Рішення № 79722113, 28.01.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5174/18

Провадження № 2/185/516/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання – Андрухової Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/5174/18 за позовом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області до Державного реєстратора юридичного відділу виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_1, про припинення права власності,-

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2018 року Павлоградська міська рада Дніпропетровської області звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора юридичного відділу виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_1, в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 01 жовтня 2018 року) зобов'язати Державного реєстратора юридичного відділу виконавчого комітету Павлоградської міської ради припинити та скасувати державну реєстрацію права власності на кафе «Бар бос» з літнім майданчиком та підсобними приміщеннями за адресою: вул. ОСОБА_2 (раніше Калініна), 12а, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., яка проведена на ім’я ОСОБА_3.

Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка площею 0,0914 га (кадастровий номер 1212400000:02:059:0079), яка розташована на території м. Павлограда по вул. Богуна Івана (раніше Калініна), 12а, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Павлоград.

Рішенням 31 сесії IV скликання Павлоградської міської ради від 13.09.2005 р. № 652 ФОП ОСОБА_3 була надана земельна ділянка для обслуговування кафе - бару «Бар бос» загальною площею 0,0914 га (кадастровий номер 1212400000:02:059:0079), яка розташована по вул Богу на ОСОБА_2 (раніше Калініна), 12а в м. Павлограді, в короткострокову оренду строком на 3 (три) роки.

На підставі цього рішення між Павлоградською міською радою та ФОП ОСОБА_3 06.10.2005 р. був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки. Договір зареєстровано у Павлоградському територіальному відділенні Дніпропетровської філії державного земельного кадастру, 06.10.2005р. за №040500900241. На підставі договору 06.10.2005р. вказана земельна ділянка була передана ФОП ОСОБА_3, про що свідчить акт прийому-передачі земельної ділянки.

Рішенням 40 сесії V скликання Павлоградської міської ради від 02.12.2008 р. № 769-40/У «Про продовження строку дії договору оренди земельних ділянок» ФОП ОСОБА_3 було продовжено строк оренди земельної ділянки площею 0,0914 га, яка розташована по вул. Богуна Івана (раніше Калініна), 12а в м. Павлограді, для обслуговування кафе - бару «Бар бос», в короткострокову оренду строком на 3 (три) роки.

На підставі цього рішення між Павлоградською міською радою та ФОП ОСОБА_3 09.10.2009 р. була укладена додаткова угода до договору оренди від 06.10.2005р.

Строк дії вказаного договору закінчився 09.10.2012р.

02 травня 2018 року за №2340-14.23-29 Павлоградський міський відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області підтвердив факт смерті на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

16.05.2018р. було проведено комісійне обстеження домоволодіння за адресою вул. ОСОБА_2 (раніше Калініна), 12а, та складено акт про те, що в результаті візуального огляду конструктивних елементів будівлі встановлено, що дах та стіні відсутні. Виявлено залишки будівельних матеріалів зруйнованої будівлі.

Відповідно до ч.2 ст.319 Цивільного кодексу власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.3 ст.319 Цивільного кодексу усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Павлоградська міська рада позбавлена права на вільне розпорядження земельною ділянкою на якій знаходиться зруйнована будівля.

Згідно з ч.4 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі знищення майна.

Стаття 349 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Наявність державної реєстрації права власності на кафе «Бар бос», яке фактично знищене, за особою, яка померла, є на думку позивача порушенням його права на користування та розпорядження земельною ділянкою, що розташована: вул. Богуна Івана, 12а, м. Павлоград, а тому просить захистити своє право власності на землю шляхом припинення та скасування державної реєстрації права власності на кафе «Бар бос» з літнім майданчиком та підсобними приміщеннями за адресою: вул. ОСОБА_2 (раніше Калініна), 12а, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., яка проведена на ім’я ОСОБА_3.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву не подав, подав заяву від 24 вересня 2018 року про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог. 03 грудня 2018 року відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, від третьої особи жодних заяв не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та проаналізувавши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 квітня 2007 року, та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №139190358 від 26.09.2018 Кафе «Барбосс» з літнім майданчиком та підсобними приміщеннями, яке розташоване: вул. Калініна, 12а, м. Павлоград, Дніпропетровська область, реєстраційний номер №6006594, належить на праві приватної власності на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду №2-3615 від 16.02.2007 - ОСОБА_3. /а.с. 4, 37-39/

Земельна ділянка площею 0,0914 га на вул. Калініна, 12а, (кадастровий номер 1212400000:02:059:0079), передавалася ПП Мартинову ОСОБА_5 для обслуговування кафе-бару «Бар бос» по фактичному розміщенню об’єкта Павлоградською міською радою в оренду.

