Ухвала суду № 79714880, 23.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40965/18

Провадження № 2-в/761/5/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.

прокурора: Пержинська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві в приміщенні суду матеріали про відновлення втраченого провадження по справі № 2-940/2011 за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2013 року Перший заступник прокурора м. Севастополя звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 31 жовтня 2013 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 січня 2014 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано з Балаклавського районного суду м. Севастополя цивільну справу за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, вимоги якої не виконано, оскільки справа до суду не надходила через тимчасову окупацію частини території України, що унеможливлює розгляд цієї справи судом касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А.С. направлено до Апеляційного суду м. Києва копії матеріалів касаційного провадження № 61-24456ск18 у справі № 2-940/2011 для визначення суду з метою відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.10.2018 року Шевченківський районний суд м. Києва визначено для забезпечення відновлення втраченого судового провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 року вказану заяву передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А.

Ухвалою судді від 29.10.2018 року відкрито провадження в справі по розгляду питання про відновлення втраченого провадження по справі № 2-940/2011 та постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за правилами позовного провадження в спрощеному порядку. Крім того, зобов'язано сторони надати в судове засідання всі наявні в них докази, які досліджувалися судом.

Представник прокуратури Автономної Республіки Крим у судовому засіданні просила відновити втрачене провадження по справі № 2-940/2011. Крім того, на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року, надала суду електроні копії документів, які були предметом розгляду справи в Балаклавському районному суді м. Севастополя.

Інші у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись шляхом розміщення судової повістки про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, що узгоджується із нормою ст. 121 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відтак, в силу положень цивільно-процесуального законодавства, вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та додані до неї документи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у провадженні Балаклавського районного суду м. Севастополя перебувала цивільна справа № 2-940/2011 за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Судом, встановлено, що заочним рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20.12.2012 р. вказаний позов задоволено в повному обсязі, а саме, визнано недійсним виданий на ім'я ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану у АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 27.04.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301232; витребувано на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 51грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 31.10.2013 року рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 18 вересня 2013 року скасовано та ухвально нове про відмову задоволення позову прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради.

Вказані судові рішення містяться і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, наявність яких перевірено шляхом повного доступу до вказаного реєстру.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 січня 2014 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано з Балаклавського районного суду м. Севастополя цивільну справу №22ц-797/2675/2013р. (а.с. 14), копію якої направлено 13 січня 2014 року для виконання (а.с. 15).

На виконання вимог ухвали від 09.01.2014 року, Балаклавським районним судом м. Севастополя направлено матеріали цивільної справи №2-940/2011 (а.с. 16).

Проте, про ознайомленні зі справою, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ виявлено, що Апеляційним судом м. Севастополя допущено описку в рішенні від 31.10.2013 року. А тому, матеріали цивільної справи направлено до Апеляційного суду м. Севастополя для вирішення даного питання, в якому також зазначалося про необхідність направлення справи після виправлення описки до ВССУ (а.с. 17).

Між тим, на неодноразові листи з проханнями направити справу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, справа №2-940/2011 так і не надійшла для розгляду в касаційному порядку (а.с. 18-19).

У зв'язку із тимчасовою окупацією АР Крим та м. Севастополя є обґрунтовані підстави вважати, що матеріали судової справи ун. №2-940/2011 були втрачені та має місце посилання на те, що і сторонами втрачена можливість доступу до даної цивільної справи.

Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 р., заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 вказаного Закону).

Згідно положень ст. 3 наведеного Закону, тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі або за ініціативою суду.

Згідно положень ч. 1 ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

При цьому, окрім рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також копії проекту Касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представником прокуратури Автономної Республіки Крим були подані документи, що містяться в електронному наглядовому провадженні №190010042013, в якому наявні електронні копії частини документів, які були предметом розгляду справи в суді, а саме:

-Копію позовної заяви прокурора Балаклавського району міста Севастополя від 22.10.2010 року до Балаклавського районного суду м. Севастополя про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки;

-Копію Державного акта на право власності на земельну ділянку;

-Копію протесту прокурора м. Севастополя до голови міської державної адміністрації Саратова В.В.;

-Копію Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №825-р від 29.03.2010 року;

-Копію Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №1794-р від 13.09.2010 року;

