Ухвала суду № 79715863, 07.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31471/18

Провадження № 2-з/761/87/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Осаулов А.А., розглянувши в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання неправомірним та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2018 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла вказана цивільна справа, яка після проведення автоматичного розподілу була передана в провадженні судді Осаулова А.А.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду по суті за участю сторін.

В жовтні 2018 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, де позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру АДРЕСА_1, що станом на даний час належать відповідачу. Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що предметом спору є оскарження реєстраційних дій по визначенню права власності на неї за відповідачем ТОВ «Кей Колект», а вказана квартира належить позивачу та він із дружиною там зареєстровані. Відповідач протиправно та примусово виселив позивача з квартири. Позивачу стало відомо, що вказана квартира може бути відчужена відповідачем на користь третіх осіб з метою унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 18.10.2018 року вказану заяву про забезпечення позову було повернуто позивачу.

Між тим, постановою Київського апеляційного суду від 24.01.2019 року вказану ухвалу суду першої інстанції було скасовано із направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Так, частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч.3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається про оспорювання позивачем ОСОБА_2 дій нотаріуса щодо внесення запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей колект» і не дотримання у зв»язку з цим нотаріусом процедуру такої реєстрації, подання не повного пакету документів, тощо.

Разом із тим, позивачем не доведено того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом якихпозивач звернувся до суду. Окрім того, посилання представника позивача на те, що відповідач може відчужити спірне майно на користь третіх осіб є лише припущеннями представника позивача та не підтверджені жодними доказами.

Також, суд вважає, що в данному випадку шляхом забезпечення позову є по суті вирішення спору по суті без винесення судового рішення за наслідками розгляду справи, що не відповідає сутності судового розгляду.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 від 12.10.2018 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання неправомірним та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський раонний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А.А.Осаулов