Рішення № 79723414, 08.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/2789/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона з метою реалізації свого конституційного права на отримання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації направила поштою до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву на отримання адміністративної послуги про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. У зв'язку з тим, що протягом строку, встановленого Земельним кодексом України та статтею 10 Закону України "Про адміністративні послуги", відповіді на вказану заяву не надійшло, позивачка, користуючись правом "мовчазної згоди", замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про що письмово повідомила ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Після погодження у встановленому законом порядку розробленого проекту землеустрою позивачка у вересні 2018 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про його затвердження. Однак, листом №А-12923/0-6326/0/17-18 від 24.09.2018 року відповідач відмовив їй затвердженні цього проекту. Позивачка стверджує, що компетенція ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області полягає лише у наданні земельної ділянки, а відмова у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що ґрунтуються на недоліках змісту, форми, завдань та положень проекту землеустрою, за умови наявності позитивного висновку про його погодження, є протиправною. У зв'язку з цим позивачка просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у ненаданні їй адміністративної послуги по заяві від 17.01.2018 року відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою);

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №А-12923/0-6326/0/17-18 від 24.09.2018 року, яким їй відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1176 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (кадастровий номер НОМЕР_2);

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити вказаний проект землеустрою;

- стягнути з ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області моральну шкоду на її користь у розмірі мінімальної заробітної плати (на момент подання цієї позовної заяви).

Позивачка також просила суд зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення та постановити щодо відповідача окремі ухвали.

Ухвалою судді від 05.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі за цим позовом та призначено підготовче засідання.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області правомірно відмовило позивачці у затвердженні поданого нею проекту землеустрою, оскільки він не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. З цих підстав представник відповідача просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачка подала до суду відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стверджувала, що відповідач не має права перевіряти вже погоджений проект землеустрою, оскільки єдиною підставою для відмови у його затвердженні може бути лише те, що проект землеустрою не погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи, у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Ухвалою суду від 27.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засідання 15.01.2019 року учасники справи не з'явилися, позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, відповідач про причини неприбуття до суду свого представника не повідомив.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 9 статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані та зібрані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 15.01.2018 року поштою направила до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву, в якій просила надати їй дозвіл на виготовлення (розробку) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Вказана заява з додатками зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.01.2018 року за №А-157/0/16-18. (а.с. 20 - 22, 120 - 121)

Вже 21.02.2018 року позивачка поштою направила до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомлення, в якому зазначила, що, не отримавши відповіді на свою заяву від 15.01.2018 року, керуючись частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, вона замовила розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. До повідомлення додала копію договору №215/ПР від 21.02.2018 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 на виконання робіт по розробці проекту землеустрою. Вказане повідомлення зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 22.02.2018 року за №А-1863/0/16-18. (а.с. 23 - 25, 123 - 124)

Розглянувши це повідомлення, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області направило на адресу позивачки лист №А-1863/0-1951/0/17-18 від 21.03.2018 року, в якому вказало, що за результатами розгляду заяви позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (зареєстрована 17.01.2018 року за №А-157/0/16-18) їй було надано лист-відповідь №А-157/0-719/0/17-18 від 09.02.2018 року, а тому подане повідомлення не може вважатися належним виконанням вимог статті 118 Земельного кодексу України. (а.с. 125 - 126)

Між тим, ФОП ОСОБА_2 на виконання умов договору №215/ПР від 21.02.2018 року виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 (на підставі заяви від 15.01.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою) для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в державній власності (землі запасу), на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту). (а.с. 135 - 191)

У вересні 2018 року позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою, в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безкоштовно у власність земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,1176 на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту), за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території цієї ради. До заяви позивачка додала примірник проекту землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2. Вказана заява з додатками зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 10.09.2018 року за №А-12923/0/16-18. (а.с. 35 -37, 127 - 129)

Відповідач листом №А-12923/0-6326/0/17-18 від 24.09.2018 року повідомив позивачку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, вказавши на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: перелік обмежень у використанні земельної ділянки оформити у відповідності до додатку 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року; форма власності на земельну ділянку у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не відповідає формі власності земельної ділянки у розробленій документації із землеустрою; матеріали проекту землеустрою привести у відповідність ч.4 ст.25 Закону України "Про землеустрій" (з урахуванням анульованого кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника); на графічних матеріалах умовні знаки не відповідають розробленій документації із землеустрою. Також зазначено, що цільове призначення земельної ділянки у поданій заяві не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки у розробленому проекті землеустрою. (а.с. 38, 130)

Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 8 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За правилами частин 1, 4, 5, 6 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Отже, отримавши 17.01.2018 року заяву позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення садівництва, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачці мотивовану відмову у наданні дозволу. Неприйняття рішення за заявою протягом зазначеного строку визнавалося б мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позивачка стверджує, що вона набула право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за принципом мовчазної згоди, оскільки у встановлений строк ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не повідомило її про прийняте рішення за її заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а отже всупереч вимогам Закону України "Про адміністративні послуги" їй не була надана адміністративна послуга за цією заявою.

Перевіряючи ці доводи, суд виходить з того, що правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначає Закон України "Про адміністративні послуги".

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону: 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону; 2) суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; 3) суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону України "Про адміністративні послуги" надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про адміністративні послуги" виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються: 1) найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання; 2) суб'єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги; 3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; 4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги; 5) граничний строк надання адміністративної послуги; 6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Адміністративні послуги визначаються виключно законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Закону України "Про адміністративні послуги" суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб'єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.

Інформаційна картка адміністративної послуги, що надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до закону надавати адміністративну послугу, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги" адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб'єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Суб'єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб'єктом звернення.

Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

Статтею 16 Закону України "Про адміністративні послуги" передбачено, що реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг, з метою: 1) ведення обліку адміністративних послуг; 2) забезпечення відкритого і безоплатного доступу до інформації про адміністративні послуги.

Реєстр містить інформацію про: 1) перелік адміністративних послуг; 2) правові підстави надання адміністративних послуг; 3) суб'єкта надання адміністративних послуг; 4) розмір плати (адміністративний збір) за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі); 5) інші відомості, визначені Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №835 від 01.08.2011 року "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", якою затверджено Перелік платних адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами (додаток 2), а також Перелік адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами на безоплатній основі (додаток 3).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №523-р від 16.05.2014 року "Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг" затверджено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, згідно з додатком.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статей 8, 9 та 19 Закону України "Про адміністративні послуги" видано наказ №216 від 23.10.2017 року "Про затвердження типових Інформаційних та Технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру".

На виконання цього наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ №623 від 16.11.2017 року "Про затвердження типових Інформаційних та Технологічних карток адміністративних послуг, які надаються Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області". (а.с. 203 - 204)

Судом установлено, що до переліку адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру, затверджених вищевказаними нормативними актами, не включений такий вид адміністративної послуги як видача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з даними Єдиного державного порталу адміністративних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні, такий вий адміністративної послуги також не вказаний у переліку послуг, що надаються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (http://poslugy.gov.ua/info/department/1575/services?languageId=0)

Відтак, відповідач як територіальний орган Держгеокадастру не є суб'єктом надання такої адміністративної послуги, а норми Закону України "Про адміністративні послуги" не поширюються на процедуру отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, урегульовану частинами 6, 7 статті 118 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджується, що заява ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надійшла до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.01.2018 року, того ж дня була зареєстрована в системі електронного документообігу за №А-157/0/16-18 відповідно до вимог Інструкції з діловодства за зверненнями громадян у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах, затвердженої наказом Держгеокадастру №153 від 12.07.2017 року, та Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру №600 від 15.10.2015 року. (а.с 120)

За наслідками розгляду цієї заяви позивачці 09.02.2018 року, в межах місячного строку, установленого частиною 7 статті 118 ЗК України, надано відмову у задоволенні її заяви, мотиви якої викладені у листі №А-157/0-719/0/17-18, який також зареєстрований в системі електронного документообігу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та направлений позивачці поштою на адресу, що вказана нею у заяві як адреса для листування: АДРЕСА_3. (а.с. 122)

Ці обставини спростовують доводи позивачки щодо нерозгляду відповідачем її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Вмотивованість відмови відповідача у наданні такого дозволу, викладена у листі №А-157/0-719/0/17-18 від 09.02.2018 року, не є предметом даного спору. Тож у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача у ненаданні адміністративної послуги по заяві від 17.01.2018 року слід відмовити.

Як установлено судом, позивачка, попри відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовила у ФОП ОСОБА_2 розробку такого проекту, уклавши з ним відповідний договір №215/ПР від 21.02.2018 року. (а.с. 26)

Розроблений проект землеустрою був поданий розробником на погодження без наявності відповідного дозволу та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про що складено висновок №8840/82-18 від 20.08.2018 року. (а.с. 186)

Постановою Кабінету Міністрів України №580 від 31.08.2016 року затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Цей Тимчасовий порядок визначає механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2, 5, 7, 8, 13, 14, 15, 16, 17 цього Тимчасового порядку для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді.

Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою: приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов'язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа; перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді; вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності).

Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.

Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються експертами державної експертизи у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог, установлених статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Під час розгляду проектів землеустрою опрацьовується проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника.

За результатами розгляду проекту землеустрою відповідний експерт державної експертизи у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня надходження проекту землеустрою, готує висновок згідно з додатком, скріплює його в електронній формі своїм електронним цифровим підписом, після чого реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру.

Оригінал висновку в електронній формі надсилається електронною поштою розробнику у строк, що не перевищує одного робочого дня з дня його реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру.

Територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки у строк, що не перевищує одного робочого дня після реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру висновку, роздруковує його, завіряє роздрукований висновок печаткою та подає його розробнику разом з оригіналом проекту землеустрою у паперовому вигляді.

У висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №8840/82-18 від 20.08.2018 року, складеному експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, зазначено, що проект землеустрою в цілому відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, зауваження та пропозиції відсутні, а згідно зі статтею 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою несуть відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. (а.с. 186)

Відповідач, відмовляючи листом №А-12923/0-6326/0/17-18 від 24.09.2018 року у затвердженні проекту землеустрою, послався на його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як вказав Верховний Суд у постанові 11.12.2018 року у справі №806/862/17, системний аналіз норм земельного законодавства дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Отже, зауваження відповідача щодо недоліків проекту землеустрою, висловлені у листі №А-12923/0-6326/0/17-18 від 24.09.2018 року, з огляду на позитивний висновок про розгляд проекту землеустрою №8840/82-18 від 20.08.2018 року, наданий ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, є безпідставними.

Суд, перевіривши правомірність оскарженого рішення відповідача та надавши правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, прийшов до висновку, що відповідач, відмовляючи у затвердженні поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою з мотивів, наведених у листі №А-12923/0-6326/0/17-18 від 24.09.2018 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому вказану відмову слід визнати протиправною.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд виходив з того, що за змістом частини 9 статті 118 ЗК України затвердження проекту землеустрою здійснюється шляхом прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності, відповідного рішення, яким також земельна надається у приватну власність.

За правилами частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивачка у позові стверджувала, що виконала усі передбачені законодавством умови для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому посилалася на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14.03.2018 року у справі №804/3703/16, згідно з якою дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є рішенням, без якого на може бути реалізовано право на отримання земельної ділянки справі, а отже рішення суб'єкта владних повноважень на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою не має правового значення.

Між тим, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 року №509/4156/15-а відійшов від цього висновку, навівши таку правому позицію:

"40. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

41. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.

42. За такого правового регулювання Верховний Суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

43. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

44. Крім того, колегія суддів вважає, що за такого правового підходу, який висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів у постанові від 14 березня 2018 року у справі №804/3703/16 (провадження №К/9901/1529/17), втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення.

45. Отже, колегія суддів Судової палати відступає від правового висновку, висловленого у постанові від 14 березня 2018 року у справі №804/3703/16 (провадження №К/9901/1529/17), що рішення суб'єкта владних повноважень на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою не має правового значення і не порушує прав особи та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок:

Частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв'язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України."

Як установлено судом, поданий позивачкою на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблений попри відмову уповноваженого органу у наданні дозволу на його розроблення. Доказів оскарження такої відмови ОСОБА_1 суду не надано. Ці обставини спростовують доводи позивачки щодо виконання нею усіх умов, визначених законом та необхідних для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, та не дають суду підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою.

У межах спірних правовідносин, з огляду на визнання протиправною відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладеної у листі №А-12923/0-6326/0/17-18 від 24.09.2018 року, належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача повторно розглянути поданий нею проект землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Позивачкою не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним рішенням відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивачка виходила при оцінюванні заподіяної їй шкоди. Тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивачки про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з'ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивачки, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в частині зобов'язання вчинити певні дії - не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1409,60 грн. (а.с. 79). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог, у сумі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Підстав для постановлення окремої ухвали, передбачених 249 КАС України, судом не встановлено.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі №А-12923/0-6326/0/17-18 від 24.09.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш