Рішення № 79723460, 07.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5268/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача Московича А.Я.,

відповідача Козича В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» (далі - ТзОВ «Ніка Захід», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № ЛВ1822/1095/АВ/ФС від 22.10.2018. Вказаною постановою до позивача застосовано штраф, передбачений абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у розмірі 5 807 880 грн за порушення частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків відповідача, викладених в акті інспекційного відвідування від 28.09.2018 №ЛВ1822/1095/АВ. Вважає протиправним висновок ГУ Держпраці у Львівській області про допуск до роботи 52 осіб без укладення трудових договорів, з яким було укладено цивільно-правові договори. Зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями тлумачити на власний розсуд договір, визнавати його недійсним та надавати йому статус трудового. Правовідносини, які виникли між позивачем та фізичними особами щодо надання послуг є цивільно-правовими, договори щодо надання послуг складені у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, що підтверджується змістом договорів та фактичними правовідносинами за цими договорами, такі договори не визнані у встановленому порядку недійсними, жодних, передбачених законом обставин, які б свідчили про нікчемність договорів у акті не зафіксовано. У зв'язку з наведеним, вважає, що відповідач протиправно застосував до цивільно-правових відносин норми трудового законодавства та виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу за порушення трудового законодавства.

Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у наступному. В ході інспекційного відвідування ТзОВ «Ніка Захід» посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області встановлено факт укладання позивачем договорів про виконання робіт та надання послуг з 52 особами. Аналіз договорів та документів, складених на виконання вказаних договорів, свідчить про трудовий характер правовідносин. За таких обставин стверджує про здійснення ТзОВ «Ніка Захід» допуску до роботи працівників без укладення трудових договорів, що є порушенням вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України. Зауважив, що укладення цивільно-правових договорів не звільняє роботодавця від відповідальності за допуск до роботи працівника без належного оформлення трудових відносин, оскільки вказані договори спрямовані на приховування фактично існуючих трудових відносин між найманим працівником та підприємством. Найманий за цивільно-правовою угодою працівник фактично виконував трудові функції за конкретною посадою, а не індивідуально визначену роботу, у зв'язку з чим відповідні відносини є трудовими, а їх сторони прирівняні до працівника та роботодавця.

Ухвалою судді від 08.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою від 12.11.2018 забезпечено позов шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду справи № 1340/5268/18, дії оскаржуваної постанови та заборони відповідачу пред'являти до примусового виконання постанову про накладення штрафу №ЛВ1822/1095/АВ/ФС від 22.10.2018.

26.11.2018 (вх. №37896) ГУ Держпраці у Львівській області подано відзив на позовну заяву, 10.12.2018 (вх. 39733) позивачем подано відповідь на відзив.

19.12.2018 (вх. 41006) відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 27.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.02.2019.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ТзОВ «Ніка Захід», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за кодом ЄДРПОУ 32893148.

Посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області 27.09.2018 - 28.09.2018 проведено інспекційне відвідування ТзОВ «Ніка Захід».

За результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській області складено акт №ЛВ1822/1095/АВ від 28.09.2018 та припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1822/1095/АВ/П від 28.09.2018.

Як слідує з акту, в ході інспекційного відвідування встановлено порушення ТзОВ «Ніка Захід» частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Висновки про вказані порушення відповідач обґрунтовує наявністю укладених ТзОВ «Ніка Захід» договорів цивільно-правового характеру на виконання робіт (надання послуг) з 52 фізичними особами.

Опис порушення міститься у відповідній графі на сторінках 26-28 акту та полягає у переліку осіб, з якими укладено три види договорів: навантаження, розвантаження та перенесення товару; послуги експедитора та перевезення вантажів. Зазначено, що такі договори укладені, як правило, на тривалий період часу, в тому числі і строком дії більше року, періодично переукладалися та містять ознаки, притаманні трудовим договорам, оскільки не передбачають досягнення будь-яких кількісних результатів, а спрямовані на регулювання процесу діяльності виконавців за відповідними професіями. Штатними розписами Товариства, затвердженими наказами від 31.07.2018 №7-Ш від 31.07.2018 та №8-Ш, передбачено посади вантажника, експедитора, агента торгівельного та інші, функціональні обов'язки яких є тотожними предмету договорів про виконання робіт (надання послуг). Фактично, згідно з укладеними договорами виконавці систематично виконували відповідні трудові функції на підприємстві відповідно до визначених посад та в установлений строк без визначення обсягу виконаної роботи. Винагорода за договорами виплачувалась в однаковому, заздалегідь обумовленому розмірі, в незалежності від результатів виконаної роботи.

08.10.2018 начальником ГУ Держпраці у Львівській області прийнято рішення №ЛВ1822/1095/АВ/ТД про призначення до розгляду справи про накладення штрафу на ТзОВ «Ніка Захід» на 18.10.2018.

Листом від 09.10.2018 № 510/1/11-39 ТзОВ «Ніка Захід» скеровано виклик на розгляд справи на 18.10.2018 року о 14:30.

Листом від 16.10.2018 № 512/1/11-39 ГУ Держпраці у Львівській області повідомило позивача про те, що розгляд справи про накладення штрафу переноситься на 22.10.2018 о 15:00, у зв'язку із відсутністю уповноважених посадових осіб, що уповноважені розглядати справу. Даний лист був скерований позивачу засобами поштового зв'язку, а також надісланий на електронну пошту позивача.

22.10.2018 на підставі акту інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1822/1095/АВ/ФС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на ТзОВ «Ніка Захід» накладено штраф у розмірі 5 807 880, 00 грн.

Постанова № ЛВ1822/1095/АВ/ФС від 22.10.2018 є предметом оскарження у даній справі. Позивач стверджує про відсутність підстав для застосування штрафу.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці (пункт 1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (надалі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 названого Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Судом встановлено, що в ході інспекційного відвідування ТзОВ «Ніка Захід» відповідач дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання вимог частин першої та третьої статті КЗпП України, яке полягало у допуску до роботи 52 працівників без укладення трудового договору.

Даючи оцінку вказаному висновку відповідача, суд виходить з наступного.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. Водночас чимало цивільно-правових договорів теж засновано на трудовій діяльності. Тому трудовий договір треба відрізняти від цивільно-правових договорів, реалізація яких також пов'язана із трудовою діяльністю фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тобто трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

На відміну від трудового договору, цивільно-правовий договір є угодою двох або більше осіб стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків.

Частинами першою-другою статті 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Для укладання цивільно-пра вової угоди достатньо пред'явити паспорт, який посвідчує особу.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 ЦК України проголошує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведена норма презюмує принцип правомірності правочину, який означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Вказане свідчить про те, що трудовий і цивільно-правовий договір мають різні предмети регулювання.

Так, за трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації. Причому після закінчення виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник зобов'язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою у трудовому договорі.

Предметом цивільно-правових відносин є сам результат праці. Тому цивільно - правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Під час укладання трудового договору працівник зобов'язується виконувати обов'язки, що входять до його трудової функції, особисто своєю працею.

За цивільно-правовими договорами роботу за завданням замовника виконавець зобов'язується виконати на свій страх і ризик.

За трудовим договором роботу працівникові має організовувати роботодавець, створюючи працівникові необхідні умови для виконання роботи, забезпечуючи його сировиною, матеріалами та необхідними інструментами. Працівник має право на охорону праці.

За трудовим договором працівник зобов'язаний виконати певну роботу у визначений термін. За цивільно-правовими договорами встановлюється тільки кінцевий термін виконання завдання.

У трудових договорах праця оплачується в різних формах саме за виконання працівником трудової функції у виробничому колективі залежно від фактично витраченої її кількості та якості. Цивільно-правові договори передбачають інший порядок оплати праці..

Трудове законодавство забезпечує особі, яка працевлаштовується на роботу за трудовим договором, певні гарантії. Так, роботодавцю забороняється необґрунтовано відмовляти особі у прийомі на роботу; не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав або встановлення переваг під час прийому на роботу з обставин, не пов'язаних із діловими якостями працівника (недопущення дискримінації); працівник має право на щорічну відпустку та інші трудові й соціально-побутові пільги та переваги.

Особа, яка працює за цивільно-правовим договором, не має зазначених гарантій порівняно з особою, яка працює за трудовим договором.

Аналіз 52 договорів про виконання робіт (надання послуг), укладених ТзОВ «Ніка- Захід» з фізичними особами, копії яких наявні у матеріалах справи, свідчить про те, що такі договори є типовими за формою, однак відрізняються за предметом виконання.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 договорів виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку та не має права на одержання допомоги із соціального страхування.

Терміни дії вказаних договорів різні та обчислюються місяцями: від 2 до 12 місяців.

Згідно з пунктом 3.1. пункту 3 договорів за виконані роботи замовник сплачує виконавцю винагороду за домовленістю сторін у розмірі, що вказується у акті приймання-здавання робіт (надання послуг).

Підпунктом 3.2. пункту 3 договорів визначено, що оплата здійснюється не пізніше 10 банківських днів з дня прийняття Замовником виконаних робіт за актом приймання-здавання виконаних робіт (наданих послуг).

На виконання договорів та за результатами наданих послуг (робіт) між договірними сторонами підписані акти приймання-здавання виконаних робіт (наданих послуг).

Фактом підписання зазначених актів сторонами засвідчено, що послуги (роботи) надані Виконавцем Замовникові належним чином, у відповідності до умов цивільно-правового договору, а також вимог, що звичайно ставляться до таких або подібних послуг (робіт); сторони претензій одна до одної не мають.

Ураховуючи наведене, договори про виконання робіт (надання послуг) за своїм змістом є цивільно-правовими та такими, що укладені відповідно до положень глави 63 Цивільного кодексу України, предмет та умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Окрім того, надані сторонами цивільно-правові договори недійсними судом не визнавалась, відповідачем в ході судового розгляду не доведено, що відповідні правочини є нікчемним в силу закону.

Відповідач не заперечує, що договірними сторонами виконано всі взяті на себе зобов'язання за договорами.

Окрім того, ТзОВ «Ніка Захід» сплачено в повному обсязі передбачені чинним законодавством платежі та збори (єдиний страховий внесок, військовий збір) за всіма договорами про виконання робіт (надання послуг).

Суд бере до уваги Постанову Верховного Суду по справі № 127/21595/16 від 08.05.2018, у якій колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що винагорода за договорами виплачувалась в однаковому, заздалегідь обумовленому розмірі, в незалежності від результатів виконаної роботи, як на ознаку трудового договору, оскільки обумовлення порядку та розміру виплати винагороди за виконані роботи (надані послуги) під час укладення цивільно-правового договору не заборонено чинним законодавством.

Доводи відповідача про визнання позивачем порушень з посиланням на те, що на виконання вимог припису про усунення виявлених порушень №ЛВ1822/1095/АВ/П від 28.09.2018 ТзОВ «Ніка Захід» надано відповідь №1110/18-1 від 11.10.2018 про укладення із 25 особами трудових договорів і припинення цивільно-правових угод з 27 особами, також судом до уваги не беруться з огляду на їх помилковість. Оскарження постанови №ЛВ1822/1095/АВ/ФС від 22.10.2018 в судовому порядку спростовує такі твердження відповідача. Єдиним доказом згоди позивача з порушенням може бути лише добровільна сплата штрафу в повному розмірі, доказів чого у матеріалах справи нема.

Згідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом встановлено, що між позивачем та фізичними особами по 52 договорах про виконання робіт (надання послуг) існували цивільно-правові відносини, а не трудові відносини. При цьому укладення договорів цивільно-правового характеру у спірних відносинах відбувалось за згодою виконавця, не суперечило його волевиявленню та інтересам. Доказів протилежного суду не надано. Тому залучення 52 осіб до виконання робіт у ТзОВ «Ніка Захід» за цивільно-правовими угодами не суперечить вимогам чинного законодавства та дає підстави стверджувати про відсутність порушень, передбачених частинами першою та третьою статті 24 КЗпП України та відповідно підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття постанови №ЛВ1822/1095/АВ/ФС від 22.10.2018.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржену постанову №ЛВ1822/1095/АВ/ФС від 22.10.2018, суд дійшов переконання, що така прийнята відповідачем без урахування вимог чинного законодавства та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому її слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 87 118, 20 грн, сплаченого платіжним дорученням від 02.11.2018 №7869.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» (вулиця Зарічна, 32, с.Риків, Турківський район, Львівська область, 82500, ЄДРПОУ 32893148) до Головного управління Держпраці у Львівській області (площа Міцкевича, 8, місто Львів, 79005, ЄДПОУ 39778297) про визнання протиправною і скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ1822/1095/АВ/ФС від 22.10.2018.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (площа Міцкевича, 8, місто Львів, 79005, ЄДПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» (вулиця Зарічна, 32, с. Риків, Турківський район, Львівська область, 82500, ЄДРПОУ 32893148) 87 118 (вісімдесят сім тисяч сто вісімнадцять) гривні 20 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2019 року.

Суддя О.П. Хома