Рішення № 79718335, 11.02.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/828/18

Господарський суд Рівненської області в складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія"

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання,

за участю представників сторін:

від позивача:Родоман Т.О., дов. № 14-136 від 20.07.2018 року,

від відповідача: не з'явився,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 1 694,63 грн, з яких: 1 482, 27 грн - пеня, 74, 11 грн - 3% річних, 138, 25 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 27.12.2018 року позовну заяву від 20.12.2018 року № 14/4-1647 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.01.2019 року.

У судовому засіданні 15.01.2019 року оголошено перерву на 28.01.2019 року для надання сторонам часу для подання доказів оплати вартості поставленого газу.

У судовому засіданні 28.01.2019 року оголошено перерву на 05.02.2019 року.

У судовому засіданні 05.02.2019 року оголошено перерву на 11.02.2019 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3114/15-ТЕ-28 від 05.12.2014 року, на виконання якого позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 338 925,47 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського договору, зокрема п. 6.1. договору.

За несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню в розмірі 1 482,27 грн, 3% річних у розмірі 74,11 грн та 138,25 грн інфляційних, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230 - 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.

Відповідач відзиву у порядку та в строки, визначені ухвалою суду від 27.12.2018 року, не подав, у судовому засіданні надав усні пояснення, в яких зазначив, що заборгованість у повному обсязі погашена, несвоєчасність розрахунків пов'язана з тим, що постачання теплової енергії здійснюється навчальним, медичним закладам тощо, населенню, які проводять розрахунки із відповідачем із запізненням. Крім того, держава несвоєчасно відшкодовує різницю у тарифах, пільги і субсидії, надані населенню, тощо.

Заяви і клопотання сторін.

05.02.2019 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій у порядку ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

05.12.2014 року позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3114/15-ТЕ-28, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (договір).

До вказаного договору додатковими угодами № 1 від 23.03.2015 року (щодо зміни ціни газу), № 2 від 17.06.2015 року (щодо порядку зарахування проплат за поставлений газ), № 3 від 30.07.2015 року (щодо порядку зарахування проплат за поставлений газ), № 4 від 31.07.2015 року (щодо зміни ціни газу), № 5 від 19.10.2015 року (щодо зміни ціни газу), № 6 від 25.11.2015 року (щодо зміни реквізитів) та № 7 від 03.12.2015 року (щодо порядку зарахування проплат за поставлений газ), які є невід'ємним частинами договору, вносилися зміни.

За п. 11. договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Судом установлено, що на виконання умов договору в період з січня по грудень 2015 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 338 925,47 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року на суму 54 284,68 грн, від 28.02.2015 року на суму 42 131, 36 грн, від 31.03.2015 року на суму 28 692,43 грн, від 30.04.2015 року на суму 1086, 94 грн, від 31.05.2015 року на суму 838, 41 грн, від 31.01.2015 року на суму 40 785,36 грн, від 30.11.2015 року на суму 72 566, 87 грн, від 31.12.2015 року на суму 98 539,42 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.3. договору).

Відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконав несвоєчасно, факт здійснення розрахунків за отриманий газ стверджується платіжними дорученнями № 360 від 17.12.2014 року на суму 38 0564,85 грн, № 48 від 24.02.2015 року на суму 54 284,68 грн, № 192 від 25.06.2015 року на суму 13 000,00 грн, № 382 від 29.12.2015 року на суму 72 566,87 грн, № 13 від 22.01.2016 року на суму 98 539,42 грн, банківськими виписками.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 482, 27 грн пені, 74, 11 грн 3% річних та 138, 25 грн інфляційних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із відповідальністю за порушення строків оплати за переданий природний газ, регулювання яких здійснюється Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", ГК України, ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених норм матеріального права, які регулюють наслідки порушення зобов'язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних, пені та інфляційних за неналежне виконання боржником грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши наявність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних за договором купівлі-продажу природного газу № 3114/15-ТЕ-28 від 05.12.2014 року, виходячи із фактичних обставин справи, встановив таке.

Додатковою угодою № 2 від 17.06.2015 року до договору купівлі-продажу природного газу № 3114/15-ТЕ-28 від 05.12.2014 року сторони п. 6.3. вказаного договору доповнили абзацом у такій редакції: кошти, які найшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20.

Додатковою угодою № 7 від 03.12.2015 року до договору купівлі-продажу природного газу № 3114/15-ТЕ-28 від 05.12.2014 року сторони п. 6.3. вказаного договору доповнили абзацом у такій редакції: кошти, які найшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 та/або договорами про організацію взаєморозрахунків, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 року № 20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації, Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" підписано Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме:

1. Спільне протокольне рішення № 224 від 05.02.2015 року про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 54 284,68 грн (виконання відбулося згідно з платіжним дорученням № 48 від 24.02.2015 року на суму 54 284,68 грн).

2. Спільне протокольне рішення № 1349 від 17.06.2015 року про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 13 000,00 грн (виконання відбулося згідно з платіжним дорученням № 192 від 25.06.2015 року на суму 13 000,00 грн).

3. Спільне протокольне рішення № 171 від 21.01.2016 року про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 98 539,42 грн (виконання відбулося згідно з платіжним дорученням № 13 від 22.01.2016 року на суму 98 539,42 грн).

Укладаючи спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Згідно з абз. 3 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (у редакції, чинній станом на дату укладення спільних протокольних рішень) порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Міненерговугіллям, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і Мінфіном.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. наказу Мінфіну, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.08.2015 року № 493/688 "Про затвердження Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію" (у редакції, чинній станом на дату укладення спільних протокольних рішень) цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20. Розрахунки, передбачені в п. 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку.

Порядок розрахунків урегульовано у Розділі ІІ наказу, зокрема п.п. 2.1.-2.6., згідно з якими постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг). Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок". Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та за електроенергію та за природний газ додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства України та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства України та органів Казначейства. Органи Казначейства перевіряють правильність оформлення платіжних доручень на відповідність підписаним спільним протокольним рішенням. Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Пунктом 2.15. наказу передбачено, що за взаємною згодою двох або декількох сторін до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків можуть бути внесені зміни (які не впливають на проведення розрахунків іншими учасниками) шляхом оформлення та підписання додатків до таких спільних протокольних рішень між окремими учасниками.

Вказаними протокольними рішеннями врегульовано погашення заборгованості за природний газ, поставлений за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року на суму 54 284,68 грн (платіжне доручення № 48 від 24.02.2015 року на суму 54 284,68 грн), за актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 року частково, на суму 9 639,22 грн, від 30.04.2015 року на суму 1 086,94 грн, від 31.05.2015 року на суму 838,41 грн, від 31.10.2015 року частково, на суму 1 435,43 грн, а всього на суму 13 000,00 грн (платіжне доручення № 192 від 25.06.2015 року на суму 13 000,00 грн), за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 року на суму 98 539,42 грн (платіжне доручення № 13 від 22.01.2016 року на суму 98 539,42 грн).

Крім того, 03.12.2015 року та 18.12.2015 року між Головним управлінням Державної казначейської служби у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансовим управління виконавчого комітету Острозької міської ради, Острозької міської ради, Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір № 161/375-в та договір № 487/375-в про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 16 ст. 14 ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік").

Предметом вказаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375 (п. 1 договорів).

Згідно з п.п. 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375 "Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню" ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція). Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Відповідно до підп. 2 п. 13 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

У п. 18 вказаних договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

З матеріалів справи судом установлено, що на виконання зазначених договорів відповідачем у погашення заборгованості за договором № 13/3054-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014 року перераховано грошові кошти згідно з платіжними дорученнями № 360 від 17.12.2014 року на суму 38 054,85 грн (часткове погашення заборгованості згідно з актом приймання-передачі газу від 31.10.2015 року на суму 40 785,36 грн) та № 382 від 29.12.2015 року на суму 72 566,87 грн (погашення заборгованості згідно з актом приймання-передачі газу від 30.11.2015 року на суму 72 566,87 грн).

Отже, розрахунки між сторонами за договором № 13/3054-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014 року здійснювались такими способами:

- укладенням спільних протокольних рішень (на суму 165 924,10 грн);

- коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання (110 621,72 грн);

- за власні кошти відповідача (62 479,65 грн).

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, а також відшкодування різниці в тарифах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", а також постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375 "Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню".

У п. 1.2. договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Отже, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Отже, підписання спільних протокольних рішень з організації взаєморозрахунків і договорів про організацію взаєморозрахунків, свідчить, що часткова оплата наданих послуг за договором підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень та договорів. Тому строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору, змінилися.

Для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків та договорів про організацію взаєморозрахунків.

Позивачем доказів перерахування заборгованості, що була предметом врегулювання за спільними протокольними рішеннями з організації взаєморозрахунків і договорами про організацію взаєморозрахунків, суду не надано, а отже підстав для нарахування пені, 3% та інфляційних на вказані сумі, немає.

Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України у справах № 3-101гс14, № 3-102гс14, № 3-105гс14 від 09.09.2014 року, № 3-111гс14 від 16.09.2014 року, № 3-119гс14 від 23.09.2014 року, № 3-114гс14 від 30.09.2014 року, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 925/370/18 від 28.11.2018 року тощо

У той же час за умовами п. 6.3. сторони погодили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п. 6.1. договору.

З наведеного вбачається, що окрім оплати за поставлений газ із рахунка із спеціальним режимом використання, відповідач повинен вжити усіх заходів для здійснення оплати за газ протягом місяця поставки, у тому числі за власні кошти.

Враховуючи викладене, підставою для стягнення пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків та договорами про організацію взаєморозрахунків, і яка несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів (аналогічна позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 925/370/18 від 28.11.2018 року).

Судом установлено, що на виконання умов договору відповідач здійснив оплату газу на суму 62 479,65 грн (338 925,47 грн (загальна сума поставки) - 276 445,82 грн (заборгованість, погашення якої було врегульовано спільними протокольними рішеннями з організації взаєморозрахунків і договорами про організацію взаєморозрахунків)) за власні грошові кошти.

Додатковою угодою № 3 від 30.07.2015 року до договору купівлі-продажу природного газу № 3114/15-ТЕ-28 від 05.12.2014 року, яка поширила свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.01.2015 року, сторони п. 6.3. вказаного договору доповнили абзацом у такій редакції: за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за цим договором. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за спільними протокольними рішеннями з організації взаєморозрахунків і договорами про організацію взаєморозрахунків зарахування коштів в розмірі 276 445,82 грн відбулося за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року на суму 54 284,68 грн (платіжне доручення № 48 від 24.02.2015 року на суму 54 284,68 грн), за актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 року (частково, на суму 9 639,22 грн), від 30.04.2015 року на суму 1 086,94 грн, від 31.05.2015 року на суму 838,41 грн, від 31.10.2015 року (частково, на суму 1 435,43 грн) на суму 13 000,00 грн (платіжне доручення № 192 від 25.06.2015 року на суму 13 000,00 грн), за актом приймання-передачі газу від 31.10.2015 року на суму 40 785,36 грн (платіжне доручення № 360 від 17.12.2014 року на суму 38 054,85 грн ), за актом приймання-передачі газу від 30.11.2015 року на суму 72 566,87 грн (платіжне доручення № 382 від 29.12.2015 року на суму 72 566,87 грн), за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 року на суму 98 539,42 грн (платіжне доручення № 13 від 22.01.2016 року на суму 98 539,42 грн).

Отже, за власні кошти відповідач здійснив оплату поставленого газу згідно з актами приймання-передачі газу від 28.02.2015 року на суму 42 131,36 грн, від 31.03.2015 року на суму 19 053,21 грн (28 692,43 грн (загальний борг) - 9 639,22 грн (часткове погашення згідно з платіжним дорученням № 192 від 25.06.2015 року на суму 13 000,00 грн на виконання спільного протокольного рішення)), від 31.10.2015 року на суму 1 295,08 грн (40 785,36 грн (загальний борг) - 1 435,43 грн (часткове погашення згідно з платіжним дорученням № 192 від 25.06.2015 року на суму 13 000,00 грн на виконання спільного протокольного рішення) - 38 054,85 грн (часткове погашення згідно з платіжним дорученням № 360 від 17.12.2014 року на суму 38 054,85 грн на виконання договору про організацію взаєморозрахунків)), а всього на суму 62 479,65 грн.

З урахуванням викладеного, саме за вказані періоди та на суми, що не були предметом врегулювання за спільними протокольними рішеннями з організації взаєморозрахунків і договорами про організацію взаєморозрахунків, підлягають нарахуванню пеня, 3% річних та інфляційні.

Судом установлено, що позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційні на суму боргу в розмірі 42 131,36 грн за актом приймання-передачі газу від 28.02.2015 року та на суму боргу в розмірі 19 053,21 грн за актом приймання-передачі газу від 31.03.2015 року, оплата за які проводилася відповідачем за власні грошові кошти.

Суд, здійснивши перевірку правильності заявлених до стягнення сум, установив, що розрахунок є арифметично вірним, а тому заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.

Заразом відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у порядку, передбаченому ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, яке обґрунтоване тим, що придбання газу здійснювалося виключно для потреб населення, підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, однак заборгованість перед позивачем погашена у повному обсязі. Зазначає, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а через несвоєчасну оплату послуг населенням та несвоєчасне відшкодуванням державою різниці у тарифах, пільг і субсидій.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглянувши подане клопотання, судом установлено, що основне зобов'язання виконане у повному обсязі, прострочення виконання зобов'язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними, враховуючи, що позивач не довів наявності у нього збитків унаслідок прострочення боржника, беручи до уваги, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, і не виконує його своєчасно, керуючись ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 1 482,27 грн до 742,00 грн.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 742,00 грн пені, 74,11 грн 3% річних та 138,25 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов визнаний обґрунтованим, відтак судовий збір в розмірі 1 762,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 32522899) про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання задоволити частково.

Стягнути з Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 32522899) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 742,00 грн пені, 74,11 грн 3% річних та 138,25 грн інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 32522899) про стягнення 740,27 грн пені відмовити.

Стягнути з Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 32522899) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 762,00 грн судового збору.

Позивач: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" (35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 32522899).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 11.02.2019 року.

Суддя О. Андрійчук