Рішення № 79724137, 08.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2019 року Справа № 280/5591/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сіпаки А.В. розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича та скасувати винесену ним постанову про закінчення виконавчого провадження №48298347 від 29.11.2018 за виконавчим листом №808/9661/13-а, виданим 15.07.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2018 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

18.01.2019 ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява з уточненою позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 48298347 від 29.11.2018 за виконавчим листом № 808/9661/13-а, виданого 15.07.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2019 було відкрито прощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 04.02.2019.

В судовому засіданні 04.02.2019 було оголошено перерву до 08.02.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2015 у справі №808/9661/13-а, оскільки фактичне виконання судового рішення не відбулось. В мотивувальній частині постанови зазначена лише та обставина, що рішення про закінчення виконавчого провадження приймається на підставі того, що проведено повторну перевірку всіх доводів, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 01.11.2013, яка адресована Міністру юстиції України.

В судове засідання позивач та представник позивача прибули, надали до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, на фіксації судового процесу не наполягали.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти розгляду в порядку письмового провадження не заперечував, на фіксації судового процесу не наполягав. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якій проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що 12.11.2018 було прийнято постанову № 62 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження, якою постановлено, що дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковського І.Є. вчинені з порушенням с. 77 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» та п. 8.3.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5. Дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 під час виконання виконавчого провадження № 26680348 визнати такими, що відповідають вимогам законодавства та державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято оскаржувану постанову у відповідності до приписів пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснено повторна перевірка всіх доводів, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 01.11.2013. Вказує на те, що у зв'язку із повним виконанням вимог виконавчого документа державним виконавцем правомірно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 листопада 2013 року позивач звернувся з письмовою скаргою до Міністра юстиції України, в якій просив:

провести перевірку повноти, своєчасності та об'єктивності проведення виконавчих дій та прийняття рішень старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-211/06 від 15.08.06, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя;

скасувати, як незаконну, постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження від 27.06.13 при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-211/06 від 15.08.06, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя;

вжити невідкладних заходів про поновлення ОСОБА_1, у відповідності до рішення суду, на посаді начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Запорізькій області;

притягнути старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 та виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_5 до встановленої чинним законодавством відповідальності.

22 листопада 2013 року директором Департаменту контролю за виконанням рішень, розгляду звернень громадян та юридичних осіб Державної виконавчої служби України Соломко О.В. підготовлено та направлено позивачу відповідь.

Вважаючи вказану відповідь не повною та необ'єктивною, а також не погодившись з порядком розгляду скарги, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив суд визнати відповідь відповідача від 22.11.2013 за №3-15927/3.2 за скаргою позивача такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про звернення громадян"; визнати перевірку, проведену відповідачем за його скаргою, такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про звернення громадян" щодо об'єктивності та всебічності її проведення; зобов'язати відповідача повторно провести ретельну перевірку всіх викладених у скарзі доводів, в тому числі щодо законності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-211/06 від 15.08.2006, виданим Орджонікідзевським райсудом м. Запоріжжя.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2014 №808/9661/13-а адміністративний позов задоволено частково, визнано перевірку за скаргою ОСОБА_1, проведену Державною виконавчою службою України від 22.11.2013 №3-15927/3.2 такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про звернення громадян" щодо всебічності її проведення, а також зобов'язано Державну виконавчу службу України повторно провести перевірку всіх доводів, викладених у скарзі ОСОБА_1, яка адресована Міністру юстиції України. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2014 №808/9661/13-а 15.07.2015 видано виконавчий лист, який пред'явлений позивачем для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

29.07.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48298347 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2015 у справі №808/9661/13-а.

17 січня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №48298347 (відкритого за виконавчим листом Запорізького окружного адміністративного суду №808/9661/13-а виданого 15.07.2015), на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначена постанова вмотивована наступним: "Відділом отримано службову записку з копіями підтверджуючих документів, згідно якої Департаментом державної виконавчої служби здійснено повторний розгляд скарги ОСОБА_1 від 22.11.2013 №3-15927/3.2 у відповідності до вимог виконавчого листа №808/9661/13-а виданого 15.07.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом. Копію звернення спрямовано 05.01.2017 за вих. №3-15927/20.4 на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 69001).

