Рішення № 79713331, 06.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №:755/18257/18

Провадження №: 2/755/2004/19

"06" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

у с т а н о в и в :

29.11.2018 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів, у якому просить суд зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та встановити їх у розмірі ј від всіх доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.06.2018р. було задоволено вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку і видано судовий наказ від 14.06.2018 року. Позивач вказує, що судовий розгляд по справі про стягнення проводився в поряду спрощеного провадження та без повідомлення ОСОБА_1 Ознайомившись з даним судовим наказом від 14.06.2018р., позивач вважає, що при розгляді справи суду не було надано для з'ясування обставини справи, не було взято до уваги докази, що мають значення для справи та постановлено рішення не на підставі повного та всебічного вивчення обставив, які мають вирішальне значення для встановлення розміру стягуваних аліментів. Так судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 14.06.2018 року, вирішено, стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, проте судом не було враховано що відповідно до Пенсійного посвідчення НОМЕР_2 від 07.10.2011 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності та має 3 групу інвалідності з дитинства. Позивач вказує, що на момент розгляду справи ОСОБА_2 не було повідомлено суду суттєві обставини, які впивають на встановлення розміру аліментів на дітей позивача. Посилаючись на положення ст. 182 СК України позивач зазначає, що відповідно до довідки МСЕК Серія КИЕ-1 №017892 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи довічно. Крім того, відповідно до даної довідки для ОСОБА_1 визначено особливі умови праці, а саме, робота в приміщенні без тривалої ходьби з обмеженням фізичного навантаження. Відповідно до довідки виданої Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району міста Києва» №703 від 07.05.2018 року ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи довічно та має діагноз цукровий діабет тип І, важка форма, стан субкомпенсації, діабетична периферична полінейропатія. Крім того, відповідно до даної довідки ОСОБА_1, на даний час знаходиться під постійним наглядом лікаря ендокринолога, а також потребує інсулінотерапії за інтенсивною схемою - введення чотири рази на добу. Відповідно до виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1, 12.11.2018 року, ОСОБА_1 хворіє з 1991 року, постійно на інсулінотерапії, є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства. А також, в даній Виписці зазначається, що ОСОБА_1 перебуває під наглядом ендокринолога за місцем проживання постійно, з приводу цукрового діабету, тип - важка форма, лабінальний перебіг із схильністю до гіпоглікемії в стані субкомпенсації. Діабетична периферична полінейропатія. Діабетична ретинопатія, нейроліферактивна стадія, мікроангіопатія нижніх кінцівок ІІ ст. Дисметболічна енцефаопатія з вираженим церебрастенічним синдромом. Два рази на рік перебуває в стаціонарі/денному стаціонарі. Останнє лікування в травні 2018 року. Останній огляд у ендокринолога 06.11.18 року. Згідно Пенсійного посвідчення НОМЕР_2 від 07.10.2011 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності та має 3 групу інвалідності з дитинства. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст. 192 СК України та зазначає, що відповідно до Ухвали ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2012 року у справі №6-12478св12 зазначено, що для збільшення або зменшення розміру аліментів достатньо однієї з обставин, визначених у ст. 182 СК України. Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про застосування судом окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за №3 роз'яснив, що « … відповідно до cт.192 СК ( 2947-14 ) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них». За твердженням позивача, суд видаючи судовий наказ виходив лише з тих документів, які надавались позивачем і на момент винесення судового наказу суду не було відомо про тяжку хворобу та про інвалідність відповідача. Позивач вказує, що суттєві обставини (інвалідність, тяжка хвороба, на підтримання життя в результаті якої потрібно витрачати великі кошти) стали підставою для звернення із заявою про зменшення розміру аліментів.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами відповідачка отримала 17.12.2018 року, однак відзиву на позовну заяву до суду не подала.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень з приводу розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не викладав.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з 08.06.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 5).

За змістом ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що він є інвалідом 3 групи з дитинства, страждає на тяжку хворобу у вигляді діабету І типу і про такі обставини суду не було відомо при винесені судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду:

- копію пенсійного посвідчення виданого 07.10.2011 року (а.с. 6);

- довідку Дніпровської МСЕК серії КИЕ-1 №017892 від 22.04.2002 року (а.с. 7);

- довідку лікарсько-консультативної комісії від 07.05.2018 року (а.с. 8);

- направлення на лікування в денний стаціонар від 02.08.2018 року (а.с. 9);

- виписку з амбулаторної картки від 12.11.2018 року (а.с. 10).

Аналіз положень ст. 192 СК України з врахуванням обставин на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, вказує на те, що зменшення розміру аліментів можливе у разі погіршення здоров'я платника аліментів, яке відбулось після ухвалення рішення про стягнення аліментів, в даному випадку такі обставини мають настати після винесення відповідного судового наказу.

При цьому, з наданих суду письмових документів та змісту позовної заяви вбачається, що позивач є інвалідом 3 групи з дитинства та хворіє на діабетичну хворобу з 1991 року, а медична документація, що датована після винесення судового наказу про стягнення аліментів не вказує, що стан здоров'я позивача погіршився в період з 14.06.2018 року (дата винесення судового наказу) по час видачі відповідних медичних довідок. Такий стан здоров'я позивач має тривалий час і він існував до та продовжує існувати після винесення судового наказу.

Позивач дійсно є інвалідом 3 групи та страждає на цукровий діабет, однак такий стан здоров'я позивача існував на час винесення судового наказу про стягнення з нього аліментів. Тож відсутні правові підстави, передбачені ст. 192 СК України для зменшення розміру аліментів, оскільки з урахуванням вимог ст. 192 СК України обставини погіршення здоров'я мають настати після винесення відповідного судового рішення, що в даному випадку є відсутнім.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Поряд з цим, позивач посилаючись на те, що при винесенні наказу про стягнення аліментів суду не було відомо про його інвалідність та тяжку хворобу, оскільки одержувач аліментів не повідомила про це суд, не надав суду відповідних доказів. Так, для підтвердження таких обставин позивач мав би надати суду копію заяви одержувача аліментів про видачу судового наказу на стягнення аліментів. Однак позивач обмежився лише наданням суду копії самого судового наказу не долучивши копію відповідної заяви.

За наведених обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Також суд зазначає, що у відповідності до положень ч. 8 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Зазначена норма цивільного процесуального закону вказує, на те, що наведений порядок перегляду судового наказу встановлений для випадків коли обставини, передбачені ст. 182 СК України, в даному випадку хворобливий стан здоров'я платника аліментів, існували на момент винесення судового наказу, однак не були відомі суду. Отже в залежності від того чи змінились обставини після винесення судового рішення, чи вони існували на час постановлення рішення про стягнення аліментів, застосовуються відповідно різні процесуальні порядки за ст. 192 СК України в позовному провадженні або за ч. 8 ст. 170 ЦПК України як перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 161, 170, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 182, 192 СК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.02.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Відповідач - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2).

Суддя -