Ухвала суду № 79722277, 29.01.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 257/4101/14-а

Провадження № 2-ав/185/1/19

29 січня 2019 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шаповалової І.С., за участю секретаря судового засідання Красуцького Б.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження справа № 2а/257/177/14, провадження № 257/4101/14а про визнання протиправними рішень та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить суд відновити втрачене судове провадження справа № 2а/257/177/14, провадження № 257/4101/14а про визнання протиправними рішень та зобов’язання вчинити певні дії.

19 грудня 2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області відкрито спрощене позовне провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження справа № 2а/257/177/14, провадження № 257/4101/14а про визнання протиправними рішень та зобов’язання вчинити певні дії.

Сторони в судове засідання не з’явились, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2а/257/177/14ц, провадження № 257/4101/14а про визнання протиправними рішень та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 384 КАС України, відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 385 КАС України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 389 КАС України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: а) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); б) документи, надіслані (видані) адміністративним судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; в) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; г) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; ґ) відомості Єдиного державного реєстру судових рішень; д) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; е) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження. Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до статті 390 КАС України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.

Враховуючи категорію даної справи, суд сприяє встановленню фактів та обставин, необхідних для відновлення втраченого судового провадження, у тому числі шляхом отримання інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також, суд при вирішенні даної заяви враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред’явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Київського районного суду м. Донецька, від 11 червня 2014 року у справі № 2а/257/177/14, провадження №257/4101/14а. Згідно постанови Київського районного суду м. Донецька від 11 червня 2014 року у справі № 2а/257/177/14, провадження № 257/4101/14а про визнання протиправними рішень та зобов’язання вчинити певні дії позов було задоволено частково.

Однак, вимога заявника щодо відновлення втраченого судового провадження в обсязі матеріалів по справі № 2а/257/177/14, провадження №257/4101/14а задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Позивачем зазначено, що в неї є копії всієї адміністративної справи, яка знаходилась в Київському районному суді міста Донецька.

У зв’язку із розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38 від 02 вересня 2014 року, відповідно до якого нерозглянуті справи передаються за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а роботу Київського районного суду міста Донецька по відправленню правосуддя призупинено.

Станом на 29 січня 2019 року функціонування роботи Київського районного суду міста Донецька відновлено не було. Станом на 29 січня 2019 року на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області справ Київського районного суду міста Донецька передано не було, зокрема архівних справ.

Посилання заявника на автентичність матеріалів справи, суд не приймає до уваги, оскільки на день розгляду вказаної заяви роботу Київського районного суду міста Донецька не відновлено, а справи з архіву не передано до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

На підставі зібраних і перевірених судом матеріалів, суд вважає за необхідне частково відновити втрачене судове провадження справи№ 6/257/786/13, №0523/11454/13ц про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_2 у частині ухвали Київського районного суду міста Донецька від 01 жовтня 2013 року.

Керуючись ст. 384, 385, 389, 390 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження справа № 2а/257/177/14, провадження № 257/4101/14а про визнання протиправними рішень та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Відновити втрачене судове провадження справа № 2а/257/177/14, провадження № 257/4101/14а про визнання протиправними рішень та зобов’язання вчинити певні дії в частині:

- рішення Київського районного суду м. Донецька від 11 червня 2014 року у справа № 2а/257/177/14, провадження № 257/4101/14а, згідно тексту якого

«

Справа № 2а/257/177/14

257/4101/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

при секретарі Чигрінової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання протиправними рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до УПФУ в Київському районі м. Донецька про визнання протиправними рішення та зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 12.04.2005 року перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька та отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу», однак до розрахунку пенсії не включено винагороду за вислуги років, індексацію заробітної плати, матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань. 13.03.2014 року вона звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання, проте рішенням відповідача № 3497/05 від 19.03.2014 року їй було відмовлено у перерахунку у зв’язку з тим, що Закону України «Про державну службу» та постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання удосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 30.02.2000 року № 865 не передбачені індексація заробітної плати, матеріальна допомога та компенсації за невикористану відпустку, як складові заробітної плати державного службовця, які враховуються при призначенні пенсії.

Крім того, 26.05.2014 року позивач надала суду заяву про збільшення позовних вимог, де зазначила, що 14.05.2014 року вона звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, проте рішенням відповідача № 2675 від 16.05.2014 року їй було відмовлено у перерахунку у зв’язку з тим, що Закону України «Про державну службу» та постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання удосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 30.02.2000 року № 865 не передбачені індексація заробітної плати, матеріальна допомога та компенсації за невикористану відпустку, як складові заробітної плати державного службовця, які враховуються при призначенні пенсії. Вважає відмови відповідача у перерахунку пенсії протиправними, тому просила суд зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок призначеної пенсії державного службовця з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання з 01.01.2014 року та перерахунок призначеної пенсії державного службовця з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань з 01.05.2014 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.04.2005 року перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька та отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу», до підтверджується довідкою УПФУ в Київському районі м. Донецька № 255/04 від 04.02.2014 року. (а.с.7).

13.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання.

Рішенням УПФУ в Київському районі м. Донецька № 3497/05 від 19.03.2014 року позивачу було відмовлено у перерахунку у зв’язку з тим, що Закону України «Про державну службу» та постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання удосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 30.02.2000 року № 865 не передбачені індексація заробітної плати, матеріальна допомога та компенсації за невикористану відпустку, як складові заробітної плати державного службовця, які враховуються при призначенні пенсії (а.с. 9).

Крім того, 14.05.2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.

Рішенням УПФУ в Київському районі м. Донецька № 2675 від 16.05.2014 року позивачу було відмовлено у перерахунку у зв’язку з тим, що Закону України «Про державну службу» та постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання удосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 30.02.2000 року № 865 не передбачені індексація заробітної плати, матеріальна допомога та компенсації за невикористану відпустку, як складові заробітної плати державного службовця, які враховуються при призначенні пенсії (а.с. 16-17).

З довідки Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального ГУ Міндоходів у Донецькій області № 3617/10/28-03-08-13-18 про складові заробітної плати вбачається, що заробітна плата виплачувалася позивачу з урахуванням надбавки за високі досягнення в праці, надбавки за вислугу років, премій, індексацій, матеріальної допомоги. Наведеною довідкою підтверджено, що з сум виплаченої матеріальної допомоги, індексації, компенсації за невикористану відпустку, виплачених позивачу, були нараховані та перераховані до Пенсійного фонду України страхові внески (а.с. 8).

За статтею 371 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 33, 37 Закону України «Про державну службу» в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня 2013 року (справи № 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13 відповідно), в постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 21-350а13 зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на о</fo<>бов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Висновок про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95ВР "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що винагорода за вислугу років, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення входила до системи оплати праці державного службовця.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просила провести перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання з 01.01.2014 року. Але в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують, що позивач звернувся до пенсійного органу щодо перерахунку пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання

13.03.2014 року

Частиною 4 ст. 45 Закону України № 1058-VI передбачено, що перерахунок пенсії проводиться у такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо відповідну заяву подано пенсіонером після 15 числа.

Оскільки позивачем заява про перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання подана 13.03.2014 року, то відповідно до вищевказаної норми право на перерахунок позивач має з 01 березня 2014 року, а заява про перерахунок пенсії з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань подана 14.05.2014 року, то право на перерахунок позивач має з 01 травня 2014 року.

Оскільки з довідки позивача вбачається, що на суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, індексацію та винагороду за вислугу нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то вони є складовою заробітної плати позивача та зобов'язанні враховуватись при обчислення пенсії, а тому позовні вимоги позивача про перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання з 01.03.2014 року та позовні вимоги позивача про перерахунок пенсії з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань з 01.05.2014 року підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 37 Закону України «Про державну службу», Законом України від 24 березня 1995 року №108/95ВР "Про оплату праці", Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 5 листопада 1991 року, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV від 9 липня 2003 року, Рішення Верховного Суду України від 20.02.2012 року, ст. ст. 6,8,9-11, 69, 71,86, 99, 100, 159-163, 167 КАСУ,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання протиправними рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити чпстково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо відмови в перерахунку пенсії Пфіценмаєр Тетяні Юріївні з урахуванням винагороди за вислугу років, індексації, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і матеріальної допомоги на оздоровлення.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити перерахунок ОСОБА_1 призначеної пенсії державного службовця з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання з 01.03.2014 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити перерахунок ОСОБА_1 призначеної пенсії державного службовця з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань з 01.05.2014 року.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя С.В.Чудопалова

»

В решті заявлених вимог – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Суддя І.С. Шаповалова