Рішення № 79721876, 08.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2019 р. Справа№200/170/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2019 року Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 1 липня 2016 року, зобов'язання відновити виплату пенсії з урахуванням заборгованості, що виникла з 1 липня 2016 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк».

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та знаходиться на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. Вказує, що у липні 2016 року виплата пенсії була припинена з невідомих підстав. Вважає дії відповідача щодо невиплати пенсії протиправними, оскільки відсутні правові підстави для вчинення таких дій.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, 22 січня 2019 року надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що виплата пенсії особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ №595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», Постановою КМУ №509 від 01.10.2014 «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ №365 від 08.0.2016 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» постановою КМУ №136 від 18.02.2016 «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірної інформації» та деякими іншими. Враховуючи вказані постанови, виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена з 1 липня2016 року згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради.

Відповідач вказав, що для подальшого поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області особисто та надати необхідні документи. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 8 січня 2019 року поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача інформацію щодо підстав припинення пенсії позивачу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2, який виданий 24 березня 2001 року Дебальцівським МВУМВС України в Донецькій області.

Позивачка є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №26/107123 від 17 червня 1984 року. 5 березня 2015 року ОСОБА_1 видана довідка №1419041593 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2.

Як вбачається із наданих на вимогу суду доказів, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та згідно довідки №782 позивачці припинено виплату пенсії з липня 2016 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон № 1058).

Відповідно ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, виходячи з викладеного, умовою призначення (продовження) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку в місці перебування, що підтверджується відповідною довідкою; про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем рішення про припинення виплати позивачу пенсії, як то передбачено ст. 49 Закону №1058, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірності припинення виплати пенсії позивачу та вважає, що таке припинення є протиправним, вчинено не у визначений законом спосіб.

Судом встановлено, що позивачу призупинено виплату пенсії згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради.

Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на недотримання обов'язку позивачем вимог ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" в частині не повідомлення про зміну місця проживання, оскільки у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність припинення виплати пенсії, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відновити виплату пенсії шляхом перерахування коштів на поточний рахунок на рахунок відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк», то в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до абз.4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі Постанова №637), починаючи з 1 липня 2016 року виплата соціальних виплат, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Аналогічні вимоги містить також і п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами та доповненнями),

Стосовно справедливого балансу, визначеному в рішеннях ЄСПЛ, суд зазначає, що у ситуації, яка склалася в окремих територіях Луганської та Донецької областях України на які не розповсюджується влада України, застосування урядом заходів з метою ідентифікації осіб, які отримують пенсію не є свавільним та відповідає справедливому балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами основоположних прав конкретних осіб.

При цьому, суд звертає увагу, що встановлення певної установи банку, в даному випадку «Ощадбанку», не порушує прав позивача на отримання пенсії.

Суд зазначає, що починаючи з 1 липня 2016 року виплата соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється виключно через установи ПАТ «Державний ощадний банк України».

Таким чином, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки, як зазначено вище, без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з липня 2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з липня 2016 року може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України"; отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017 у справі №219/3611/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/68402020), залишеною без змін постановою Верховного суду від 21.08.2018 у справі №219/3611/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76004836).

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Положеннями ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно положень ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи убачається, що між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Твій захист» в особі Керуючого партнера ОСОБА_2 3 вересня 2018 року укладено договір про надання правової допомоги №9/2018. Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг з правової допомоги відповідно до договору №9/2018 від 3 вересня 2018 року загальний розмір наданих послуг складає 3000 грн.

Відповідно до квитанції №ПН3576 від 23 жовтня 2018 року позивачем перераховано адвокату АО «Твій захист» 3000 грн. згідно договору №9/2018 від 3 вересня 2018 року.

Враховуючи категорію справи, суд вважає, що розмір суми витрат на правничу допомогу є спів мірним із складністю цієї справи.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати на правничу допомоги підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 50 %, а саме у сумі 1500 грн.

Враховуючи, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 січня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору, до ухвалення судового рішення у справі, суд вважає необхідним стягнути судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) з липня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Держаного бюджету України судовий збір у розмірі 352,40 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь Держаного бюджету України судовий збір у розмірі 352,40 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 8 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Дмитрієв В.С.