Рішення № 79723482, 11.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року м. Київ № 320/6525/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду Київської області від 06.10.2017 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, а саме: на державну пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1.

- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити переведення пенсії ОСОБА_1 на державну пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2018 року, згідно документів, що знаходяться в матеріалах архівної пенсійної справи ОСОБА_2, з урахуванням фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження в сумі 734,72 крб., згідно довідки № 120 від 25.09.2017 та здійнити виплату неодержавної суми пенсії з 01.01.2018.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 29 вересня 2017 року звернулася до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про переведення її пенсії на пенсію по втраті годувальника, після смерті її чоловіка ОСОБА_2 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач стверджує, що до заяви нею були долучені всі необхідні документи, що підтверджують наявність підстав для переведення позивача на вказаний вид пенсії.

Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області прийняло рішення від 06.10.2017 року про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2

Позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та порушує її право на належний соціальний захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 задоволено заяву позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що звернення з такими позовними вимогами до управління є передчасними, так як організації, з якої був відряджений чоловік позивача надала відповідну довідку з урахуванням відповідних виплат, вже після смерті годувальника (чоловіка), та за рішенням суду, тобто без підтвердження факту виплати даної суми заробітку.

ОСОБА_2, не було проведено обрахунок пенсії по довідці від 25.09.2017 року за № 120. Розмір його пенсії, яку останній отримував, не залежав від даного заробітку. Позивач до 05 вересня 2017 року (моменту звернення до управління) отримувала та продовжує отримувати відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі ст. 54 Закону № 796- XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Відповідно до частини першої ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, зі змінами затвердженими постановою правління ПФУ № 13-1. За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку, заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 01 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в Порядку).

Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією чи перерахунком. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств або архівними установами (п. 17 Порядку).

Обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Наведена правова позиція викладена в постанові ВСУ від 15 грудня 2015 року у справі № 2а-576/29/14, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції.

Необхідно також врахувати положення та норми, які містяться в Листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року за № 03-3/1652-018-2 Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 року осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища.

Якщо підприємства ліквідовані або припинили своє існування, довідки про заробіток учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають видаватися правонаступником або державними архівними установами.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів до заяви про призначення пенсії за віком для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватися довідка про заробітну плату до 01 липня 2000 року із зазначенням в ній назв первинних документів, на підставі яких їй видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку змісту довідки первинним документам.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону № 796 видача довідок про періоди роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснювалась відповідними установами.

Аналіз всіх цим норм на думку відповідача дає підстави для висновку, що пенсія відповідно до Закону № 796 може призначатися, виходячи із фактично отриманої заробітної плати.

При цьому, відповідачем не було додано до відзиву документів, які були витребувані судом ухвалою від 21.12.2018 про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Відповідачем також не було повідомлено суду за яких поважних причин ці документи не можуть бути надані.

Відповідно до вимог частини п'ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи довічно з 27.10.2016 загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_2.

Перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У матеріалах справи міститься свідоцтво серії НОМЕР_5 від 29.01.1983 про укладення шлюбу позивачем з ОСОБА_2.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 серпня 2014 року помер чоловік позивача - ОСОБА_2, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується копією його посвідчення серії НОМЕР_3, виданим 28.12.2001 Київською облдержадміністрацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Судом встановлено, що 29 вересня 2017 року позивач звернулася до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про переведення її пенсії на пенсію по втраті годувальника, після смерті її чоловіка ОСОБА_2, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви нею було долучено довідку № 120 від 25 вересня 2017 року (копія додана до позовної заяви), яка видана ГУ МВС України в Київській області на підставі особових рахунків за 1986 рік та на виконання Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2014 року у справі 361/2892/14-а.

Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області прийняло рішення від 06.10.2017 року про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника.

Судом встановлено, що копію оскаржуваного рішення від 06.10.2017 позивачем було отримано лише 10.07.2018, про що свідчить розписка на супровідному листі Броварського об'єднаного управління ПФУ Київської області від 19.10.2017 вих. №10800/03, яка наявна у матеріалах справи № 320/6525/18.

На думку позивача, Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, відмовляючи їй у переведенні на пенсію по втраті годувальника, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило її права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускаються, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з частиною 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) нарахування суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної норми дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

У справі Bellet v. Fгаnсе Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 28.01.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону № 796 визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 2 Порядку 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (підпункт 4.3 пункту 4 Порядку №22-1).

Отже особам, які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, може призначатися пенсія за умови подання ними заяви та відповідних документів до пенсійного органу.

У силу частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Положеннями ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі № 361/7478/17.

Крім того, відмовляючи у переведенні на інший вид пенсії, відповідач посилався на не підтвердження заробітної плати вказаної у довідці Головного управління МВС в Київській області від 25.09.2017 № 120 первинними бухгалтерськими документами.

Судом встановлено, що на підставі постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року у справі № 361/2892/204-а Головним управлінням МВС в Київській області видано позивачу довідку від 25.09.2017 № 120. Відповідно до змісту даної довідки розмір грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_2 одержаного за роботу в зоні відчуження в м. Прип'ять за період з 26.04.1986 р. - 29.04.1986 р. складає 734,72 крб.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої Президією Верховної Ради СРСР 31 січня 1961 року, яка є чинною в Україні, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону №108/95-ВР, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

Суд наголошує, що за приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов'язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року у справі № 361/2892/2014-а, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.

Суд зазначає, що довідка Головного управління МВС в Київській області від 25.09.2017 № 120, яка видана на підставі постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року у справі № 361/2892/2014-а, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що Головним управлінням МВС в Київській області не було проведено доплату позивачу коштів згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року у справі № 361/2892/2014-а.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 2а-576/29/14, в якій суд вказав, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, суд наголошує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені лише в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у призначенні пенсії, викладена у рішенні від 06.10.2017, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Броварського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 06.10.2017 року про відмову у перерахунку пенсії позивачу, підлягають задоволенню.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення другої позовної вимоги та зобов'язання відповідача здійснити переведення пенсії ОСОБА_1 на державну пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2018 року, згідно документів, що знаходяться в матеріалах архівної пенсійної справи ОСОБА_2, з урахуванням фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження, з якої визначається пенсія, згідно довідки № 120 від 25 вересня 2017 року в сумі 734,72 крб. та здійснити виплату неодержаної суми пенсії з 01 січня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції № 3765 від 07.06.2018 на суму 704,80 грн., оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись статтями 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 11) від 06.10.2017 про відмову ОСОБА_1 (місце реєстрації: 07403, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) у переведенні з одного виду пенсії на інший, а саме: на державну пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

3. Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити переведення пенсії ОСОБА_1 на державну пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2018 року, згідно документів, що знаходяться в матеріалах архівної пенсійної справи ОСОБА_2, з урахуванням фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження в сумі 734,72 крб., згідно довідки № 120 від 25.09.2017 та здійнити виплату неодержавної суми пенсії з 01.01.2018.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: 07403, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 11, код ЄДРПОУ 37892505).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.