Рішення № 79714620, 27.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11974/17

Провадження № 2/761/3327/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Припутневич В.І., Грицик В.Л.,

за участю відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2017 року до суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та була розподілена на суддю Гуменюк А.І..

В зв'язку зі звільненням судді Гуменюк А.І. у відставку та на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.11.2017 року, справа була розподілена на суддю Притулу Н.Г.

Під час слухання справи як третю особу було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант» та замінено відповідача з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».

В позовних вимогах з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.05.2018 року позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 12 354,10 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що 30.06.2016 року в м.Києві за участі автомобілів «Тойота», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, «ДЕУ Ланос», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та «Ніссан», державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 відбулась дорожньо-транспортна пригода, яка сталася з вини ОСОБА_1 що підтверджується постановою суду.

Як зазначає позивач, автомобіль «Ніссан», державний номер НОМЕР_3 на час пригоди був застрахований згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №03.0004969.0001 від 08.10.2015 року у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра-Україна». Розмір збитку, спричиненого внаслідок ДТП власнику автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_3 становить 42 119,06 грн.

Цивільна відповідальність відповідача, як власника автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_1 була застрахована згідно Полісу №АЕ9560554 в Товаристві з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант».

Власник автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_3 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» про виплату страхового відшкодування. Подія, яка відбулась 30.06.2016 року була визнана страховою та власнику автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_3 було сплачене страхове відшкодування в розмірі 42 119,00 грн.

15.09.2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» звернулася із вимогою до Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» щодо оплати розміру страхового відшкодування в порядку суброгації.

Після розгляду вимоги, Товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» прийняло рішення про виплату розміру збитку, завданого власником транспортного засобу «Тойота», державний номер НОМЕР_1 в сумі 28 764,96 грн.

Проте зазначена сума є меншою понесених Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» фактичних витрат щодо ремонту пошкодженого автомобіля, а тому позивач просить стягнути з відповідача 13 354,10 грн., які є різницею між виплаченою сумою страхового відшкодування та отриманою сумою від Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант».

12 березня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що ним на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була застрахована цивільна відповідальність автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_1. На виконання вимог зазначеного Закону страховик мав виплатити страхове відшкодування в розмірі до 100 000,00 грн. Чому ним не виконані вимоги діючого законодавства, не відомо, проте відповідач виконав в повному обсязі власні зобов'язання. Підстави для стягнення коштів на підставі статті 1194 ЦК України відсутні так як страхової суми, визначеної полісом достатньо для покриття витрат.

15.05.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначає, що сума страхової виплати Товариством з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» розрахованв вірно з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що підтверджується ремонтною калькуляцією з системи AUDATEХ. Крім того, на рахунок первинного кредитора було доплачено 1 000,00 грн. (франшизи).

12.11.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій відповідач зазначає, що сума, яку сплатило Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на користь потерпілої особи, повністю покривається страховим полісом. Таким чином спір фактично виник між двома юридичними особами. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди - таку позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові по справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) від 04.07.2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в його відсутність, зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення заявлених вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа представника в судове засідання не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача, врахувавши заяви сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 30.06.2016 року в м.Києві на вул.Щусєва,55 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Тойота», державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та під керуванням ОСОБА_1, автомобіля «ДЕУ Ланос», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та «Ніссан», державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 18.07.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Зокрема в постанові зазначено, що 30.06.2016 року о 09 год. 40 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_1 по вул.Щусєва,55 в місті Києві порушив п.10.1 ПДР України, перетнув подвійну суцільну смугу для зміни напрямку руху, чим створив перешкоду автомобілю «ДЕУ Ланос», державний номер НОМЕР_2, який внаслідок зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_1 зіткнувся з автомобілем «Ніссан», державний номер НОМЕР_3, який був припаркований на узбіччі, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постанова набрала законної сили.

Автомобіль «Ніссан», державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_3 в період часу з 27.10.2015 року по 26.10.2016 року був застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03.0004969.0001 від 08.10.2015 року.

ОСОБА_3 30.06.2016 року повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» про настання страхового випадку.

Подія, яка сталася 30.06.2016 року була визнана страховим випадком та на підставі страхового акту №0012406.06.16/1 від 01.07.2016 року, розрахунку страхового відшкодування та рахунку №04054 від 30.06.2016 року прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 42 119,06 грн.

На підставі платіжного доручення №1979 від 01.07.2016 року на рахунок ТОВ «АвтоАльянс» (де здійснювались ремонтні роботи) були перераховані кошти в розмірі 42 119,06 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіль «Тойота», державний номер НОМЕР_1 в період часу з 17.06.2016 року по 16.06.2017 року була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі Полісу №АЕ/9560554.

15.09.2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» звернулась з вимогою до Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» про сплату завданої шкоди в розмірі 42 119,06 грн., які сплачені за ремонт автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_3.

Товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» на підставі страхових актів №ЦВ/16/3280 від 05.01.2017 року та №ЦВ/16/3280/1 від 30.03.2017 року сплатило на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» 28 764,96 грн. та 1 000,00 грн. франшизи.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» зверталось із вимогою до ОСОБА_1 про сплату страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 18.02.2017 року отримав вимогу.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі Договору про надання фінансових послуг факторингу №01/25.05.17, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна», до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» перейшло право вимоги за Договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03.0004969 від 08.10.2015 року до ОСОБА_1 на підставі страхового акту №0012406.06.16/1 від 01.07.2016 року на суму 13 354,10 грн..

Щодо переходу до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України "Про страхування").

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 12354,10 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань:

Договірне зобов'язання між позивачем і потерпілою - за договором добровільного майнового страхування;

Деліктне зобов'язання між потерпілою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП;

Договірне зобов'язання між відповідачем і третьою особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, як встановлено судом, на виконання договору добровільного майнового страхування Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» сплатило страхове відшкодування у розмірі 42 119,06 грн.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 р. справа N 755/18006/15-ц, провадження N 14-176цс18 прийшла до висновку про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Вимога позивача (страховика потерпілої) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу серії АЕ N 9560554 страховиком відповідача з страховим лімітом 100 000,00 грн. на момент вчинення ДТП була третя особа.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Так, підпункт 33.1.4 (до набрання чинності Законом N 3045-VI від 17 лютого 2011 року - підпункт 33.1.2) пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов'язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 ("ґ") пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц (провадження N 14-176цс18) прийшла до висновку, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

А тому суд погоджується з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій страхового відшкодування, оскільки вважає, що саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі N 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування та зробила висновки про правильне застосування норм права.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

А тому з урахуванням зазначеного вище суд погоджується з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, оскільки вважає, що саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.

Суд не може взяти до уваги пояснення представника позивача, що сума страхової виплати Товариством з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» розраховано з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що підтверджується ремонтною калькуляцією з системи AUDATEХ, оскільки з самої ремонтної калькуляції не вбачається яким чином розраховано коефіцієнт фізичного зносу і чи він розрахований взагалі.

Отже, так як позивачем не доведено, що третьою особою сплачено страхове відшкодування у порядку, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", враховуючи, що ліміт відповідальності становить 100 000,00 грн. суд вважає, що вимоги позивача є передчасними та не можуть бути задоволені.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 213, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула