Ухвала суду № 79712485, 06.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/301/19 Справа № 705/5038/18 Категорія: ч. 5 ст. 72 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7 (відеоконференція)

представника ВК № 92 ОСОБА_8 (відеоконференція)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк призначеного за вироком суду покарання,

в с т а н о в и л а :

Засуджений ОСОБА_7 21.11.2018 року звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із клопотанням про зарахування йому судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.09.2014 року відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України від 26.11.2015 №838) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за періоди з 07.12.2014 року по 17.03.2015 року, з 07.01.2016 року по 17.10.2016 року, з 07.11.2016 року по 18.02.2017 року.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про перерахунок строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання згідно Закону України № 838-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання)».

В ухвалі суд першої інстанції вказав, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.09.2014 ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі. Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирався. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18.11.2014 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.09.2014 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін. Відповідно до довідки ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)», вирок суду від 22.09.2014 року набрав законної сили 18.11.2014 року. Тому періоди з 07.12.2014 по 17.03.2015, з 07.01.2016 по 17.10.2016, з 07.11.2016 по 18.02.2017 не можна рахувати строком попередньою ув'язнення, який підлягає зарахуванню в строк покарання.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Уманського районного суду Черкаської області від 22.12.2018 року та зарахувати у строк покарання періоди його перебування в установах попереднього ув'язнення з 07.02.2016 року по 15.09.2016 року та з 07.11.2016 року по 18.02.2017 року у відповідності до п. «г» ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VІІІ, з розрахунку один день перебування в СІЗО за два дні позбавлення волі. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судове рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не здійснено відповідного аналізу матеріалів справи та не застосовано закон про кримінальну відповідальність, який підлягає до застосування.

У судовому засіданні ОСОБА_7 підтримав подану ним апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені, та просив її задовольнити. Пояснив, що його затримали по факту набрання вироком законної сили 07 грудня 2014 року, однак він перебував в СІЗО після цього, а також пізніше етапувався в СІЗО з колонії для розгляду його заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Вбачає, що ці періоди мають бути йому зараховані у строк покарання за принципом «день за два».

Прокурор вказав, що апеляційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення.

Представник колонії поклався на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (із змінами внесеними Законом України від 26.11.2015 № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання») зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до правового висновку ОСОБА_9 Верховного Суду у справі № 663/537/17, провадження № 13-31 кс18, від 29 серпня 2018 року, де Верховним Судом у п. 105 рішення зазначено таке: «Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року включно, то під час зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної, дії кримінального закону в часі».

Відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Попереднім ув'язненням у розумінні ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» є запобіжний захід, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Колегія суддів вбачає, що зазначених вище вимог закону місцевий суд дотримався.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.09.2014 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі. Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирався.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18.11.2014 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.09.2014 року відносно ОСОБА_7 залишено без змін.

Згідно з довідкою ДУ «Старобабанівська ВК № 92», вирок суду від 22.09.2014 набрав законної сили 18.11.2014 року.

З апеляційної скарги засудженого вбачається, що він ставить питання про зарахування йому у строк покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі за періоди з 07.02.2016 року по 15.09.2016 року й з 07.11.2016 року по 18.02.2017 року, тобто за періоди після набрання вироком суду щодо нього законної сили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7, враховуючи, що вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.09.2014 року, за яким він відбуває покарання, набрав законної сили 18.11.2014 року.

Сам факт перебування особи в СІЗО після набрання вироком, яким цю особу засуджено до позбавлення волі, законної сили не може вказувати на відновлення статусу особи як попередньо ув’язненої. Тому подальший період перебування засудженого в СІЗО не може розглядатися як попереднє ув’язнення, й, відповідно, не може перераховуватися за указаним вище пільговим принципом.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст. 404, 405, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :