Рішення № 79722594, 24.01.2019, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/848/18

2/0187/12/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., при секретарі судового засідання Дудки В.В., за участі представника позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, розглянувши в залі суду, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення завданої неправомірними діями майнової шкоди,

Встановив:

26.06.2018 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення завданої неправомірними діями майнової шкоди.

В позові представник управління просить стягнути з ОСОБА_2 завдану неправомірними діями майнову шкоду в розмірі 11 181,73 грн..

Мотивуючи позовні вимоги представник зазначив, що відповідач працювала на посаді головного бухгалтера Петриківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 01.08.2017 по 29.12.2017, відповідно до наказу управління від 28.07.2017 № 180 – є та від 29.12.2017 № 788-к.

Комісією, створеною відповідно до наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 26.02.2018 № 147-ОД, проведена перевірка нарахування заробітної плати працівникам Петриківського відділення за період з 01.08.2017 по 01.02.2018, якою встановлено, що з серпня по грудень 2017 року надбавка за високі досягнення у праці начальнику та працівникам вказаного відділення нараховувалась та виплачувалась із порушенням вимог пункту 3.1 ОСОБА_3 про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 08.02.2017 № 14 – не у відсотках до посадового окладу, як визначеного відповідними додатками до наказів Петриківського відділення, а у відсотках до суми посадового окладу та надбавки за вислугу років.

Також перевіркою встановлено інші порушення нарахованих виплат у завищеному розмірі, відповідно до Акту від 02.03.2018.

Отже, за результатами перевірки встановлено, що з вини ОСОБА_2 працівникам Петриківського відділення зайво нараховано заробітну плату на загальну суму 21 764, 92 грн., в тому числі і самій ОСОБА_2 3 152,92 грн. З загальної суми 21 764,92 грн. за згодою працівників – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 сума 8 882, 70 грн. утримана з їх заробітної плати.

Звільненим працівникам: ОСОБА_11 в сумі 6 645,00 грн., ОСОБА_12 в сумі 1 371,91 грн., ОСОБА_13 в сумі 1 712,39 грн. запропоновано добровільно відшкодувати неправомірно нараховану їм та видану заробітну плату, але згоду на відшкодування не надано.

На адресу відповідача управлінням направлено листи від 15.03.2018 № 08.1-07/1721 та від 05.05.2018 № 06-07/2641 про добровільне відшкодування коштів, які залишились без відповідного реагування.

Таким чином, загальна сума зайво нарахованої заробітної плати працівникам Петриківського відділення управління, за виключенням податків і зборів, яка підлягає поверненню до бюджету Фонду становить 11 181,73 грн.

Посилаючись на положення п. 3 ч. 2, 4 ст. 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та ч. 1 ст. 1166 ЦК України позивач вважає дії відповідача незаконними.

11.07.2018 ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

04.10.2018 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлений позов з наведених у ньому підстав. При цьому зазначила, що внаслідок неправомірних дій відповідача, Фонду соціального страхування було завдано майнової шкоди. Наполягала на порушенні нею п.п. 3.1, 5.1 «ОСОБА_3 про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», порядку щодо преміювання. Вказане призвело до зайвих виплат головним бухгалтером працівникам Петриківського відділення, в тому числі і їй самій. Частина коштів за згодою працівників була повернута до бюджету.

Додатково в ході розгляду справи позивачем були подані письмові пояснення до позовної заяви, від 17.08.2018, 06.09.2018, щодо обставин справи. В яких вказується про порушення вимог «ОСОБА_3 № 14», а саме нарахування та виплата надбавки за високі досягнення у праці у період з серпня по грудень 2017 року, не у відсотках до посадового окладу, як визначено відповідними додатками до наказів Петриківського відділення,а у відсотках до суми посадового окладу та надбавки за вислугу років. Вказані завдання та обов'язки головного бухгалтера відповідно до Посадової інструкції, яка особисто отримана і підписана ОСОБА_2, а тому зайво нарахована заробітна плата була з вини відповідача і це було встановлено перевіркою. Тому загальна сума в розмірі 11 181, 73 грн., як зайво нарахована повина бути повернута відповідачем до бюджету Фонду. Згідно з штатним розписом Петриківського відділення управління від 02.10.2017, посада головного бухгалтера відноситься до керівництва. Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Згідно п.2 ст. 133 цього Кодексу, керівники несуть відповідальність - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам. Факт порушення відповідачем було встановлено перевіркою та зафіксовано в Акті перевірки нарахування заробітної плати, однак остання не була притягнута до матеріальної відповідальності, оскільки такий факт був встановлений після її звільнення з посади головного бухгалтера.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечуючи проти позову зазначила, що визнає факт порушення нею порядку ОСОБА_3 про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду від 08.02.2017 № 14 та не заперечує проти факту, виявленого в результаті проведеної перевірка, неправильного нарахування заробітної плати працівникам Відділення на загальну суму розмірі 11 181,73 грн., що пов’язано з помилками в обрахунку. Але при цьому позивач наполягає на відсутності будь-якої заподіяної шкоди позивачу в результаті її помилки, оскільки загальний розмір виплат працівникам Відділення здійснено в межах відповідного фонду кошторисних призначень для оплати праці, а отже, розміри таких витрат позивачем були передбачені та повинні були бути здійснені. Попередньо, до звільнення, такі порушення виправлялися нею, після відповідної вказівки, шляхом здійснення перерахунку без зміни розміру фактично виплачених сум працівникам. Вважає, що при правильному нарахуванні, загальний розмір виплат працівникам не був би змінений, оскільки, були б змінені інші складові, що входять до зрплати.

У поданій 18.12.2018 заяві по суті - відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначила, що нарахування заробітної плати працівникам відділення проводилося згідно штатного розпису, табелю робочого часу, наказів на преміювання та нарахування надбавок, а також в межах розрахунків до кошторису, які проводились щоквартально, нецільового використання коштів не було. Також, відповідач посилається на те, що з 01.08.2017 введена в дію нова програма нарахування надбавки до заробітної плати, а саме у відсотках до посадового окладу відповідно до п. 3.1 «ОСОБА_3 №14», до цього часу розрахунок надбавки вівся у відсотках до суми посадового окладу на надбавки за вислугу років. Нові формули у старій програмі не були змінені на правильні аж до моменту її звільнення, тобто 29.12.2017, про, що повідомлялося програмістами до управління Фонду. Всі звіти про виконання кошторису адміністративно-господарських видатків Петриківського відділення по формі 2-3 знаходяться в управлінні Фонду, де фактичні видатки (нарахування) станом на 01.10.2017 та 01.01.2018 (квартальні звіти) не перевищували планових показників.

У відповідь на відзив, в додаткових поясненнях від 18.01.2019 позивач заперечував проти доводів та міркувань відповідача щодо кошторису та програмного забезпечення, в якості своїх дій такими, що не призвели до неправомірних витрат Фонду.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши надані позивачем, їх представником, відповідачем докази та надавши їм належну оцінку суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу № 180-є від 28.07.2017 прийнята на посаду головного бухгалтера Петриківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 01.08.2017 за переведенням з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області (а.с.6).

Посадові обов'язки здійснювала відповідно до Посадової інструкції головного бухгалтера, затвердженої начальником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 01.08.2017 (а.с. 51-52).

Відповідно п.2.2. Посадової інструкції до обов’язків ОСОБА_2, зокрема входило проведення розрахунків з оплати праці (заробітної плати, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відпускних, відряджень), нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, веде особові рахунки працівників та відображає на рахунках бухгалтерського обліку.

ОСОБА_3 ст.ст. 143, 144 КЗпП України передбачають, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці», встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних та компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Законодавством надане право підприємствам самостійно визначати умови та розміри преміювання. Відповідні висновки робить ВСУ в Постанові від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Так, у Фонді соціального страхування України діє «ОСОБА_3 про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування». ОСОБА_3 введене в дію з 08.02.2017, згідно постанови № 14 (далі ОСОБА_3) (а.с.47-50).

ОСОБА_3 передбачено розміри та порядок встановлення надбавок, доплат, виплати премій.

В п. 3.1 ОСОБА_3 зазначено, що щомісячна надбавка за високі досягнення у праці встановлюється працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

Критерії, зокрема установлення надбавки за високі досягнення у праці визначаються директором виконавчої дирекції за погодженням з виборним профспілковим органом або уповноваженим трудового колективу.

Конкретний розмір надбавки за високі досягнення у праці в межах фонду оплати праці встановлюють начальники відділень – працівникам відповідних відділень, що узгоджується з п. 3.2 вказаного вище ОСОБА_3.

Відповідно до виданих Петриківським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області наказів «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці працівникам», надбавка працівникам Фонду за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року нараховувалась на підставі наказу № 5-к від 31.08.2017, № 17-к від 28.09.2017, № 31-к від 31.10.2017, № 43-к від 30.11.2017, № 46-к від 22.12.2017.

