Рішення № 79718740, 01.02.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2019 року м. Чернігівсправа № 927/316/18

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Федоренко Ю.В.

секретаря судового засідання Ткач І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи

за позовом: заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради

до відповідача: фізичної особи-підприємця Хітрова Юрія Владиславовича

про стягнення 186619,10 грн збитків (упущеної вигоди)

за участю представників:

від позивача: Гладченко Н.Л., довіреність від 28.03.2018.

від відповідача: Хітров Ю.В., ОСОБА_3, адвокат.

Від прокуратури: Абуджабарова І.П.

У судовому засіданні 01.02.2019 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до Фізичної особи-підприємця Хітрова Юрія Владиславовича про стягнення 186619,10 грн збитків (упущеної вигоди).

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою на якій розташована нежитлова будівля, що належить йому на праві приватної власності; користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з 12.03.2015 по 30.04.2017. Предметом поданого позову є стягнення з відповідача 186619,10 грн збитків (упущеної вигоди), завданих таким використанням.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2018 справу розподілено судді Боброву Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018 року відкрито провадження у справі та зазначено, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.05.2018.

До початку судового засідання 24.05.2018 від відповідача надійшов відзив на позов від 22.05.2018 (том 1, а.с. 57-68), в якому відповідач позовних вимог не визнає, просить у позові відмовити.

У відзиві на позов відповідач, зокрема, посилається на те, що у прокурора, на думку відповідача, відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач вважає, що позивачем і прокурором не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів від користування орендованою земельною ділянкою згідно з договором оренди. Позовна заява не містить належного нормативно-правового обґрунтування збитків (упущеної вигоди), заявлених до стягнення та складу цивільного правопорушення з боку відповідача.

Відповідачем також подано заяву про залишення позову без руху у якій він зазначає, що підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду відсутні та просить зобов'язати заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури усунути недоліки позовної заяви у визначений судом строк.

Ухвалою від 24.05.2018 заяву відповідача про залишення позову без руху прийнято до розгляду, продовжено строк підготовчого провадження до 02.08.2018, відкладено підготовче засідання на 12.07.2018.

04.06.2018 до суду з Чернігівської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив від 31.05.2018 в якій зазначено, що заперечення наведені у відзиві відповідачем не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню (том 1, а.с. 101-103).

Зокрема, прокурор зазначає про те, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі. Однак дій, спрямованих на належне оформлення у встановленому законом порядку прав користування цією земельною ділянкою, відповідачем у заявлений період не вчинялося. Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення із ФОП Хітрова Ю.В. збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

11.07.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 11.07.2018 в якій підтримав позовні вимоги прокуратури (том 1, а.с. 108-111).

Ухвалою суду від 12.07.2018, яку занесено до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху.

В підготовчому засіданні 12.07.2018р. відповідачем подана заява від 12.07.2018р. про відвід судді Боброва Ю.М.

Розглянувши заяву про відвід, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та постановив ухвалу від 12.07.2018р. про зупинення провадження у справі до вирішення питання про відвід суддею, визначеного у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

16.07.2018, на підставі п. 13 Рішення Зборів суддів Господарського суду Чернігівської області, внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено суддю А.С. Сидоренка для розгляду заяви ФОП Хітрова Ю.В. про відвід судді Ю.М.Боброва.

16.07.2018 суд розглянув заяву ФОП Хітрова Ю.В. про відвід судді Ю.М.Боброва та ухвалив залишити дану заву без задоволення.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 06.08.2018 № 02-01/49/18 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/316/18" в зв'язку зі звільненням судді Боброва Ю.М. з посади судді Господарського суду Чернігівської області здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, та справу №927/316/18 розподілено судді Федоренко Ю.В., про що свідчить протокол повторного розподілу справи від 06.08.2018.

Ухвалою від 14.08.2018 суддя Федоренко Ю.В. прийняв справу № 927/316/18 до свого провадження.

Зокрема, у вказаній ухвалі суд зазначив, що відповідно ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Також суд зазначив, що враховуючи, що розгляд даної справи в зв'язку із зміною складу суду починається з початку, тому перебіг встановленого процесуальним законом строку розгляду справи за правилами загального провадження розпочинається з 15.08.2018.

Враховуючи, що в ухвалі про відкриття провадження у справі судом зазначено, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами загального позовного провадження, в зв'язку з чим визначений судом порядок розгляду справи зміні не підлягає.

Також в ухвалі від 14.08.2018 суд прийшов до висновку про усунення обставин, які викликали зупинення провадження у даній справі, а тому поновив провадження у справі № 927/316/18, підготовче засідання призначив на 06.09.2018.

