Ухвала суду № 79721912, 11.02.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа 484/770/18

Провадження № 4-с/484/6/19

У Х В А Л А

про задоволення скарги

11.02.2019року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання –Бикова О.П.

за участю скаржника – ОСОБА_1

представника боржника – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_3 по виконанню виконавчого листа № 484/770/18, виданого 26.11.2018 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла скарга ОСОБА_1, в якій він просив визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_3 (далі – державний виконавець) по виконанню виконавчого листа № 484/770/18, виданого 26.11.2018 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області та зобов’язати державного виконавця винести постанову про накладення штрафу на боржника та при повторному невиконанні боржником рішення надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Ухвалою суду 24.01.2019р. скарга прийнята до провадження, призначена дата розгляду на 05.02.2019р., зобов’язано державного виконавця надати матеріали виконавчого провадження №57812536.

05.02.2019р. до суду надійшли заперечення від боржника ОСОБА_4 обласного центру зайнятості (далі - МОЦЗ), в яких боржник просив відмовити задоволені скарги та зазначив, що скарга не відповідає вимогам ч.4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та не містить виклад обставин на обґрунтування вимоги, скаржником пропущений строк звернення з такою скаргою до суду, не надані копії скарги та додані документи для всіх учасників справи.

05.02.2019р. до суду надійшла копія зазначеного виконавчого провадження та пояснення державного виконавця, в яких він просив відмовити в задоволенні скарги за її безпідставністю та розглянути скаргу за його відсутності.

Під час судового засідання скаржник підтримав скаргу частково, вказуючи, що державний виконавець 18.01.2019р. дійсно виніс постанову про накладення на боржника штрафу. Однак він зазначив, що постанова Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року не виконана, отже державний виконавець зобов’язаний був через десять робочих днів після винесення постанови про накладення штрафу від 18.01.2019р., тобто після 04.02.2019р. винести постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі та надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, що не було зроблено державним виконавцем. Просив задовольнити скаргу в частині зобов’язання державного виконавця вчинити дії, передбачені ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник МОЦЗ підтримав надані заперечення, просив відмовити в задоволенні скарги посилаючись на пропущення скаржником строку звернення до суду, відсутність предмету скарги, оскільки державним виконавцем 18.01.2019р. винесена постанова про накладення штрафу. Також представник МОЦЗ вказав, що жодні права скаржника не порушені.

Вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали, надані учасниками процесу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії , здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 липня 2018 року позов задоволено частково. Відмову ОСОБА_4 обласного центру зайнятості у переведенні ОСОБА_1 з посади директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості на посаду директора Первомайської міськрайонної філії визнано незаконною. В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання продовжити дію безстрокового трудового договору відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінено з визначенням іншого способу захисту. Резолютивну частину рішення в частині позовних вимог викладено в наступній редакції. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 обласний центр зайнятості перевести ОСОБА_1 з посади директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості на посаду директора Первомайської міськрайонної філії ОСОБА_4 обласного центру зайнятості на підставі його заяви від 20 січня 2018 року.

На виконання зазначеної постанови 26.11.2018р. виданий виконавчий лист.

Постановою державного виконавця від 29.11.2018р. за заявою ОСОБА_1 на підставі вказаного виконавчого листа відкрите виконавче провадження №57812536, зазначено, що боржник зобов’язаний виконати рішення суду протягом 10 робочих дій.

14.12.2018р. державним виконавцем винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій до 02.01.2019р. на підставі зави МОЦЗ.

04.01.2019р. державним виконавцем винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій до 17.01.2019р. на підставі зави МОЦЗ.

18.01.2019р. державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на МОЦЗ за невиконання виконавчого документа по справі №484/770/18 в сумі 5100грн., зобов’язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Відповідно до п. а) ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Строк дії постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 04.01.2019р. закінчився 17.01.2019р., скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця надійшла 23.01.2019р., отже останній не пропустив строк звернення до суду із скаргою.

Частинами 1-3 статті 63 Закону 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, після закінчення строку, визначеного постановою від 18.01.2019р., тобто 04.02.2019р. державний виконавець мав провести перевірку виконання рішення суду та, з’ясувавши, що рішення не виконане, вчинити дії, передбачені ч.2 ст. 75 Закону 1404-VIII.

У своїх поясненнях державний виконавець вказав, що його постанова від 18.01.2019р. про накладення штрафу була оскаржена до ОСОБА_4 окружного адміністративного суду. Представником боржника надані до суду копія адміністративного позову та інформація з сайту «Судова влада» про надходження такого позову до суду.

Відповідно до ч.4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Докази того, що дія постанови державного виконавця від 18.01.2019р. зупинена, суду не надані.

Відповідно до інформації про виконавче провадження №57812536, наданої скаржником, станом на 08.02.2019р. після винесення постанови від 18.01.2019р. жодна виконавча дія не вчинена.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За такого, вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 258-260, 447 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №57812536 неправомірними.

Зобов’язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_3 вжити невідкладних заходів щодо вчинення виконавчих дій, передбачених ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньої до Миколаївського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Н.А.Медведєва