-Копію ухвали Балаклавського району міста Севастополя про відкриття провадження у справі за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Облуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Відповідно до ст. 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про достатність зібраних доказів для часткового відновлення втраченого судового провадження виключно в частині рішень судів, оскільки вбачається достатність матеріалів для встановлення правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відновлення втраченого провадження в іншій частині (поданих прокурором в судовому засіданні документів) суд не знаходить за можливе, оскільки, такі додатки не завірені належним чином, а наведена в них інформація узагальнена та систематизована в судових рішеннях.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 353, 488-495 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Відновити ЧАСТКОВО втрачене судове провадження по цивільній справі №2-940/2011 за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Облуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Вважати встановленим зміст відновленого заочного рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20.12.2012 року по справі №2-940/2011 за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Облуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, - у наступній редакції:

«справа № 2-940/2011

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

20 грудня 2012 року Балаклавський районний суд міста Севастополя

під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2», про визнання недійсним державного акту права власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, діючи в інтересах держави, звернуся до суду з позовом, яким просить визнати недійсним виданий відповідачеві державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану у АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 27.04.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301232; витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння відповідача зазначену земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, грошовою вартістю 94000грн.

Вимоги мотивовані тим, що на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29.03.2010 року за №825-р відповідачу було видано державний акт на спірну земельну ділянку, проте, зазначеним розпорядженням адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, оскільки правом розпорядження спірною земельною ділянкою наділена Севастопольська міська рада, та зазначене розпорядження скасовано за протестом прокурора, внаслідок чого підстав для видачі державного акту немає, та як наслідок цього, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню.

Прокурор та представник Севастопольської міської ради надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, на заявлених вимогах наполягають.

В судове засідання відповідач, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, не явився, а тому суд, відповідно до вимог ст.224 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Сповіщена третя особа представника до суду не направила, правову позицію з приводу суду не надала.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки до судового засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 29.03.2010 року №825-р затверджено Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2»проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 17га та передано громадянам України - членам Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2», (згідно з додатком) у власність земельні ділянки загальною площею 17га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресами: АДРЕСА_2, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення; на підставі зазначеного розпорядження відповідачу 27.04.2010 року Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі видано держаний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням для індивідуального будівництва, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301232.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) від 25.10.2001, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження з розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Таким чином, розпорядником земель в межах м. Севастополя та органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Севастопольська міська рада а не Севастопольська міська державна адміністрація.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 13 вересня 2010 року №1798-р на підставі протесту прокурора міста Севастополя розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 29.03.2010 року №825-р, на підставі якого відповідачу видано спірну земельну ділянку, скасовано.

Суду не надано доказів щодо звернення відповідача до Севастопольської міської ради із заявою про передачу спірної земельної ділянки у власність, у тому числі про надання згоди на розробку проекту відведення на земельну ділянку, щодо розробки проектно-технічної документації та її подання на розгляд Раді, та, відповідно, не надано і рішень, пов'язаних з передачею їй земельних ділянок Севастопольською міською радою.

Вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка та державний акт на право власності на неї видані без рішення уповноваженої установи, з порушенням вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способами визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, а за ст.387 того ж Кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, слід прийти до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним виданий на ім'я ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану у АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 27.04.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301232.

Витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 51грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов».

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 31.10.2013 року по справі №22ц/797/2675/2013р. за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Облуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, - у наступній редакції:

«31.10.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/2675/2013р. Головуючий в першій

інстанції Гапонов Д.Ю.

Категорія 45

Доповідач в апеляційній

інстанції Лівінський С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Лівінського С.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Козуб О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 18 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради(далі СМР) до ОСОБА_1, третя особа: Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив (далі ОК «ДБК)«Горний - 2», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року прокурор звернувся до суду з позовом, просив визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 27.04.2010р. та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301232. Витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, нормативно-грошовою вартістю 94000 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги мотивовані тим, що спірний державний акт, виданий відповідачу на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації(далі СМДА) від 29.03.2010р. за № 825-р, яка вийшла за межі своїх повноважень, оскільки до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Крім цього, зазначена земельна ділянка для дачного будівництва відноситься до складу земель рекреаційного призначення, тому проект землеустрою щодо її відведення підлягає обов'язковій земельній експертизі, однак зазначену земельну ділянку надано без висновку державної експертизи. Разом з тим, правом розпорядження спірною земельною ділянкою наділена Севастопольська міська Рада, та зазначене розпорядження скасоване за протестом прокурора, внаслідок чого підстав для видачі державного акту немає, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 18 вересня 2013 року позов прокурора задоволений повністю, визнаний недійсним виданий на ім'я ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 27.04.2010р., витребувана на користь держави в особі СМР з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідності висновків суду обставинам справи, тому просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи сповіщалися належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що отримання відповідачем земельної ділянки було проведено з порушенням земельного законодавства і правова підстава для набуття права власності позивачем відсутня.

