Рішення № 79717765, 07.02.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1020/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Тайфун- Плюс"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бенька Андрія Павловича

про стягнення заборгованості в сумі 154425 грн 96 к.

за участю:

від позивача: Фоменко Ю.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тайфун-Плюс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бенька Андрія Павловича про стягнення заборгованості в сумі 154425 грн 96 к.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами статей 173, 179, 222, 232, 265, 267 Господарського та 254, 509, 510, 526, 610, 670, 693,712, 785 Цивільного кодексів України.

Ухвалою суду від 27.11.18 зазначену позовну заяву залишено без руху та ухвалено Приватному підприємству "Тайфун-Плюс" не пізніше десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду: відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, відтак ухвалою суду від 13.12.18 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.01.19, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 07.02.19 та роз"яснено відповідачу в ухвалі суду від 10.01.19 наслідки неявки в судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки лісопродукції №25.02.16 в частині поставки позивачу товару у обумовлені договором строки. Крім того, зауважив, що у п.6.3 договору №25.02.16 допущено описку щодо відповідальності продавця за порушення п.5.4 договору, зазначивши, що мається на увазі відповідальність за порушення п.5.3 договору, а також допущено описку у платіжному дорученні №30907 від 29.02.16, у якому у графі "призначення платежу" помилково зазначено договір №25/05/15 від 25.05.15 замість 25/02/16 від 25.02.16.

Відповідач явки повноважних представників в судові засідання жодного разу не забезпечив, заяв, клопотань та відзиву на позов не подавав.

Ухвали суду від 13.12.18 та 10.01.19, направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, повернулись на адресу суду підприємством зв"язку з відмітками "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов"язки щодо пересилання поштового відправлення". Адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві, відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується здійсненим судом витягом із ЄДРЮОФОПГФ 13.12.18 за №1004770486.

Крім того, відповідача повідомлено про судові засідання та наслідки неявки в судове засідання шляхом розміщення оголошення на веб-сторінці Господарського суду Івано-Франківської області на офіційному порталі "Судова влада України".

Відповідно до норм ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.02.16 між Фізичною особою-підприємцем Бенько Андрієм Павловичем ( по справі - відповідач, по договору - продавець) та Приватним підприємством «Тайфун-Плюс» (по справі - позивач, по договору - покупець) укладено Договір поставки лісопродукції №25.02.16 (далі за текстом - Договір).

Зазначений Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії Договору - до 31.12.16, або до повного виконання сторонами своїх зобов"язань по цьому Договору(п.7.1 договору).

Згідно із п. 1.1, 3.1 Договору Продавець взяв на себе зобов'язання продати Покупцю лісопродукцію в термін і по цінах, які є предметом даного договору, згідно товаросупроводжуючих документів, підписаних та завірених сторонами.

Згідно з п.1.1.1 Договору ціни на товар узгоджуються при кожному окремому замовленні покупця і вказуються в товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, складає 700000,00грн.

Товар вважається зданим і прийнятим по кількості у відповідності з накладними з підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця. Датою передачі товару Продавцем та прийому Покупцем (датою поставки) вважається відмітка Покупця в накладній.(п.4.1, 4.2 Договору).

Порядок розрахунків між Покупцем та Постачальником врегульовано Розділом 5 Договору. Зокрема, пунктами 5.2, 5.3 Договору передбачено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату за кожну партію товару Продавцю шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця. Покупець повинен здійснити поставку товарів не пізніше 5-ти календарних днів з моменту перерахування коштів у порядку передоплати на поточний рахунок Продавця.

Як стверджує позивач, на виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань Покупець сплатив на користь Продавця суму попередньої оплати у розмірі 546446,00грн. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати на загальну суму 495068,00грн. згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень №30987 від 02.03.16 на суму 30000,00грн., №31855 від 01.04.16 на суму 52906,00грн., № 33053 від 12.05.16 на суму 50000,00грн., №33147 від 16.05.16 на суму 36694,00грн., № 33184 від 17.05.16 на суму 40000,00грн., №34108 від 17.06.16 на суму 15000,00грн., №34155 від 21.06.16 на суму 15468,00грн., № 34246 від 23.06.16 на суму 40000,00грн., № 34613 від 06.07.16 на суму 30000,00грн., №35002 від 18.07.16 на суму 40000,00грн., № 35153 від 22.07.16 на суму 40000,00грн., №35267 від 27.07.16 на суму 50000,00грн., №35404 від 01.08.16 на суму 40000,00грн. та №36232 від 13.09.16 на суму 15000,00грн.

Платіжне доручення №30907 від 29.02.16 на суму 51378,00грн., на яке посилається позивач як на підставу здійснення попередньої оплати, судом до уваги не приймається, оскільки у цьому платіжному дорученні у графі "призначення платежу" зазначено договір №25/05/15 від 25.05.15, а предметом даного спору є невиконання відповідачем зобов"язань за договором №25.02.16.

Як вбачається із первинних документів бухгалтерського обліку, а саме накладних (копії яких містяться в матеріалах справи )№01/02 від 27.02.16 на суму 51378,00грн., №14/06 від 14.06.16 на суму 70468,00грн., №14/07 від 14.07.16 на суму 67970,00грн., №26/07 від 26.07.16 на суму 53827, 21грн., №31/03 від 31.03.16 на суму 83168,00грн. та №03/05 від 14.05.16 на суму 86694,00грн. Продавцем поставлено позивачу товару на загальну суму 413505,22грн.

Таким чином, різниця між оплаченим позивачем та фактично поставленим відповідачем товаром становить 81562,78грн. на користь позивача.

У зв"язку з порушенням договірних зобов"язань позивачем, на підставі п.6.2, 6.3 договору нараховано відповідачу 18826,18грн. пені та 2659,00грн. штрафу.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію б/н від 27.06.18 з вимогою повернути суму попередньої оплати за недопоставлений товар або здійснити його поставку. Разом з тим, доказів направлення претензії та її отримання відповідачем матеріали справи не містять.

Станом на момент винесення рішення у суду відсутні докази поставки відповідачем товару або повернення відповідної суми у безготівковій формі на банківський розрахунковий рахунок Покупця(позивача).

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

Із змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами у справі спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту Договору, пунктами 5.2, 5.3 Договору передбачено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату за кожну партію товару Продавцю шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця. Покупець повинен здійснити поставку товарів не пізніше 5-ти календарних днів з моменту перерахування коштів у порядку передоплати на поточний рахунок Продавця.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Наведена правова норма кореспондується з ч. 2 ст. 693 ЦК України, згідно якої якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що різниця між оплаченим позивачем та фактично поставленим відповідачем товаром становить 81562,78грн. на користь позивача.

При цьому, суд не приймає до уваги платіжне доручення №30907 від 29.02.16 на суму 51378,00грн. та твердження представника позивача про те, що у цьому платіжному дорученні у графі "призначення платежу" помилково зазначено договір №25/05/15 від 25.05.15 замість 25/02/16 від 25.02.16, з огляду на наступне.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976.

Згідно з п.3.1 зазначеної інструкції в редакції, чинній на момент оформлення позивачем платіжного доручення №30907 від 29.02.16, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку(п.2.3 інструкції).

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" (п.3.8 Інструкції).

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку(п.2.29 Інструкції).

З огляду на викладене, оскільки позивач як платник за вищезазначеним платіжним дорученням несе відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, та не подав суду доказів вжиття заходів щодо виправлення цієї помилки, твердження представника позивача про допущення помилки у зазначенні номера та дати договору судом до уваги не приймається.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення 132940,78грн. попередньої оплати підлягають до задоволення частково, у розмірі 81562,78грн., який документально підтверджений належними та допустимими доказами.

Щодо стягнення 18,826,18грн. пені та 2659,00грн. штрафу, суд констатує наступне.

Згідно з п.6.2 Договору у випадку відсутності поставки товару в терміни, визначені цим договором, Продавець зобов"язується сплатити Покупцю штраф у розмірі 2% від вартості непоставленої продукції.

Пунктом 6.3 договору №25.02.16 від 25.02.16 сторони узгодили, що за порушення продавцем пункту 5.4 даного договору продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення.

Згідно з п.5.4 договору при зміні параметрів товару ціна їх узгоджується додатково.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі(ст. 547 Цивільного кодексу України).

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань штрафом(п.6.2 договору).

Судом перевірено правильність нарахування позивачем розміру штрафу та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним, однак, з огляду на встановлення судом факту недопоставки відповідачем товару за спірним договором на суму 81562,78грн., до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 2% від вартості непоставленої продукції (81562,78грн.), а саме 1631,26грн.

Щодо пені, слід зазначити, що термін поставки сторонами визначено у п.5.3 договору, проте у розділі 6 договору "Відповідальність сторін", зокрема, у п.6.3, яким передбачено сплату пені, посилань на п.5.3 договору не міститься.

Таким чином, суд констатує, що сторонами не узгоджено у договорі відповідальності за порушення п.5.3 договору, оскільки згідно ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. При цьому суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що у п.6.3 договору №25.02.16 допущено описку - зазначено п.5.4 договору замість п.5.3, оскільки договір підписано сторонами без жодних зауважень, та сторонами не вчинено жодних дій на виправлення цієї описки, а одностороння зміна умов договору, в силу ст.525 Цивільного кодексу України, не допускається.

За наведених обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 18826,18грн. задоволенню не підлягають.

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення частково.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2316,39грн. покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610-612, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст.73, 74, 77, 86, 129, 165, 202, 232-233, 237-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Приватного підприємства "Тайфун-Плюс" до Фізичної особи-підприємця Бенька Андрія Павловича про стягнення заборгованості в сумі 154 425 грн 96 к.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бенька Андрія Павловича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Тайфун-Плюс" (Львівська область, Буський район, с.Ожидів, вул.Шашкевича, 41, код 36741547) 81562,78 (вісімдесят одну тисячу п"ятсот шістдесят дві гривні сімдесят вісім копійок) основного боргу, 1631,26(одну тисячу шістсот тридцять одну гривню двадцять шість копійок) штрафу та 1247,91(одну тисячу двісті сорок сім гривень дев"яносто одна копійка) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.2019

Суддя Матуляк П. Я.