Ухвалою суду, яку занесено до протоколу судового засідання від 06.09.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.10.2018.

Ухвалою суду, яку занесено до протоколу судового засідання від 02.10.2018 судом оголошена перерва до 24.10.2018.

У судовому засіданні 24.10.2018 представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом Великою Палатою Верховного Суду справи №922/3412/17 у подібних правовідносинах.

На сайті Єдиний реєстр судових рішень опубліковано текст ухвали Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2018 у справі № 922/3412/17 який використовується судом у відповідності до положень ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень".

З тексту ухвали у справі №922/3412/17 вбачається, що касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження та зупинив виконання оскаржуваної постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, а ухвалою від 14 червня 2018 року - передав справу разом з поданою Харківською міською радою касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 1212 - 1214 ЦК України стосовно можливості стягнення суми орендної плати, за відсутності укладеного між сторонами договору оренди землі), викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) та від 12 квітня 2017 року у справі № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Вказаною ухвалою прийнято та призначено до розгляду справу №922/3412/17 на 20.11.2018.

Оскільки, рішення у справі № 922/3412/17 прийняте у подібних правовідносинах і переглядається Великою Палатою Верховного Суду, суд задовольнив клопотання позивача та ухвалою від 24.10.2018 зупинив провадження у справі № 927/316/18 на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України до закінчення перегляду у касаційному порядку справи №922/3412/17.

20.11.2018 Великою Палатою Верховного Суду була розглянута справа №922/3412/17 та винесена постанова.

Як встановлено ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з даними сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), станом на 09.01.2019 наявна інформація про постанову від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 Великої Палати Верховного Суду.

Вказана постанова набрала законної сили з моменту прийняття.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру судових рішень є офіційною інформацією.

В зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі №927/316/18, суд ухвалою від 10.01.2019 поновив провадження у справі та призначив судове засідання з розгляду справи на 17.01.2019.

Відповідач в судове засідання 17.01.2019 не прибув, станом на час проведення судового засідання в матеріалах справи відсутні відомості про вручення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Згідно офіційної інформації з сайту "Укрпошта" ухвала про поновлення провадження у справі № 927/316/18 не вручена під час доставки відповідачу з інших причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи необхідність реалізації конституційного принципу захисту прав і свобод людини і громадянина (ст. 55 Конституції України), суд відклав розгляд справи по суті поза межами строків, передбачених ст. 195 ГПК України, згідно положень вказаної Конвенції та конституційних засад, які мають найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України).

В судовому засіданні 01.02.2019 прокурором подана заява від 17.01.2019 № 316вих-18 в якій просить прийняти відмову прокурора від позову та повернути судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, враховуючи, що згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у подібних правовідносинах необхідно застосовувати вимоги, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 01.02.2019 представник позивача заперечила проти поданої заяви, просить розглянути спір по суті.

Пунктом 1 ч.2 ст.46 ГПК України позивачу надано право відмовитись від позову на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Враховуючи предмет позову у даній справі прокурор може відмовитись від позову і протокольною ухвалою суду від 01.02.2019 заяву прийнято до розгляду.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

31.03.2009 між Чернігівською міською радою (надалі - орендодавець) та громадянином Хітровим Ю.В. (надалі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 2044 (далі - Договір) (а.с. 20-21).

У відповідності до п.1 вказаного Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для експлуатації цеху з виробництва м'яких меблів АДРЕСА_1

Згідно п. 2-4 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7221 га. На земельній ділянці знаходиться цех з виробництва м'яких меблів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1009640,22 грн (139,82 грн за 1 кв. м.).

Відповідно до п. 6 Договору договір укладено до 12.12.2013 року. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 7-8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 30289,21 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем у строки згідно чинного законодавства на рахунок, вказаний орендодавцем.

Згідно Акту прийому-передачі від 31.03.2009 (том 1, а.с. 22) Чернігівська міська рада, в особі начальника Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради Титаренка Ю.В. передало, а громадянин Хітров Ю.В. прийняв земельну ділянку в короткострокову оренду строком до 12.12.2013 року, площею 0,7221 га по АДРЕСА_1 для експлуатації цеху з виробництва м'яких меблів.

Листом № 6703 від 29.11.2012 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило орендаря про набуття чинності з 06.04.2011 рішення Чернігівської міської ради від 31.03.2011 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2010», відповідно до якого розрахунок розміру податку за землю та орендної плати проводиться відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон. Зазначеним листом орендарю запропоновано укласти додаткову угоду щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, попередньо отримавши витяг нормативної грошової оцінки (том 1, а.с. 23).

Доказів про направлення вказаного листа відповідачу суду не надано.

Листом № 5236 від 02.08.2013 Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради орендаря повторно проінформовано про прийняття міською радою рішення від 31.03.2011 та надіслано 08.08.2013 орендарю додаткову угоду до договору № 2044 з урахуванням отриманого витягу управління Держземагентства у Чернігівській області №05-06/6631 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 24-26).

Додаткову угоду до Договору сторонами не було укладено.

09.10.2014 ФОП Хітров Ю.В. звернувся до міського голови з клопотанням про продовження Договору шляхом укладання додаткової угоди (том 1, а.с. 27). До листа відповідачем не було додано проекту додаткової угоди до договору.

Листом № 5043 від 14.10.2014 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надало відповідь на лист відповідача від 09.10.2014 в якому повідомило, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки та зазначило, які документи необхідно надати до управління для включення в проект рішення міської ради питання про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 28).

Згідно витягу із рішення Чернігівської міської ради (сорок дев'ята сесія шостого скликання) від 12.03.2015 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам та внесення змін до договору оренди земельної ділянки» у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, Хітрову Ю.В. передано земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) в короткострокову оренду, строком до 27 лютого 2020 року, площею 0,7221 га, по АДРЕСА_1 для експлуатації цеху з виробництва м'яких меблів (землі промисловості). Встановлено розмір орендної плати на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки ( том 1, а.с. 29).

Листом від 10.04.2015 № 2192 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради довело до відома відповідача про необхідність терміново отримати договір оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Листом від 13.05.2015 ФОП Хітров Ю.В. звернувся до міського голови в якому зазначив, що керуючись ЗУ «Про оренду землі» стаття 33 абзац шостий «У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Згідно указаного, ФОП Хітров Ю.В. повинен мати орендну плату на рік 30289,21 грн (4,1946 грн за 1 кв.м.) згідно договору від 31.03.2009 (том 1, а.с. 31).

Листом № 2902 від 22.05.2015 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надало відповідь на лист відповідача від 13.05.2015 в якому повідомило, що в 2012, 2013 роках міська рада письмово повідомляла, що розмір орендної плати встановлений у договорі не відповідає рішенню міської ради від 31.03.2011 і для укладення договору оренди земельної ділянки на тих же самих умовах немає законних підстав та надіслало відповідачу для ознайомлення та укладання проект договору оренди земельної ділянки, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.06.2015 (том 1, а.с. 32-33).

Як вбачається із матеріалів справи, ні додаткової угоди до договору оренди землі, ні договору оренди земельної ділянки у новій редакції сторонами не було укладено. При цьому прокурор та позивач зазначають, що використання земельної ділянки відповідачем здійснювалось без правовстановлюючих документів, а відповідач вважає, що договір оренди земельної ділянки є поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором відповідно до ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, відповідно до ч.1-3 та 5 ст.33 вказаного Закону, у чинній редакції на дату закінчення строку дії Договору, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У договорі оренди сторонами також було передбачено обов'язок орендаря не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив вказану умови договору оренди, не повідомив письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію. Лише листом від 09.10.2014 просив продовжити (поновити) строк дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди відповідно до ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з ч.6, 8 та 9 статті 33 Закону "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із: уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 і частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» не пов'язані одна з іншою.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Наведений вище висновок про застосування норм права судом застосовується до спірних правовідносин між сторонами у відповідності до приписів ч.4 ст.236 ГПК України.

Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем було оскаржено у суді відмову або зволікання позивача в укладенні додаткової угоди до договору.

Оскільки додаткової угоди між сторонами до договору оренди землі не було укладено суд приходить до висновку, що вказаний договір не було поновлено на новий строк і він припинив свою дію 13.12.2013 після закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно інформації Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.06.2017 № 1559/8/25-22-07-02-25 за Хітровим Ю.В. задекларовано земельну ділянку площею 0,7221 га по АДРЕСА_1, податковий борг у Хітрова Ю.В. по орендній платі за земельні ділянки державної комунальної власності станом на 01.05.2017 відсутній (том 1, а.с. 38).

Листом від 21.06.2017 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило відповідача про те, що 04.07.2017 відбудеться засідання комісії щодо визначення розміру збитків нанесених Чернігівській міській раді використанням відповідачем земельної ділянки площею 0,7221 га по вул. Індустріальній,11-б. Факт отримання листа відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.06.2017 (том 1, а.с.41).

Актом комісії з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам № 1 від 04.07.2017, який затверджено рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.07.2017 №325, визначено розмір збитків (неодержаного доходу) завданих використанням відповідачем земельної ділянки площею 0,7221 га по АДРЕСА_1. м. Чернігові з порушенням земельного законодавства за період з 12.03.2015 по 30.04.2017 у сумі 186619,10 грн ( том 1, а.с. 42).

Повідомленням Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 31.07.2017 № 4732 відповідачу направлено копію Акту про визначення збитків від 04.07.2017 № 1 та запропоновано у 10-ти денний термін з дня надходження цього повідомлення його розглянути. Вказане повідомлення направлено відповідачу 02.08.2017, що підтверджується копією конверту з відміткою штемпеля (том 1 а.с. 44-45).

До матеріалів справи доданий лист виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.09.2017 № 1-28/20-6482 "Про вжиття заходів реагування", відповідь на №05-2788 вих17 від 20.09.2017, адресований Прокуратурі Чернігівської області в якому зазначено про те, що Чернігівська міська рада з метою вжиття заходів стягнення в судовому порядку завданих збитків у формі не сплаченої орендної плати надає матеріали щодо використання гр. Хітровим Ю.В. земельної ділянки без правовстановлюючих документів (том 1, а.с. 46).

Як встановлено ч.1,3 та 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 і застосовується судом при вирішенні спору.

У позовній заяві прокурор посилається на те, що місцеві ради відповідно до закону, від імені та в інтересах територіальної громади міста повинні здійснювати контроль за надходженням коштів від використання землі у межах міста та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування. Право власності на землю територіальної громади захищається на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів. Не укладення та несвоєчасне укладення суб'єктами господарювання договорів оренди землі призводить до втрат коштів місцевого бюджету.

Статтею 7 Конституції України визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.3 ст.16 ч.1 ст.33 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. До відання виконавчих органів міських рад, зокрема, належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Листом від 10.03.2018 прокурор повідомив позивача на виконання п.п.2 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про підготовлену позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області.

Враховуючи припинення строку дії Договору в грудні 2013 року, не укладенням сторонами нового договору оренди земельної ділянки на виконання рішення Чернігівської міської ради від 31.03.2011, затвердженням рішенням виконавчого комітету Чернігівської міськради від 21.07.2017 №325 актів комісії з визначення розміру збитків, не зверненням позивача з позовом до суду про їх стягнення, суд приходить до висновку, що позивач не належним чином здійснює захист прав територіальної громади і прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

В ході розгляду справи прокурором подано заяву про відмову від позову та повернення судового збору, яку прийнято судом до розгляду і яку суд вважає необхідним задовольнити та прийняти відмову від позову прокурора, оскільки вказані дії узгоджуються з положеннями ст.46, 55 ГПК України.

Разом із тим, згідно з ч.3 ст.55 ГПК України відмова органів та осіб, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

В зв'язку з тим, що позивач просить розглянути спір по суті відсутні підстави для закриття провадження у справі і даний спір судом вирішується по суті.

До матеріалів справи доданий розрахунок суми збитків при використанні земельної ділянки площею 0,7221 га по АДРЕСА_1 відповідачем з порушенням законодавства за період з 12.03.2015 по 30.04.2017 згідно якого збитки останнього становлять 186619,10 грн. При розрахунку розміру збитків враховано суми задекларованих і сплачених відповідачем зобов'язань по орендній платі за період з 28.01.2016 по 30.04.2017 в сумі 98638,26 грн. Збитки розраховані з врахуванням нової нормативно грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2016 - 4423395,41 грн. та станом на 01.01.2017 - 7813122,00 грн. Заявлений до стягнення розмір збитків відповідає розміру збитків, які визначені актом від 04.07.2017.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст.1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗУ України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Підставою для відшкодування збитків є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Разом із тим, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом встановлено, що відповідач є власником об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.19). Згідно з договором оренди від 31.08.2009 відповідачу передано у оренду земельну ділянку в АДРЕСА_1 для експлуатації цеху з виробництва м'яких меблів. Договір припинив свою дію 13.12.2013 і з 12.03.2015 по 30.04.2017 (період нарахованих збитків), відповідач користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

В зв'язку з цим суд приходить до висновку, що не має підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тобто, до спірних правовідносин застосовуються приписи ст.1212-1214 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2018 справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18).

З урахуванням припинення строку дії Договору і фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою у період, за який розраховано збитки, без достатніх правових підстав суд вважає, що відсутні підстави до застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування збитків (шкоди) власнику земельної ділянки.

На підставі викладеного суд відмовляє у позові про стягнення збитків (упущеної вигоди).

Керуючись статтями 55, 129, 191, 232,233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 11.02.2019.

Суддя Ю.В. Федоренко