Передання в оренду здійснювалася за рішенням 31 сесії IV скликання Павлоградської міської ради від 13.09.2005 р. № 652, про що між Павлоградською міською радою та ПП ОСОБА_3 06.10.2005 р. був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки. Договір зареєстровано у Павлоградському територіальному відділенні Дніпропетровської філії державного земельного кадастру, 06.10.2005р. за №040500900241. На підставі договору від 06.10.2005р. вказана земельна ділянка була передана ПП ОСОБА_3, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки. /а.с.6,7-9/

Згідно із рішенням 40 сесії V скликання Павлоградської міської ради від 02.12.2008 р. № 769-40/У «Про продовження строку дії договору оренди земельних ділянок» ФОП ОСОБА_3 було продовжено строк оренди земельної ділянки площею 0,0914 га, яка розташована по вул. Богуна Івана (раніше Калініна), 12а в м. Павлограді, для обслуговування кафе - бару «Бар бос», в короткострокову оренду строком на 3 (три) роки. /а.с. 10/

На підставі цього рішення між Павлоградською міською радою та ФОП ОСОБА_3 09.10.2009 р. була укладена додаткова угода до договору оренди від 06.10.2005р. /а.с. 11/

Строк дії вказаного договору закінчився 09.10.2012р.

Відповідно до копії актового запису про смерть №1272 від 04 жовтня 2011 року ОСОБА_3 помер 25 вересня 2011 року. /а.с. 62/

За заявою ОСОБА_1 від 11 серпня 2014 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №251/2014 до майна померлого 25 вересня 2011 року ОСОБА_3. 02 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу спадщини на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, розташованої на території Новодачинської сільради Павлоградського району Дніпропетровської області та кафе «Барбосс», розташованого по вул. Калініна, 12а в м. Павлограді Дніпропетровської області. На підставі вказаної заяви видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.02.2015 на земельну ділянку, розташовану на території Новодачинської сільради Павлоградського району Дніпропетровської області. /а.с. 46-53/

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77, ч 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що з часу відкриття спадщини 25 вересня 2011 року (дня смерті ОСОБА_3) все спадкове майно померлого ОСОБА_3, в тому числі кафе «Барбосс», розташоване по вул. Калініна, 12а в м. Павлоград, належить спадкоємцю ОСОБА_1, хоча й остання не отримала свідоцтво про право на спадщину на вказане майно.

Позивач звернувся із вимогою про припинення та скасування державної реєстрації права власності на кафе «Бар бос» з літнім майданчиком та підсобними приміщеннями за адресою: вул. ОСОБА_2 (раніше Калініна), 12а, м. Павлоград, Дніпропетровська область, яка проведена на ім’я ОСОБА_3, у зв’язку із знищенням майна до Державного реєстратора юридичного відділу виконавчого комітету Павлоградської міської ради.

Згідно із ч.1., ч. 2 ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

П. 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

П. 2) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав;

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень суб’єктів державної реєстрації прав належить забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов’язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; 4) під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З огляду на викладені норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд доходить висновку, що державний реєстратор виконує суто технічну функцію щодо реєстрації речових прав, їх зміни чи припинення. Державний реєстратор не може бути відповідачем у вказаній справі, оскільки останній жодним чином не може впливати на обсяг речових прав, лише здійснює їх реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрацію обтяжень речових прав, реєстрацію відомостей про об’єкти та суб’єктів таких прав.

Крім того, суд не може перебирати на себе функції державного реєстратора шляхом визнання законності чи незаконності державної реєстрації речових прав, шляхом зобов’язання державного реєстратора на вчинення будь-яких реєстраційних дій, наслідком яких буде зміна чи припинення обсягу речових прав у Державному реєстрі без зміни обсягу речових прав в дійсності. Тому, з цих мотивів, суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача до відповідача.

З аналогічних мотивів ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року у вказаній справі залучено ОСОБА_1 як третю особу, що не заявляє самостійних вимог, так як прийняття рішення у даній справі може вплинути на обсяг прав та обов’язків останньої, а позивачем клопотань про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості співвідповідача чи третьої особи заявлено не було.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 15, ч. 1, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про безпідставність та незаконність вимог позивача, про відсутність порушення прав позивача відповідачем, й відповідно про відсутність предмету спору між даними сторонами, про невірне обрання способу захисту цивільного права, а також про недоведеність порушення, невизнання або оспорювання права позивача, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 3, 10, 12, 13, 76, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Павлоградської міської ради Дніпропетровської області до Державного реєстратора юридичного відділу виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_1, про припинення права власності – залишити без задоволення.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко