Ухвала суду № 79723986, 06.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження щодо частини позовних вимог

06 лютого 2019 рокум. Ужгород№ 807/692/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Копосович Е.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,- представник ОСОБА_2

відповідача: Ужгородська міська рада ,- представник Зеленяк С.С.

третьої особи: Громадська організація "Об'єднання осіб з інвалідністю - Допомога" ,- представник не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородська міська рада про визнання протиправними та скасування рішеня, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, третя особа: Громадська організація « Обєднання осіб з інвалідністю - Допомога», яким просить:

1 Позов задовольнити.

2 Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1087 "Про затвердження та відмову у затверджені технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п. 2.3 про надання земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) без складання технічної документації із землеустрою (згідно пункту 1 статті 123 ЗКУ) в постійне користування Громадській організації «Об'єднання осіб з інвалідністю - Допомога» з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні «Боздош».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1086 "Про надання та відмову у наданні згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п. 7.3 та п.7.4 щодо відмови у наданні згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 2290 га для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_1.

4. Зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.2290 для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач звернувся до Ужгородської міськради із заявою про надання йому згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на якій знаходиться об'єкт нерухомості, який належить йому на праві приватної власності.

Рішенням Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1086 "Про надання та відмову у наданні згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п. 7.4 було відмовлено Позивачу у наданні згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,2290 га для будівництва та обслуговування будинку по слов'янській набережній (вул. Возєднання), 39.

В свою чергу рішенням Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1087 "Про ствердження та відмову у затверджені технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" в частині п. 2.3 земельну ділянку, яку позивач фактично використовує та неодноразово просив передати йому в користування (кадастровий помер -НОМЕР_1) без складання технічної документації із землеустрою (згідно пункту 1 етапі 123 ЗКУ) було надано в постійне користування Громадській організації «Об'єднання осіб з інвалідністю - Допомога» з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні «Боздош».

Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити з вказаних у Відзиві на позовну заяву підстав. Зокрема, вказує, що скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 92 ЗК України, 22.11.2017 р. Голова ГО «Об'єднання осіб інвалідністю-Допомога» ОСОБА_4 звернувся до Ужгородської міської ради щодо надання в постійне користування без розробки документації із землеустрою земельної ділянки площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для іншої житлової забудови за адресою м. Ужгород, Боздош мікрорайон, внаслідок чого було прийнято оспорюване рішення від 15.05.2018 року № 1087 про надання даної земельної ділянки в постійне користування третій особі. А тому, вважає, посилання позивача на ст. ст. 118, 122 ЗК України і на те, що передача у користування третій особі земельної ділянки суперечить вимогам закону щодо відповідності її місця розташування є безпідставним.

Заслухавши учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що провадження в частині позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1087 "Про затвердження та відмову у затверджені технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п. 2.3 про надання земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) без складання технічної документації із землеустрою (згідно пункту 1 статті 123 ЗКУ) в постійне користування Громадській організації «Об'єднання осіб з інвалідністю - Допомога» з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні «Боздош» - слід закрити враховуючи наступне.

Так, відповідно до Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1087 "Про ствердження та відмову у затверджені технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п. 2.3 земельну ділянку, яку , як вказує в позові, позивач фактично використовує та неодноразово просив передати йому в користування (кадастровий помер -НОМЕР_1) без складання технічної документації із землеустрою (згідно пункту 1 етапі 123 ЗКУ) було надано в постійне користування Громадській організації «Об'єднання осіб з інвалідністю - Допомога» з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні «Боздош».

За змістом ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Згідно ч.3, 5 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Положеннями ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; де суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, хоча предметом позову в частині стосовно рішення, винесеного відповідачем відносно третьої особиі є рішення суб'єкта владних повноважень, однак цим рішенням фактично реалізовано правомочності третьої особи як власника земельної ділянки, тобто рішення є ненормативними актом, яке вичерпує свою дію після його реалізації і фактично позивач оспорю право власності на спірну земельну ділянку.

приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Так, судом встановлено, що третя особа оскаржуваним рішенням отримала право постійного користування земельною ділянкою, а позивач у справі фактично просить захистити свій приватний інтерес шляхом визнання протиправним такого рішення Міськради , хоча кадастрові номери земельних ділянок, яку надано у користування тертій особі та щодо якої позивач звертався до відповідача є різними.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 16 цього Кодексу одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналіз зазначених обставин дає суду підстави вважати, що спір у даній справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватних інтересів.

Висновки суду узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.03.2018р. у справі № 802/1792/17-а, постанові від 12.04.2018р. у справі №817/1048/16, постанові від 06.06.2018 р. у справі №826/631/15 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №К/9901/5771/18.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року по справі №753/15528/16 зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю рішенням органу місцевого самоврядування, оскільки, на його переконання, земельна ділянка, стосовно якої відповідач прийняв рішення, перебуває на праві користування у третьої особи.

Отже, якщо існує невирішений спір про право на земельну ділянку, то це виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності чи постійного користування на земельну ділянку.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року по справі № 495/5913/14-а та від 5 червня 2018 року по справі № 826/13628/16.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі №809/739/17 зроблено правовий висновок, згідно якого, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю розпорядження органом місцевого самоврядування цією земельною ділянкою, оскільки позивач вважає, що земельна ділянка, стосовно якої Міськрада прийняла рішення на користь третьої особи, перебуває в його постійному користуванні. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на спірній земельній ділянці розташовані об'єкт нерухомості, належний позивачу.

Отже, у цій справі існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.

Таким чином, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, зокрема й права власності на землю, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень (Ужгородської міськради).

Крім цього, потрібно враховувати наступне.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «судом, установленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, установлений законом» у ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та вищевказаних висновків Верховного Суду, суд вважає, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду, з урахуванням суб'єктного складу, місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Також потрібно враховувати, що згідно з ч.1 ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, враховуючи завдання адміністративного судочинства, характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1087 "Про затвердження та відмову у затверджені технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п. 2.3 про надання земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) без складання технічної документації із землеустрою (згідно пункту 1 статті 123 ЗКУ) в постійне користування Громадській організації «Об'єднання осіб з інвалідністю - Допомога» з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні «Боздош» не підлягає розгляду (та не підлягав на час звернення до суду) в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний спір в цій частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а відтак згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України провадження у справі слід закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі в частині визнання протиправним та скасувати рішення Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1087 "Про затвердження та відмову у затверджені технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п. 2.3 про надання земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) без складання технічної документації із землеустрою (згідно пункту 1 статті 123 ЗКУ) в постійне користування Громадській організації «Об'єднання осіб з інвалідністю - Допомога» з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні «Боздош» - закрити.

Ухвала може бути оскаржена протягом пятнадцяти днів через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду .

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст ухвали складений та підписаний 11 лютого 2019 року.