Однак, з такими висновком суду погодитись не можна, оскільки він не грунтуються на вимогах закону та суперечить матеріалах справи. Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Проте зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі державного акту на спірну земельну ділянку) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідно до ч. 1 ст. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідного їх повноважень Статтею 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 57, 212 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається наступне.

17 грудня 2009 було прийнято розпорядження № 1051-р «Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди на розробку проекту землеустрою ОК ДБК «Горний-2» для організації і будівництва дачно-будівельного кооперативу з розвитком інфраструктури», яким ОК «ДБК «Горний- 2» затверджено матеріали вибору земельної ділянки та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ділянки орієнтовною площею 17 га в районі ДОЛ «Ласпі» для організації будівництва дачно-будівельного кооперативу з розвитком інфраструктури.

29 березня 2010 року Севастопольською міською державною адміністрацією видано розпорядження «Про передачу у власність громадянам - членам обслуговуючого кооперативу ОК « ДБК « Горний-2 » № 825 - р земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно додатку до цього розпорядження відповідач ОСОБА_1 є членом ОК « ДБК « Горний-2». Відповідно до вказаного розпорядження членам ОК "ДБК "Гориний-2"» надано у власність земельні ділянки загальною площею 17 га для індивідуального дачного будівництва, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення (а.с. 8). Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_2 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 44/70 ( а. с. 5 - 6). Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, з зазначенням підстави видачі - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р (а.с. 5-6 ). 20 серпня 2010 року прокурором м. Севастополя було внесено протест на спірне розпорядження до Севастопольської міської державної адміністрації з вимогою про його скасування через перевищеня повноваженнь Севастопольською міською державною адміністрацію під час його прийняття.

На підставі зазначеного протесту, розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1794-р від 13 вересня 2010 року, спірне розпорядження, на підставі якого відповідачу ОСОБА_6 був виданий державний акт на спірну земельну ділянку, було скасоване. Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 грудня 2010 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року дії СМДА з прийняття розпоряджень від 13 вересня 2010 року № 1798-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 17 грудня 2009 року №1051-р», № 1794-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року №825-р» визнано протиправними, а також визнано протиправними та скасовано самі розпорядження від 13 вересня 2010 року № 1798-р і № 1794-р.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 1 червня 2012 року і у задоволенні адміністративного позову заступника прокурора м. Севастополя про визнання протиправними та скасування розпоряджень №1051-р від 17 грудня 2009 року «Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди на розробку проекту землеустрою ОК ДБК «Горний-2» для організації і будівництва дачно-будівельного кооперативу з розвитком інфраструктури» та № 825 - р від 29 березня 2010 року «Про передачу у власність громадянам-членам кооперативу «Дачно- будівельний кооператив «Горний-2» земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресами: АДРЕСА_2», визнання протиправними дій Головного управління Держкомзему міста Севастополя щодо підготування та направлення на реєстрацію державних актів громадян-членів ОК «ДБК «Горний-2», визнання протиправними дій СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» щодо державної реєстрації державних актів громадян-членів ОК «ДБК «Горний-2» відмовлено. Постанова набрала законної сили.

Згідно ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі обставини про те, що громадянами-членами ОК ДБК «Горний-2» дотримано усіх законодавчо передбачених умов щодо відведення (безоплатної приватизації) земельних ділянок, які супроводжувались державним наглядом, проект землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки погоджений в установленому законом порядку, Севастопольська міська державна адміністрація, видаючи правові акти індивідуальної дії - розпорядження № 1051-р від 17 грудня 2009 та № 825-р від 29 березня 2010 діяла на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, прокурор не мав законних підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, а спірна земельна ділянка через відсутність державної реєстрації права постійного користування та права її оренди до земель ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» не відноситься, доказуванню по даній справі не підлягають. Наведеніобставини та вимоги закону, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції залишено поза увагою. Крім того, районним судом не взято до уваги таке. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст. ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Таким чином, за змістом ст. ст. 152 і 155 ЗК України, визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачено зазначеними нормами, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Аналогічні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року № 6-53цс12 та від 18 вересня 2013 року N 6-92цс13 які, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування у практиці загальних судів.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням у справі нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл витрат.

Таким чином, з Севастопольської міської Ради на користь держави судовий збір у сумі 114, 7 грн.

Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 18 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_1, третя особа: Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний - 2», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Севастопольської міської Ради на користь держави судовий збір у сумі 114, 7 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В. Лівінський

Судді: Н.Г. Алєєва

О.В. Козуб».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п»ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту вказаного судового рішення.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Дата складення повного тексту ухвали 28.01.2019 року.