Не погодившись з правомірністю прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2015 у справі №808/9661/13-а, вважаючи її необґрунтованою, безпідставною та такою, що прийнята з порушенням встановленого порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Постановою Запорізького кружного адміністративного суду від 27.04.2017 по справі 808/426/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були задоволені частково, визнано протиправною та скасовано постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження № 48298347 від 17.01.2017. ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2017 Постанова Запорізького кружного адміністративного суду від 27.04.2017 по справі 808/426/17 була залишена без змін.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).

Судом встановлено, що головним державним виконавцем Нідченко Д.Є. 29.11.2018 в межах виконавчого провадження № 48298347 при примусовому виконанні виконавчого листа № 808/9661/13-а, виданого 15.07.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, винесена вона була у зв'язку з повторно проведеною перевіркою всіх доводів, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 01.11.2013.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 визначеного, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Для належного виконання повноважень з примусового виконання рішень виконавець наділений низкою прав та обов'язків.

Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 передбачає, серед іншого, обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Також, частиною 3 статті 18 визначено права виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 63 Закону №1404 передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 частини 1 статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що виконавець зобов'язаний здійснювати примусове виконання рішень у відповідності до встановленого таким рішенням способу та порядку, для виконання покладених на нього обов'язків виконавець проводить перевірку виконання рішень. Рішення про закінчення виконавчого провадження приймається виконавцем лише в разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом виконавець.

Суд зазначає, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/9661/13-а було зобов'язано Державну виконавчу службу України повторно провести перевірку всіх доводів, викладених у скарзі позивача, тобто судом фактично встановлено спосіб виконання судового рішення шляхом проведення перевірки.

Отже, при перевірці виконання судового рішення державний виконавець повинен був встановити факт проведення відповідачем повторної перевірки доводів позивача, викладених у скарзі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в основу своїх заперечень про виконання вимог постанови Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/9661/13-а у повному обсязі покладена постанова № 62 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження від 12.11.2018, якою постановлено, що дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковського І.Є. вчинені з порушенням с. 77 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» та п. 8.3.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5. Дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 під час виконання виконавчого провадження № 26680348 визнати такими, що відповідають вимогам законодавства.

Разом з тим, з оскаржуваної постанови судом встановлено, що підставою для висновків державного виконавця про виконання вимог постанови Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/9661/13-а у повному обсязі стало повторне проведення перевірки Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України всіх доводів, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 01.1.2013, при цьому не перевірено, чи проводилась відповідачем повторна перевірка за зверненням.

Наказом Міністра юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 затверджено «Інструкцію з організації примусового виконання рішень».

Пунктом 7 розділу І вищезгаданої Інструкції передбачено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, які додаткові заходи були здійснені щодо проведення повторної перевірки викладених у скарзі позивача доводів та не вказано мотивів, з яких виконавець дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, відсутнє посилання на постанову № 62 від 12.11.2018 про результати проведення перевірки законності виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем безпідставно та передчасно, оскільки з наданими суду доказами не підтверджено фактичне виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2014 у справі №808/9661/13-а у повному обсязі та у спосіб, визначений таким судовим рішенням.

Таким чином, судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження №48298347 від 29.11.2018 прийнята відповідачем необґрунтовано та без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновки суду про наявність підстав для скасування такої постанови та задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому суд не приймає посилання позивача на наявність процедурних порушень в діях державного виконавця з огляду на відсутність акту, яким було б встановлено обставини повторного розгляду його скарги, оскільки обов'язковість складання такого акту при примусовому виконанні рішень немайнового характеру чинним законодавством не передбачено, отже такі твердження позивача є безпідставними.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця відсутні.

Враховуючи неведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження №48298347 від 29.11.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України и (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (69001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Суддя А.В. Сіпака