Рішення № 79723825, 05.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4210/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Яловець М.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування постанови та припису,

В С Т А Н О В И В:

26.11.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі - відповідач, Управління), в якій просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ПЛ2540/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 16.11.2018 Головного управління Держпраці у Полтавській області, якою накладено штраф у розмірі 111690,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ПЛ/2540/168/АВ/П від 07.11.2018 Головного управління Держпраці у Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог заявник вказує, що постанова про накладення штрафу за допущення працівника до роботи без укладення трудового договору прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Присутність у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" гр.ОСОБА_4 на час проведення обстеження робочою групою 18.10.2018 було зумовлене написанням заяви про прийняття на роботу. В подальшому, наказом №32 від 18.10.2018 гр.ОСОБА_4 прийнято на посаду продавця непродовольчих товарів та того ж дня подано до ДПІ у м.Полтава ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівника на роботу. Наголошує, що ні під час проведення обстеження робочою групою, а ні під час проведення інспекційного відвідування у гр.ОСОБА_4 не відібрано письмових пояснень, що ставить під сумнів об'єктивність висновків про наявність порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Ухвалою суду від 28.11.2018 відмовлено позивачу у задоволені заяви про забезпечення позову у справі №440/4210/18.

Ухвалою суду від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4210/18. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

27.12.2018 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.94-98), в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність висновків про наявність порушень вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. Зазначив, що за фактом надходження листа Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 22.10.2018 №2407/01-35 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. В ході проведення інспекційного відвідування позивачем було надано трудовий договір від 19.10.2018, наказ про прийняття на роботу від 18.10.2018 №32, повідомлення про прийняття працівника на роботу направлене до ДПІ у м.Полтава ГУ ДФС у Полтавській області. На думку відповідача, вказані документи в сукупності свідчать, що лише після приходу робочої групи (18.10.2018) ФОП ОСОБА_1 вчинив дії по оформленню трудових відносин з гр.ОСОБА_4

Ухвалою суду від 31.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додатково повідомив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 КУпАП, яке перебувало на розгляді у Миргородському міськрайонному суді, постановою від 07.12.2018, закрито.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець, рнокпп НОМЕР_1 (а.с.19).

22.10.2018 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Миргородської міської ради Полтавської області від 22.10.2018 №2407/01-35 до якого додана довідка спостереження робочою групою від 18.10.2018 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2 (а.с.101-102).

Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 29.10.2018 №114П, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Черкаській А.М., доручено провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 (а.с.103-104).

29.10.2018 заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області видано направлення на проведення заходу державного контролю на предмет додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці, робочого часу та часу відпочинку. Інспекційне відвідування приписано провести з 29.10.2018 по 30.10.2018 (а.с.105).

За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування №ПЛ2540/168/АВ від 30.10.2018, яким, встановлено порушення частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с.109-116).

Зі змісту опису виявленого порушення слідує, що при обстежені робочою групою, було з'ясовано, що 18.10.2018 о 09:38 год. в приміщенні магазину знаходилася одна особа - продавець ОСОБА_4. Надати письмові пояснення гр. ОСОБА_4 відмовилася, при цьому в усній розмові зазначила, що знаходиться на стажуванні з 13.10.2018 з режимом роботи з 09:00 до 18:00 год. В ході проведення інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_1 29.10.2018 було надано трудовий договір від 19.10.2018 б/н, укладений між ним та гр.ОСОБА_4, наказ від 18.10.2018 №32 про прийняття гр.ОСОБА_4 на посаду продавця непродовольчих товарів з 19.10.2018, а також повідомлення про прийняття працівника на роботу направлене до ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області 18.10.2018 о 15:34:03 за реєстраційним номером 9227701809. Враховуючи вищевикладене, гр.ОСОБА_4 була допущена до роботи без належного оформлення трудових відносин.

По даному факту ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт інспекційного відвідування, у якому зазначив, що в день проведення обстеження робочою групою продавцем у магазині була ОСОБА_6, яка на момент спостереження вийшла з магазину на декілька хвилин. ОСОБА_4 перебувала у магазині з метою написання заяви на прийняття на роботу та як потенційний працівник, який з 19.10.2018 приступив до виконання трудових обов'язків (а.с.117-118).

Листом від 06.11.2018 №02-12/6338 позивачу повідомлено, що під час проведення інспекційного відвідування державний інспектор діяв в межах наданих повноважень (а.с.119).

07.11.2018 інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Черкаською А.М. винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ2540/168/АВ/П, яким зобов'язано до 30.11.2018 усунути порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с.120).

Крім того, 07.11.2018 начальником Управління Держпраці в Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПЛ2540/168/АВ/П/ПТ/ТД. Розгляд справи про накладення штрафу відповідно до частини другої статті 265 КЗпП на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю призначено на 16.11.2018 (а.с.122).

16.11.2018 заступник начальника Управління Держпраці у Полтавській області Велика Н.М. розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 30.10.2018 №ПЛ2540/168/АВ щодо порушення частини третьої статті 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1, вирішив накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690,00 грн (а.с.124).

Позивач не погодився з постановою про накладення штрафу №ПЛ2540/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 16.11.2018 та приписом про усунення виявлених порушень №ПЛ/2540/168/АВ/П від 07.11.2018, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 11.02.2015 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці (пункт 1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №929-р від 16.09.2015 "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

В силу положень підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі по тексту - Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) /пункт 1 Порядку №295/.

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в пункті 3 Порядку №295, відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування /пункт 23 Порядку №295/.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року /надалі - Порядок № 509/, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади .

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8 Порядку № 509/.

Позивачем не оскаржується підстави та порядок проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок відповідача про допущення гр. ОСОБА_4 до роботи без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Надаючи оцінку таким висновкам відповідача, що стали фактичною підставою для прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1-3 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи /частина друга/.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /частина третя/.

За правилом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Суд знаходить недоведеним начебто встановлений Управлінням факт наявних трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та гр.ОСОБА_4

Так, згідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням даних норм, суд проаналізував начебто встановлені відповідачем докази наявності трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та гр.ОСОБА_4

Такими доказами з точки зору відповідача є інформація викладена в довідці спостереження робочої групи від 18.10.2018 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2, що належить ФОП ОСОБА_1 (а.с.101-102).

В пункті 1.5 Довідки спостереження зазначено, що в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_2, знаходився один продавець ОСОБА_4, яка в усному поясненні зазначила, що знаходиться на стажуванні з 13.10.2018, працює з 9:00 до 18:00.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 18.10.2018 ОСОБА_4 було написано заяву про прийняття на роботу на посаду продавця продовольчих товарів (а.с.49). На підставі вказаної заяви ФОП ОСОБА_1 було видано наказ №32 від 18.10.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду продавця непродовольчих товарів з 19 жовтня 2018 року (а.с.46). 18.10.2018 позивачем було подано до ДПІ у м.Полтава ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівника на роботу, а саме: ОСОБА_4 (а.с.47). Згідно квитанції №2 від 18.10.2018 вказане повідомлення було доставлено до ДПІ у м.Полтава ГУ ДФС у Полтавській області 18.10.2018 в 15:34:03. 19.10.2018 між позивачем та ОСОБА_4 укладено трудовий договір, за яким ОСОБА_4 має виконувати обов'язки продавця непродовольчих товарів (а.с.44-45).

При розгляді справи суд звернув увагу, що в довідці спостереження робочої групи від 18.10.2018 відсутні пояснення гр.ОСОБА_4 Як пояснив представник відповідача, гр. ОСОБА_4 відмовилась від письмових пояснень, а надала лише усні пояснення.

Однак, довідка спостереження робочої групи від 18.10.2018 не містить запису щодо небажання гр.ОСОБА_4 надати письмові пояснення. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Черкаською А.М. дій щодо з'ясування фактичних обставин у спірних відносинах. Фактично інформація відображена у довідці спостереження робочої групи від 18.10.2018 була взята до уваги відповідачем, без перевірки зазначених відомостей.

На питання суду представник відповідача повідомив про відсутність доказів здійснення гр.ОСОБА_4 реалізації товару в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Суд дослідивши докази робить висновок, що посадовими особами котрі здійснювали спостереження встановлено лише факт перебування гр.ОСОБА_4 у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Враховуючи надані позивачем докази, суд вважає доведеним факт перебування гр.ОСОБА_4 18.10.2018 в приміщені магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з метою написання заяви про прийняття на роботу на посаду продавця продовольчих товарів.

Позивачем долучена до матеріалів справи копія постанови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.12.2018 у справі №541/739/2018 за матеріалами адміністративної справи, що надійшли від Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 КУпАП (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (а.с. 132-133).

У даній постанові суду зазначено, що суд приходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.12.2018 у справі №541/739/2018 встановлено відсутність порушень вимог законодавства щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), то з урахуванням вищенаведених норм статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана постанова є обов'язковою для адміністративного суду в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) щодо використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці гр.ОСОБА_4 без укладення трудового договору станом на 18.10.2018.

Тож з огляду на спростований у судовому порядку факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, суд приходить висновку про відсутність підстав для застосування до підприємця санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а постанова Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2540/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 16.11.2018 та припис про усунення виявлених порушень №ПЛ/2540/168/АВ/П від 07.11.2018 підлягають скасуванню як протиправні.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2878,90 грн, що підтверджується квитанціями №0.0.119212128528.1 від 21.11.2018 та №60 від 04.12.2018.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 2878,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1; АДРЕСА_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136; вул. Пушкіна,119, м.Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання протиправним та скасування постанови та припису - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень від 07 листопада 2018 року №ПЛ/2540/168/АВ/П.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16 листопада 2018 року №ПЛ2540/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 111690,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 2878,90 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень дев'яносто копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко