Ухвала суду № 79716006, 31.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41939/18

Провадження № 1-кп/761/1318/2019

У Х В А Л А

Іменем України

/підготовчого судового засідання/

31 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бугіля В.В.

за участю прокурора Чернишенка П.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Овсієнка Ю.В.

представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

секретаря Калініченко Є.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018100100000494, щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 343 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017100100015341, та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно яких виділенні в окреме провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018100100000680, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, здійснюючи опір представникам влади, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку, вчинили хуліганство при наступних обставинах.

Так, 23 жовтня 2017 року, близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, з метою зриву проведення судового засідання прибули до адміністративної будівлі Святошинського районного суду м. Києва, розташованого по вул. Жилянській, 142, в місті Києві, де шляхом вільного доступу пройшли у зал судового засідання №2 для участі у відкритому судовому засіданні.

В подальшому, 23 жовтня 2017 року, близько 22 год. 00 хв., після оголошення слідчим суддею перерви у судовому засіданні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, перебуваючи у залі судового засідання №2 Святошинського районного суду м. Києва, раптово почали грубо порушувати громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, здійснюючи опір представникам влади, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку шляхом блокування їх дій підручними предметами, меблями та іншим майном, яке перебуває на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, а також майном, яке передане ДП «Інформаційні судові системи», а також шляхом пошкодження вказаного майна з метою недопущення проведення конвоювання затриманого в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_10

Так, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також ОСОБА_11, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, та інші невстановлені досудовим розслідуванням особам, грубо порушуючи громадський порядок, чинили опір законним вимогам працівників правоохоронного органу, застосовуючи при цьому підручні засоби та меблі, які перебувають на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, а саме використовуючи столи та лавки, які штовхали в сторону працівників правоохоронного органу, чим блокували прохід працівників правоохоронного органу до зали судового засідання. Після чого, ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, піднявся двома ногами на підвіконня та почав за допомогою рук та ніг ламати віконну раму та розбивати скло вікна, протидіючи своїми діями законним вимогам працівників правоохоронного органу щодо припинення грубого порушення громадського порядку. В свою чергу ОСОБА_11, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи продовжували блокувати вхід до зали судового засідання, використовуючи різні підручні предмети та меблі, які перебувають на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, а також майно, яке передане ДП «Інформаційні судові системи».

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також ОСОБА_11, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб пошкоджено майно, яке перебуває на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, а саме: Герб України, балансовою вартістю 40 гривень 00 копійок, Прапор України балансовою вартістю 107 гривень 00 копійок, текстильна продукція (жалюзі) балансовою вартістю 5650 гривень 00 копійок, 2 комплекти автоматичного оброблення інформації балансовою вартістю 6514 гривень 00 копійок кожен, два маніпулятори оптичних типу «миша» РС/2 балансовою вартістю 42 гривні 00 копійок кожен, колонки W балансовою вартістю 94 гривні 00 копійок, мікрофон активний у кількості 3 штуки балансовою вартістю 714 гривень 00 копійок кожен, кондиціонер «ВЕКО BXRC180/181» балансовою вартістю 18202 гривні 00 копійок, стіл для засідань балансовою вартістю 891 гривня 00 копійок, два столи сторін балансовою вартістю 2311 гривень 00 копійок кожен, стіл у кількості 3 штуки балансовою вартістю 600 гривень 00 копійок кожен, стілець Ісо у кількості 2 штуки балансовою вартістю 250 гривень 00 копійок кожен, крісло судді у кількості 3 штуки балансовою вартістю 90 гривень 00 копійок кожне, лава трьохмістна у кількості 5 штук балансовою вартістю 75 гривень 00 копійок кожна, скам'ї суду у кількості 8 штук балансовою вартістю 44 гривні 00 копійок кожна, сейф металевий у кількості З штуки балансовою вартістю 60 гривень 00 копійок кожен, кафедра свідків у кількості 2 штуки балансовою вартістю 18 гривень 00 копійок кожна, два фільтри подовжувачі 10 м балансовою вартістю 148 гривень 00 копійок кожен, стіл письмовий балансовою вартістю 600 гривень 00 копійок, підставка під прапор балансовою вартістю 80 гривень 00 копійок, а також складну металеву кабіну із спеціальним захисним склом балансовою вартістю 84457 гривень 31 копійка, загальною вартістю 130 162 гривень 31 копійка. Крім того, пошкоджено та знищено майно, яке було передане ДП «Інформаційні судові системи», а саме колонки Sven MS-230 балансовою вартістю 185 гривень 00 копійок, кріплення для ТВ 42"-47" балансовою вартістю 210 гривень 00 копійок та телевізор LG42LK455C з кріпленням для TB/Tech РТ балансовою вартістю 6767 гривень 00 копійок, загальною вартістю 7162 гривні 00 копійок.

Також, внаслідок хуліганських дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб пошкоджено саме приміщення Святошинського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 142, чим завдано збитки Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в м. Києві на загальну суму 426623 гривні 00 копійок.

Загальний розмір матеріальної шкоди, спричинений кримінальним правопорушенням складає 563 947 гривень 31 копійка.

Хуліганські дії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_1, а також ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб тривали приблизно до 10 год. 00 хв. 24 жовтня 2017 року та були припинені працівниками поліції.

Крім того, 23 жовтня 2017 року, близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під .N"912018100100000494а також ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017100100015341, та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно яких виділенні в окреме провадження, яке зареєстроване до ЄРДР під №12018100100000680, з метою зриву проведення судового засідання прибули до адміністративної будівлі Святошинського районного суду м. Києва, розташованого по вул. Жилянській, 142, в місті Києві, де шляхом вільного доступу пройшли у зал судового засідання №2 для участі у відкритому судовому засіданні.

В подальшому, близько 22 год. 00 хв., 23 жовтня 2017 року, після оголошення слідчим суддею перерви у судовому засідання, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, перебуваючи у залі судового засідання №2 Святошинського районного суді м. Києва, почали здійснювати опір представникам влади, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку, а також блокувати законну діяльність працівників Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та впливати на виконання вказаними працівниками своїх службових обов'язків у формі силової протидії здійсненню конвоювання затриманого в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_10, шляхом створення перешкод підручними предметами, меблями та іншим майном, яке знаходилось у залі судового засідання та перебувало на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, а також майно, яке передане ДП «Інформаційні судові системи».

Так, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження №12017100100015341, та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, грубо порушуючи громадський порядок, блокували дії працівників правоохоронного органу у силовій формі, застосовуючи при цьому підручні засоби та меблі, а саме використовуючи стіл, який штовхали в сторону працівників правоохоронного органу, блокуючи прохід працівникам правоохоронного органу до зали судового засідання, чим втрутились у діяльність працівників правоохоронного органу, які виконували покладені на них службові обов'язки щодо конвоювання затриманої особи відповідно чинного законодавства.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Захисники просив суд повернути обвинувальний акт прокурору.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Представники потерпілих підтримали думку прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у:

1)хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов'язане з опором представникові влади, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, а саме у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України;

2)впливі у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків, а саме у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України.

Проте, у самому обвинувальному акті міститься прізвище інших співучасників вказаних кримінальних правопорушень, щодо яких зазначено про виділення матеріалів в окреме провадження.

Дані про ухвалення відносно ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, вироку та набрання ним законної сили в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, а також те, що згідно обвинувального акту кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 296, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_15 вчинені групою осіб, а дані про ухвалення відносно інших співучасників - ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, вироку та набрання ним законної сили в матеріалах справи відсутні, суд вважає обвинувальний акт таким, що порушує права, свободи та інтереси як іншої особи, так і самих обвинувачених.

Так, відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Отже, пряме зазначення конкретного прізвища особи, яка обвинувачується у вчиненні злочинів, спільно з ОСОБА_1, за відсутності визначеного їх процесуального статусу у кримінальному провадженні, відсутності даних про наявність щодо цих осіб обвинувального вироку, є порушенням загальних засад кримінального провадження: принципу верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя та інших, що у сукупності може ставити під сумнів законність будь-якого вироку, що буде постановлений за наслідками розгляду кримінального провадження на підставі складеного обвинувального вироку у такий спосіб.

За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Незважаючи на те, обвинувальний акт повинен складений лише відносно ОСОБА_1, втім його зміст стосується обвинувачення у цих же злочинах і інших осіб.

Вказане є суттєвим порушенням міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст.11 Загальної декларації прав людини, кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналогічний підхід міститься у висновках, викладених у рішенні Верховного Суду України від 03.03.2016 року у справі № 5-347 кс15.

Так, у пункті 8 зазначеного рішення визначено, що у доктрині права преюдиції - це загальні положення (правила), в силу яких особа, яка здійснює оцінку доказів, і суд при постановленні вироку вправі вважати встановленими обставини, які мають значення для вирішення кримінальної справи. Преюдиційні факти не потребують повторного чи додаткового дослідження. Факт преюдиції розцінюється суддею як безспірний, встановлений компетентним органом і як такий, що спрощує оцінку даних.

Водночас у статті 90 КПК зазначено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиційне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

У п. 67 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року визначено, що принцип презумпції невинуватості порушується, коли судове рішення відносно особи, звинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про те, що вона винна без доведення її провини у відповідності до закону. Навіть за відсутності будь-яких формальних даних досить припущень, що суд вважає особу винною. Більше того, пункт 2 статті 6 не обмежується кримінальними провадженнями, що тривають, але поширюється також на судові рішення, прийняті після того, як кримінальне провадження було припинене (див. "Мінеллі проти Швейцарії", ухвала від 25 березня 1983 року, Серія А N 62; раніше зазначена ухвала Енглерта; "Нолькенбокхоф проти Німеччини", ухвала від 25 серпня 1987 року, Серія А N 123-С; і "Капеау проти Бельгії", N 42914/98, п. 25, ECHR 2005-I), чи після винесення виправдовувального вироку (див., зокрема, раніше зазначену ухвалу Секаніної; "Рушіті проти Австрії", N 28389/95, 21 березня 2000 року; "Ламанна проти Австрії", N 28923/95, 10 липня 2001 року; "О. проти Норвегії", N 29327/98, ECHR 2003-II; і "Хаммерн проти Норвегії", N 30287/96, 11 лютого 2003 року).

Таким чином, судом встановлено, що обвинувальний акт фактично містить преюдицію щодо винуватості інших осіб, прізвища яких зазначено, як співучасників злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, що суперечить визначеним статтею 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Такі ж положення закріплені у Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дій цих обмежень, Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема ст. ст. 62, 63 цієї Конституції.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. І таке право особи не може обмежуватись, або порушуватись посадовими чи службовими особами, а порушення цього права не може виправдовуватись суспільним інтересом, або іншою, будь-якою доцільністю.

Так, ст.1 Конституції - Україна визначається як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

В України визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Отже Держава гарантує кожному дотримання базових прав та свобод людини, про що вказано у Преамбулі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року.

Уряд держав - членів Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, домовились про зобов'язання додержуватись поваги до прав людини, а Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Також зміст обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КПК України, зводиться до обвинувачення останнього у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов'язане з опором представникові влади, який виконує обов'язки громадського порядку.

Разом з тим, ні при формулюванні обвинувачення, ні при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не зазначено, в чому полягала явна неповага до суспільства та допущена обвинуваченими особлива зухвалість. Більш того, в обвинувальному акті фактичні обставини не конкретизовані, тобто відсутній опис неправомірних дій, які конкретно вчинялись ОСОБА_1

Фактичні обставини кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, формування обвинувачення не містять відомостей щодо мети, мотиву, форми вини, часу вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень.

У формуванні обвинувачення не зазначено, які діяння з об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 України були вчинені ОСОБА_1.

Вказані порушення свідчать про те, що обвинувальний акт суперечать вимогам цього Кодексу та закону, порушують права, свободи та інтереси інших осіб, наслідком чого є застосування положення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, - повернення обвинувального акту.

На підставі ст.ст. 8, 62-64 Конституції України, ст.1,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.67 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року, керуючись ст.ст.7,8,9,10,17, 20,21,22,23,24,314,372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018100100000494 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 343 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційноо суду протягом семи днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя Бугіль В.В.