За результатами проведеної перевірка нарахування заробітної плати працівникам Петриківського відділення за період з 01.08.2017 по 01.02.2018, встановлено, що з серпня по грудень 2017 року надбавка за високі досягнення у праці начальнику та працівникам вказаного відділення нараховувалась та виплачувалась із порушенням вимог пункту 3.1 ОСОБА_3 про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 08.02.2017 № 14 – не у відсотках до посадового окладу, як визначеного відповідними додатками до наказів Петриківського відділення, а у відсотках до суми посадового окладу та надбавки за вислугу років. Вказане привело до зайвого нарахування заробітної плати на загальну суму 21 764, 92 грн. Що підтверджено актом перевірки від 02.03.2018 та не заперечується відповідачем (а.с.9-10).

Згідно розгорнутого розрахунку з загальної суми 21 764,92 грн. за згодою працівників – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 сума 8 882, 70 грн. утримана з їх заробітної плати (а.с. 16).

Згідно Порядку складання та виконання бюджету Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України № 16 від 08.02.2017 оплата праці (КЕКВ 2110) планується відповідно до ОСОБА_3 про умови оплати праці працівників Фонду, затвердженого постановою правління Фонду та інших нормативноправових актів, які визначають умови оплати та стимулювання праці штатних працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, а також винагород та інших виплат, нарахованих працівникам, які не перебувають у штаті установи, відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно тимчасового кошторису Петриківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на серпень 2017 року фонд оплати праці складає 112,7 тис. грн., а кошторису на вересень-грудень 2017 року – 538,890 тис.грн. (а.с. ).

При цьому, згідно відомостей про нарахування зарплати Петриківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області за серпень 2017 року нараховано зарплати на 110968,78 грн; за вересень – на 106286,02 грн.; за жовтень 2017 року – на 162198,24 грн.; за листопад – на 101649,47 грн. за грудень – на 217105,94 грн. (а.с. 68, 75, 82, 96, 103).

Загальні правила щодо матеріальної відповідальності працівників визначаються гл. IX Кодексу законів про працю України.

У чинному законодавстві поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП України. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює ЦК України, тому вона не поширюється на трудові правовідносини. Галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються (Узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, проведеного на підставі доручення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Постановою від 11 грудня 2015 року №12).

Таким чином посилання позивача на положення ст. 1166 ЦК України, як на правові підставу позову помилкові та не відповідають характеру правовідносин, що виникли між сторонами.

До того ж, положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я. ОСОБА_3 даного Закону не поширюються на правовідносини міз роботодавцем та працівником.

Отже, положеннями ст. 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ст. 132 КЗпП України).

Згідно ст. 133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Таким чином, при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч.2 ст.130 КЗпП).

Згідно з ч.2 ст.130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв’язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Так до категорії прямої дійсної шкоди можна віднести витрати, спричинені зайвими виплатами на користь працівників (основної та додаткової заробітної плати, сум компенсацій, допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, інших виплат), при відсутності можливості стягнення цих сум із працівників, які безпідставно одержали відповідні суми.

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.92 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» в п. 4 роз’яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд приходить до того, що відповідач перебуваючи в трудових відносинах з позивачем перебувала на посаді головного бухгалтера. Дійсно перевіркою нарахування заробітної плати працівникам Петриківського відділення виявлено зайві нарахування заробітної плати працівникам даного відділення на загальну суму 21 764, 92 грн.

Однак, за правилами ст. 81 ЦПК України позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено, що помилкові нарахування, здійснені працівникам Петриківського відділення відноситься до категорії прямої дійсної шкоди, оскільки, відсутні дані, що позивачем понесені будь-які зайві грошові втрати, тобто такі, що здійснені виключно внаслідок проведення помилкових нарахування працівникам. При цьому сторонами визнається, що кошти, витрачені на здійснення вказаних виплат, відносяться виключно до витрат на оплату праці (КЕКВ 2110), виключно в межах попередньо затверджених кошторисів, складених та затверджених в передбаченому порядку.

Відтак, твердження позивача щодо помилково нарахована заробітна плати працівникам Петриківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області є шкодою та підлягає відшкодуванню безпідставне.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 264, 280-283 ЦПК України, суд –

Ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення завданої неправомірними діями майнової шкоди, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 7 лютого 2019 року.

Суддя: ОСОБА_14