Ухвала суду № 79720752, 04.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 лютого 2019 року Справа №804/1949/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Стогній К.В.

за участі:

представник позивача : не прибув

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо - збагачувальний комбінат" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 804/1949/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної фіскальної служби України з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму величини від'ємного значення 41583837,00 грн., у тому числі за грудень 2014 року у розмірі 127777 грн., січень 2015 року - 56144 грн., лютий 2015 року - 430110 грн., березень 2015 року 982819 грн., квітень 2015 року - 10712769 грн., травень 2015 року - 16998692 грн., червень 2015 року - 12275526 грн., у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму величини від'ємного значення 41583837,00 грн., у тому числі за грудень 2014 року у розмірі 127777 грн., січень 2015 року - 56144 грн., лютий 2015 року - 430110 грн., березень 2015 року 982819 грн., квітень 2015 року - 10712769 грн., травень 2015 року - 16998692 грн., червень 2015 року - 12275526 грн. та відобразити відповідне збільшення у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

16 січня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» з вимогами:

- зобов'язати Державну фіскальну службу України надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 року по справі №804/1949/18 до 31січня 2019 року.

- за наслідками розгляду звіту Державної фіскальної служби України про виконання рішення суду, або в разі ненадання такого звіту, накласти на керівника Державної фіскальної служби України, відповідального за виконання рішення, штраф у розмірі, відповідно до чинного законодавства України.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що станом на 16.01.2019 року Державна фіскальна служба України не виконала рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року, яке не було оскаржено до суду апеляційної інстанції та набрало законної сили 28 липня 2018 року. Жодних дій на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року боржником не вчинено, тому Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» звернулося до суду з заявою про встановлення судового контролю.

Ухвалою від 16 січня 2019 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 27 червня 2018 року по справі № 804/1949/18 призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, у судове засідання не з'явилися.

За таких обставин, враховуючи норми ч. 9 ст. 205, ч. 3 ст. 374 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто без участі сторін.

Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту першого частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту ґ пункту 4 частини 1 статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

З правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13.03.2017 року, вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється шляхом вказівки у судовому рішенні про зобов'язання відповідача подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення стосовно тих рішень, якими зобов'язано відповідача здійснити певні дії, шляхом розгляду адміністративних позовів стосовно оскарження дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні судових рішень.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі можливо лише під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, в рішенні № 804/1949/18 від 27.06.2018 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду заходів судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 804/1949/18, передбачених статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено не було.

Вказана обставина позбавляє суд права та фактичної можливості здійснити перевірку факту подання та/або змісту звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення, а відтак і вжити передбачених частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України заходів за наслідками розгляду такого звіту.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення, не встановлення заходів судового контролю виконання рішення під час його винесення, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 04 лютого 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 04 лютого 2019 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 804/1949/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Повний текст скаладено 04 лютого 2019 року.

Суддя С. В. Прудник