Рішення № 79722731, 07.02.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1674/18

Провадження № 2/486/128/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Зацепіній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу №486/1674/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

за участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

без участі представника третьої особи

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами в сумі 38399,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2002 по 2009 рік перебував у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 березня 2009 року з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти у розмірі ј частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На виконання даного рішення 27 вересня 2018 року було видано виконавчий лист. 09 листопада 2018 року позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження та довідку про нарахування заборгованості зі сплати аліментів за 2015-2018 роки. До 27 вересня 2018 року виконавчий лист до виконання не пред'являвся та рішення по сплаті аліментів добровільно виконувалося на підставі заяви ОСОБА_1 На початку 2012 року у позивача змінився сімейний стан, він одружився та у нього народилася дитина, у зв'язку з чим з квітня 2015 року, на підставі власної заяви, з нього почали утримуватися аліменти на утримання сина у меншому розмірі, а саме 1/6 частини, проти чого відповідач не заперечувала. ОСОБА_1 вважає, що у нього були поважні причини для часткового виконання рішення суду про стягнення аліментів, а саме, створення нової сім'ї, народження доньки, витрати по утриманню дитини своєї дружини від першого шлюбу, також позивач змушений нести додаткові витрати на утримання своїх непрацездатних батьків. Вважає наведені обставини істотними підставами для звільнення від заборгованості по сплаті аліментів.

17 грудня 2018 року на адресу суду відповідачем надіслано відзив на позовну заяву, у якому вона зазначила, що позов не визнає у повному обсязі та заперечує проти його задоволення. Підтвердила факт того, що з 2002 по 2009 рік перебувала з позивачем у шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3. Рішенням Южноукраїнського міського суду від 12.03.2009 року з позивача на її користь на утримання сина ОСОБА_3 стягнено аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку. Позивачу було відомо про рішення суду та розмір стягнутих аліментів. З травня 2009 року вона почала отримувати аліменти, та вважала, що позивач виконує рішення суду. Виконавчий лист вона отримала у вересні 2018 року, після того, як запідозрила, що колишній чоловік не в повній мірі виконує рішення суду. Згодом їй стало відомо, що своєю заявою, поданою за місцем роботи, ОСОБА_1 зменшив розмір відрахувань на сплату аліментів з ј до 1/6 частки. Заборгованість по аліментам виникла виключно з вини позивача, який самостійно зменшив розмір аліментів визначений судом. Відповідач ОСОБА_2 вважає безпідставними доводи позивача про створення нової сім'ї, народження у ній дитини, оскільки це стосується його матеріального та сімейного стану та не може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості, також звернула увагу, що дружина позивача працює, мати позивача отримує пенсію. Вважає абсурдним посилання позивача, що його сім'я витрачає кошти на утримання житлового будинку у якому проживає.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що до рішення суду про стягнення аліментів звернувся за місцем роботи із заявою про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини заробітку, які в подальшому за його заявою у 2015 році було зменшено до 1/6 частки, оскільки в нього захворіла матір та у 2013 році народилась дитина в іншому шлюбі. Борг було нарахований внаслідок того, що відповідач звернулась із виконавчим листом у 2018 році, і нарахування боргу є безпідставним. Про рішення суду щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 йому було відомо.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що до ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, позивач звернувся за місцем роботи із заявою про стягнення з нього аліментів. У 2015 році не зрозуміла, що розмір аліментів був зменшений, оскільки не знала розміру заробітної плати відповідача. Дізналась про зміну розміру аліментів, що стягуються після телефонного дзвінка до розрахункового відділу ВП «Южно-Українська АЕС». Мати позивача стала інвалідом ще у 2013 році. Після розірвання шлюбу позивач придбав рухоме майно - автомобіль та причеп, що може свідчити про його матеріальне становище.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 березня 2009 року, яке набрало законної сили 25 березня 2009 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2009 року і до його повноліття /а.с.48/, на виконання якого 27 вересня 2018 року було видано виконавчий лист №2-418/2009 /а.с. 6/.

Сторони не заперечують, що після розірвання шлюбу між сторонами, відповідач змінила прізвище на прізвище «Левицька».

На підставі виконавчого листа №2-418/2009 головним державним виконавцем 02.10.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57325936 /а.с.7/.

Згідно довідки про нарахування заборгованості по аліментним платежам №114 від 09 листопада 2018 року вбачається, що за боржником ОСОБА_1 числиться заборгованість за виконавчим листом Южноукраїнського міського суду від 27.09.2018 року №2-418/2009, яка складає 38399,51 грн. /а.с.8/.

Відповідно до звітів про здійснення відрахувань та виплат № 3000, 3001, 3002, 3003 наданих головним бухгалтером ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Южно-Українська АЕС» вбачається, що на підставі заяви позивача з квітня 2015 року по вересень 2018 року розмір відрахувань з відповідача по аліментам становив 16,67 % /а.с.14-17/

Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 08 жовтня 2018 року постановлено звернути стягнення на усі доходи ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №2-418/2009 з жовтня 2018 року по квітень 2020 року у розмірі 58%, з травня 2020 року та в подальшому по 25% /а.с.21-22/.

З часу ухвалення рішення суду про стягнення з позивача аліментів на утримання сина, позивач 17 лютого 2012 року уклав шлюб з ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу/а.с.10/ та від шлюбу у позивача народилась донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.11/.

Разом з тим, відповідач також уклала шлюб та у неї народилась донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.45/.

Позивачем надана копії довідок до акту огляду МСЕК №533492, якою він підтверджує хворобу своєї матері /а.с.18/ та Управління ПФУ Южноукраїнського об'єднаного управління ПФУ про отримання його матір'ю пенсії з інвалідності /а.с.20/.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91р., в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст.ст. 8,11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьківє забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

У відповідності до ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.

Крім того, ч.2 ст. 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

У відповідності до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя. Викладене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові №343/860/17 від 21.11.2018 року та №344/12158/16-ц від 01.08.2018 року.

З наданих позивачем суду доказів не встановлено, що вищевказана заборгованість виникла у зв'язку з тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Позивачу було достеменно відомо, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 березня 2009 року з нього були стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач не був позбавлений можливості сплачувати аліменти в розмірі встановленому судом, або звернутись до суду для вирішення спору щодо зменшення розміру аліментів, проте він на підставі своєї заяви сплачував аліменти в меншому розмірі.

Обставини, зазначені позивачем, а саме, одруження позивача та народження дитини, яка перебуває на його утриманні, а також утримання дитини його дружини від першого шлюбу, допомога його батькам, стосуються його матеріального та сімейного стану, що прямо передбачено ч. 1 ст. 197 СК України, та є підставою відстрочки або розстрочки сплати заборгованості.

Наявність у позивача іншої дитини, з якою він проживає і яку він утримує разом зі своєю дружиною, не звільняє його від обов'язку утримувати інших дітей, які з ним не проживають.

Звільнення від сплати заборгованості за аліментами на утримання дітей, які проживають окремо, у зв'язку з доглядом та утриманням іншої дитини, призведе насамперед до порушення прав цих дітей. Таким чином, не може бути підставою для зменшення розміру аліментів лише сам по собі факт народження іншої дитини та необхідність її утримання, так як збільшення прав та інтересів однієї дитини за рахунок прав та інтересів іншої дитини є неприпустимим.

З довідки МСЕК наданої позивачем до позовної заяви, вбачається, що його матір ОСОБА_6 хвора, проте, з довідки пенсійного фонду вбачається, що вона отримує пенсію по інвалідності. В той же час, позивачем суду не було надано належних та достовірних доказів, в розумінні Цивільного процесуального кодексу України, в підтвердження необхідності в отриманні сторонньої допомоги з боку позивача. Будь-яких доказів, що матір перебуває на його утримані, позивачем не надано. Тому, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 706/136/16-ц від 18 січня 2018 року, доводи позивача не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Посилання позивача на утримання житлового будинку у якому проживає його сім'я, також не приймаються судом до уваги, оскільки це не є обставиною, що має істотне значення.

Оскільки позивачем не надано доказів наявності обставин, передбачених ч.2 ст.197 СК, як підстав для звільнення від заборгованості за аліментами, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає у зв'язку з недоведеністю.

Судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, відмовити.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова

___

Повний текст рішення складено 11 лютого 2019 року