважати ОСОБА_32 інвестором житла за адресою: АДРЕСА_1 (5/2). Таким чином і визнати ОСОБА_22 потерпілим у кримінальному провадженні неможливо. З огляду на зазначені встановлені судовим рішенням обставини, квартира №158 не може бути визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, адже судом встановлена відсутність у ОСОБА_22 прав на дану квартиру.

Щодо квартири №455, власником якої є ОСОБА_13

по-перше, в додатках до клопотання прокурора міститься копія договору про інвестування №Г1/ПР-59 від 10.02.0006р. За вказаним договором ОСОБА_23 має права на квартиру під будівельним номером 161, розташовану на 19-му поверсі житлового будинку №2 за адресою: АДРЕСА_1, площею 56,4 кв.м.;

по-друге, той факт, що квартира №161, площею 56,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є ідентичним майном із квартирою №455, площею 43,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджено жодним документом. З огляду на відмінність адрес, поверхів та площ вказаних квартир, квартира №455 не може бути визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, доки не доведено її ідентичність з квартирою №161.

по-третє, в рамках розгляду цивільної справи №522/840/17 за позовом ТОВ «Добробуд ЛТД» до ОСОБА_22, та ПАТ «Уксоцбанк» про визнання недійсним договору інвестування суди встановили, що виключним правом відчужувати майнові права щодо багатоповерхового житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 наділено ТОВ «Добробуд ЛТД», ПП «Прогрес-Ріелт» не було наділено таким правами.

Таким чином будь-які посилання прокурора щодо належності ОСОБА_23, на підставі укладеного з ПП «Прогрес-Ріелт» договору інвестування, прав на квартиру №455 спростовуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2018р. у справі №522/840/17.

Щодо квартири №31, власником якої є ОСОБА_33

по-перше, в додатках до клопотання прокурора міститься копія договору про інвестування №Г1/И-12 від 05.03.2006р. За вказаним договором ОСОБА_24 має права на квартиру під будівельним номером 10, розташовану на 3-му поверсі житлового будинку №1 за адресою: АДРЕСА_1, площею 154,39 кв.м.;

по-друге, той факт, що квартира №10, площею 154,39 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є ідентичним майном із квартирою №31, площею 78,5 кв.м та квартири №31/1 за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджено жодним документом. З огляду на відмінність адрес та площ вказаних квартир, квартира №31 не може бути визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, доки не доведено її ідентичність з квартирою №10.

по-третє, в рамках розгляду цивільної справи № 522/18601/16ц за позовом ОСОБА_24 до ТОВ «Добробуд ЛТД», третя особа ТОВ «Прогресбуд-Інвест» про визнання майнових прав на квартиру суд встановив, що виключним правом відчужувати майнові права щодо багатоповерхового житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 наділено ТОВ «Добробуд ЛТД» та відмовив у задоволені позову ОСОБА_24

Таким чином будь-які посилання прокурора щодо належності ОСОБА_24, на підставі укладеного з ПП «Прогрес-Ріелт» договору про інвестування, прав на квартиру №31 спростовуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2018р. у справі № 522/18601/16ц .

Щодо квартири №76, власником якої є ОСОБА_15

по-перше, як зазначено в клопотанні прокурора між ОСОБА_25 та ПП «Інвест-Прогрес» було укладено договір про інвестування №3Б/ЧП-3-25 від 30.08.2006р., доказів укладання вказаного договору до клопотання не додано взагалі. За вказаним договором ОСОБА_25 має права на квартиру під будівельним номером 31, розташовану на 5-му поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

по-друге, той факт, що квартира №31 за адресою: АДРЕСА_1 є ідентичним майном із квартирою №76, площею 73,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджено жодним документом. З огляду на відмінність адрес та площ вказаних квартир, квартира №76 не може бути визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, доки не доведено її ідентичність з квартирою №31.

по-третє, як вже неодноразово зазначалося, в рамках розгляду цивільної справи №522/626/18 за позовом ОСОБА_28 до ОСОБА_19, ТОВ «Інвест-Прогрес», за участю третьої особи: ТОВ «Добробуд ЛТД» про визнання недійсним договору інвестування суди встановили, що виключним правом відчужувати майнові права щодо багатоповерхового житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 наділено ТОВ «Добробуд ЛТД».

Таким чином будь-які посилання прокурора щодо належності ОСОБА_25, на підставі укладеного з ПП «Інвест -Прогес» договору про інвестування, прав на квартиру №76 спростовуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2018р. у справі №522/626/18.

Крім того, заявник вказує, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_33, ОСОБА_15 є цілком законними власниками квартир за адресою: АДРЕСА_1, не вчиняли жодних кримінально караних діянь, не є підозрюваними у кримінальному провадженні, тому підстави для накладення арешту на їх квартири та визнання їх доказами у кримінальному провадженні - відсутні, а накладені судом арешт та заборона є такими, що надмірно обмежують права заявників та підлягають скасуванню.

Посилаючись на вищевикладене, заявник просив скасувати арешт на об'єкти нерухомого майна, які розташовані у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, а саме:

квартира № 31 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1390201351101);

квартира № 76 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 794341651101);

квартира № 139 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 994355351101);

квартира № 158 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 706348151101);

квартира № 176/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1433451551101);

квартира № 176/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1433442951101);

квартира № 237 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1456276151101);

квартира № 237/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 947079151101);

квартира № 239 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1456307651101);

квартира № 316 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1091391151101);

квартира № 316-А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1091408351101);

квартира № 360 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1285166951101);

квартира № 370 (реєстраційний номер об об'єкту нерухомого майна: 1387951551101);

квартира № 455 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1282068451101) накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 02 листопада 2018 року по справі № 522/23671/17, провадження № 1-кс/522/20045/18 з урахуванням ухвали про виправлення описки.

В судовому засіданні представник заявників підтримала подане клопотання та просили задовольнити його в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність підстав для цього.

Розглянувши клопотання заявника, вивчивши надані суду матеріали, заслухавши представника заявника, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно дост.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Цією ж нормою КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого їх захисника и законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.3 ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Частиною 4 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Як встановлено судом, в провадженні Шевченківського ВП Приморського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161500003130 від 19.0.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

02 листопада 2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у вказаному кримінальному провадженні задоволено клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Аракелян Р.М. та накладено арешт об'єкти нерухомого майна, які розташовані у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, а саме:

?квартира № 31 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1390201351101);

?квартира № 76 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 794341651101);

?квартира № 139 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 994355351101);

?квартира № 158 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 706348151101);

?квартира№ 176/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1433451551101);

?квартира№ 176/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1433442951101);

?квартира № 237 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1456276151101);

?квартира № 237/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 947079151101);

?квартира № 239 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1456307651101);

?квартира № 316 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1091391151101);

?квартира№ 316-А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1091408351101);

?квартира № 360 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1285166951101);

?квартира № 370 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1180916551101);

?квартира № 455 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1282068451101).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власниками вказаних квартир, а саме: № 31, № 139, № 158, № 176-1, № 176-2, № 237, № 239, № 316, № 316-А, № 360 зазначені ОСОБА_34, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_28, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_33

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власниками вказаних квартир, а саме: № 76, № 455 зазначені ОСОБА_15, ОСОБА_13

При цьому, питання щодо права власності на квартири за № 370 наразі вирішується в судовому порядку.

По кримінальному провадженню № 12017161500003130 від 19.0.2017 року зазначені особи (власники майна) не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, яка в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Аналіз наданих до суду матеріалів та встановлених судом обставин дозволяє прийти висновку, що в даному випадку арешт порушує конституційні права законних власників на вільне користування своєю власністю.

З огляду на приписи п.18 ч.1ст.3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право власників на вільне використання належного їм майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подане заявником клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 318-380 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Назарової А.С. в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, прокурора Аракелян Р.М. про скасцування арешту - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Приморського районного суду від 02.11.2018 року, справа № 522/23671/17, провадження № 1-кс/522/20045/18, з урахуванням ухвали про виправлення описки, а саме на об'єкти нерухомого майна, які розташовані у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, а саме:

квартира № 31 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1390201351101);

квартира № 76 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 794341651101);

квартира № 139 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 994355351101);

квартира № 158 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 706348151101);

квартира № 176/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1433451551101);

квартира № 176/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1433442951101);

квартира № 237 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1456276151101);

квартира № 237/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 947079151101);

квартира № 239 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1456307651101);

квартира № 316 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1091391151101);

квартира № 316-А (реєстраційний ном ер об'єкту нерухомого майна: 1091408351101);

квартира № 360 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1285166951101);

квартира № 370 (реєстраційний номер об об'єкту нерухомого майна: 1387951551101);

квартира № 455 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1282068451101).

Ухвала слідчого судді про скасування арешту підлягає негайному виконанню після її проголошення і оскарженню не підлягає згідно до ст. 309 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: