Рішення № 79715830, 23.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 161/9711/18

Провадження № 2/761/2095/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

представників учасників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання кредитного договору припиненим та визнання припиненою іпотеку, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - відповідач), в якому просила суд визнати припиненим кредитний договір від 24 червня 2008 року № 014/2635/2/18432 укладений між позивачем та відповідачем; визнати припиненою іпотеку квартиру-студіо АДРЕСА_1, відповідно до договору іпотеки від 30 вересня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу І.В. Дяхтярук.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Ерсте Банк» (найменування якого було змінено на ПАТ «Фідобанк») укладено кредитний договір №014/2635/2/18432. З метою забезпечення виконання зобов'язань, укладеного договір іпотеки № б/н від 30.09.2008 року, за яким позивачем було передано квартиру-студіо АДРЕСА_1.

У зв'язку з виникненням світової фінансової кризи, яка безпосередньо призвела до виникнення негативних фінансових наслідків для позивача, остання не змогла в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання.

29 квітня 2011 року відповідачем було повідомлено позивача про усунення порушень умов кредитного договору, зі змісту якої стало відомо, що банк керуючись положеннями кредитного договору змінив порядок здійснення погашення зобов'язання та визначив строк остаточного виконання моїх зобов'язань перед відповідачем - 30 календарним днем з дня отримання претензії.

Оскільки, позивачем вимоги, заявлені в претензії, в строк, зазначений відповідачем, виконані не були, відповідач звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом про стягнення заборгованості.

26 липня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було винесено рішення, відповідно до якого стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 286 974,65 грн., яка складалась з заборгованості за тілом кредиту, відсотками та неустойкою.

З метою виконання зазначеного рішення суду, відділом ДВС Луцького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження та розпочато процедуру примусового виконання рішення суду. В ході примусового виконання з позивача було стягнуто заборгованість в повному обсязі.

Таким чином, станом на дату звернення з позовом в позивача відсутні будь-які зобов'язання перед відповідачем. Проте, відповідач не визнає, що зобов'язання перед ним виконані позивачем, а направлений відповідачу лист залишений ним поза увагою.

Натомість, відповідно до умов кредитного договору, іпотеки, положень чинного законодавства - зобов'язання припиняється його виконанням. З моменту припинення основного зобов'язання припиняються всі похідні зобов'язання.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником вчасно, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним. У зв'язку з тим, що станом на 01.11.2018р. заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором №014/2635/2/18432 від 24.08.2008р. не погашена в повному обсязі, зобов'язання ОСОБА_3 перед ПУАТ «ФІДОБАНК» по кредитному договору є невиконаним, зобов'язальні правовідносини між сторонами не припинилися, а тому, жодних підстав для задоволення позовних вимог немає.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що право відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося з дня пред'явлення до позичальника (позивача) вимоги про дострокове повернення позики, що залишилася та процентів, а аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він має право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом є безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та просила суд відмолвити в йог задоволенні.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.07.2018 року дану справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою суду від 23.01.2019 року до матеріалів справи долучено відзив та відповідь на відзив.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено, що відповідно до укладеного 24 червня 2008 року Кредитного договору № 014/2635/2/18432 АТ «Ерсте Банк» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 27 280,020 доларів США на строк до 23.08.2018 року зі сплатою 13,5% річних (далі - Кредитний договір) (а.с.6-7).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 30.08.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 укладеного Договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 28-34).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань перед ПАТ «Ерсте Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість в розмірі 286 974,65 грн.

12.03.2015 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області замінено стягувача ПАТ "Ерсте Банк" у виконавчому провадженні по примусовому виконанню рішення Луцького міськрайонного суду від 26 липня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" кредитного боргу в розмірі 286974.65 гривень і судові витрати в розмірі 910.00 гривень у виконавчих провадженнях відкритих ДВС Луцького районного управління юстиції (ВП №30718996) 17 січня 2012 року щодо солідарного стягнення вказаного боргу з ОСОБА_3 і Другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції (ВП №31256654) 08 лютого 2012 року щодо солідарного стягнення вказаного боргу з ОСОБА_5 на Публічне акціонерне товариство "Фідобанк".

Вказаною ухвалою встановлено, що 30 жовтня 2013 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Фідобанк". Даними зборами було затверджено договір про приєднання ПАТ "ФІДОКОМБАНК" до ПАТ "ФІДОБАНК". На підставі договору приєднання до ПАТ "ФІДОБАНК" перейшли всі права вимоги за кредитами ПАТ "ФІДОКОМБАНК".

Також встановлено, що на виконання договору приєднання до ПАТ "ФІДОБАНК" перейшли права вимоги до боржників, в тому числі і кредитний договір № 014/2635/2/18432 від 24 червня 2008 року, який укладений між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_3 та договір поруки №014/2635/2/18432/2 від 24 червня 2008 року укладений між ВАТ "Ерсте Банк", ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується передавальним актом на 30 жовтня 2013 року.

За результати виконання заочного рішення суду від 26.07.2011 року у примусовому порядку, 27.06.2018 року заступником начальника відділу Луцького районного відділу державної виконавчої служби ГТЮУ у Волинській області Копетюком В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі сплати боргу в повному обсязі (а.с. 49).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК (абз. 1 вказаної постанови).

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Так приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як на підставу для задоволення даного позову, позивач вказувала, що станом на дату звернення з позовом в неї відсутні будь-які зобов'язання перед відповідачем. З моменту припинення основного зобов'язання припиняються всі похідні зобов'язання, а в даному випадку - договір іпотеки.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Як зазначено в абз. 2 Постанови Пленуму Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

У постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15 та від 25 травня 2016 року № 6-157цс16 міститься висновок про те, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, позивач не виконала кредитні зобов'язані в строки встановлені кредитним договором, а погашення присудженої заборгованості майже через 7 років після судового рішення, не є підтвердженням належного виконання кредитного зобов'язання. Отже, в суду відсутні правові підстави визнати кредитні зобов'язання за кредитним договором від 24 червня 2008 року № 014/2635/2/18432 припиненим.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи, що забезпечені іпотекою зобов'язання за кредитним договором не є виконаними, а зобов'язання за договором іпотеки є похідними від кредитного договору, тому іпотека припиненню не підлягає.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.11 своєї постанови «Про судове рішення у цивільних справах», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч.1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

За вказаних обставин, суду не надано доказів того, що права позивача у даному випадку з боку Банку чи інших осіб порушені, враховуючи відсутність відомостей про подачу до суду позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором або звернення стягнення на предмет іпотеки, що підлягають захисту у відповідності до способів, визначених ст. 16 ЦК України.

Більш того, спосіб захисту, визначений у позові «визнати припиненим кредитний договір та визнати припиненою іпотеку» не відповідає суті вказаних правовідносин, оскільки припиненню при наявності законних підстав підлягають правовідносини за відповідними договорами, а не самі договори.

В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вона посилається, правовідносини за кредитним договором та договором іпотеки на даний час тривають та підстав для задоволення позовних вимог про визнання їх припиненими суд не вбачає.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 598, 599, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 221, 223, 258-259, 268, 272-273, 280-285, 354-353 ЦПК України, Законом иУкраїни «Про іпотеку», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання припиненим кредитного договору від 24.06.2008 року за №014/2635/2/18432, що був укладений мід ОСОБА_3 та ПАТ «Ерсте банк», та визнання припиненою іпотеку за договором іпотеки від 30.09.2008 року, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», код ЄДРПОУ 34001693, адреса м.Київ, вул.Воздвищенська, 58.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення складено 28.01.2019 року