Рішення № 79718320, 29.01.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2019 Справа № 917/1639/18

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001

до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№69)" , проїзд Зональний, буд.1, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 91 141,43 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Дяченко Д.Б.

за участю представників:

від позивача Вознюк Є.В., довіреність №14-69 від 14.04.17

від відповідача: не з"явився

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№69)" про стягнення боргу, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов"язання в сумі 91 141,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані простроченням відповідачем грошових зобов'язань.

Ухвалою від 28.12.2018 р. господарський суд прийняв дану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні; судове засідання у справі призначити на 29.01.2019 р.; викликати учасників справи у судове засідання; запропонувати сторонам, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.2019 р. не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

15.01.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№69)" укладено договір № 8320/1718-БО-24 постачання природного газу.

Згідно пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2.)

Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ обсягом до 83 тис. куб. метрів.

Згідно з п. 3.7 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01 жовтня 2017 року становить 7 907,20,00 грн., крім того податок на додану вартість (20 %). До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 9 488,64 грн. (п. 5.2. Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пунктів 8.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплати продавцю пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 12.1. Договору сторони передбачили, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 755 219,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 які є узгодженими, мають підписи уповноважених представників сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені до матеріалів справи).

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов'язання, на підтвердження чого додав до матеріалів справи Виписку операцій за період з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р.

З даної виписки вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями по договору постачання природного газу № 8320/1718-БО-24, але не в повному обсязі та з порушенням строків встановлених договором.

У зв'язку з наведеними обставинами позивач просить стягнути з відповідача 72 104,17 грн. основного боргу, 13 197,28 грн. пені, 2 414,14 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що за договором у сторін виникли взаємні зобов'язання з постачання та оплати природного газу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в договорі встановили, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу).

Як вбачається з наданих доказів, в період з листопада 2017 року по березень 2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору постачання природного газу газ, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, строк оплати спожитого відповідачем в період з листопада 2017 року по березень 2018 газу станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі до суду настав.

Позивач стверджує, що відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями по договору постачання природного газу № 8320/1718-БО-24, але не в повному обсязі та з порушенням строків встановлених договором.

Факт наявності боргу у розмірі 72 104,17 грн. за спожитий природний газ та порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань не заперечується та не спростовується відповідачем, також підтверджується Випискою операцій за період з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 72 104,17 грн. на час прийняття рішення суду не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 72 104,17 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 72 104,17 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві 2 414,14 грн. - 3% річних (344,25 грн. - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями жовтня 2017 року за період з 28.11.2017 р. по 19.12.2017 р., 921,05 грн. - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями листопада 2017 року за період з 26.12.2017 р. по 22.02.2018 р., 427,65 грн. - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями грудня 2017 року за період з 26.01.2018 р. по 22.02.2018 р., 211,52 грн. - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями січня 2018 року за період з 27.02.2018 р. по 20.03.2018 р., 509,67 грн. - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями лютого 2018 року за період з 27.03.2018 р. по 20.02.2018 р.).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Еліт 9.1.3").

В п. 6.1 договору відповідач зобов'язався сплати продавцю пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачеві 13 197,28грн. пені (1 881,89 грн. пені, нарахованої за зобов'язаннями жовтня 2017 року за період з 28.11.2017 р. по 19.12.2017 р., 5 035,07 грн. - пені, нарахованої за зобов'язаннями листопада 2017 року за період з 26.12.2017 р. по 22.02.2018 р., 2 337,84 грн. - пені, нарахованої за зобов'язаннями грудня 2017 року за період з 26.01.2018 р. по 22.02.2018 р., 1 156,30 грн. - пені, нарахованої за зобов'язаннями січня 2018 року за період з 27.02.2018 р. по 20.03.2018 р., 2 786,18 грн. - пені, нарахованої за зобов'язаннями лютого 2018 року за період з 27.03.2018 р. по 20.02.2018 р.).

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимоги про стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№69)" , проїзд Зональний, буд.1, м. Кременчук, Полтавська область,39600 (ідентифікаційний код 08680661) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ вул. Б.Хмельницького, 6, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 72 104,17 грн. основного боргу, 13 197,28 грн. пені, 2 414,14 грн. 3% річних, 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.02.19.

Суддя Киричук О.А.