Ухвала суду № 79712396, 04.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/157/19 Справа № 712/14505/16-к Категорія: ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурорівОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали кримінального провадження № 12016261010008781 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.02.2017, яким:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, маючий на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий:

- 20.10.2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ст. 307 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,-

засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 1 ст.263 КК України, до 5 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 309 КК України, до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання ОСОБА_9 у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.10.15 року, та остаточно визначено до відбуття ОСОБА_9 покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 ухвалено змінити після вступу вироку в законну силу з домашнього арешту на тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 2816,20 грн.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком Соснівського районного суду Черкаської області від 02.02.2017 ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, в серпні місяці 2016 року, точної дати слідством не встановлено, близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні гаражного боксу № 73/1, який розташований за адресою: м. Черкаси, Руськополянський проїзд, 7, та яким він користується, отримав від невстановленого в ході проведення досудового розслідування чоловіка на ім’я ОСОБА_1 боєприпаси, а саме: реактивний протитанковий гранатомет РПГ-26 «АГЛЕНЬ», який відповідно до висновку експерта № 579 від 30.11.2016 відноситься до категорії боєприпасів в кількості 1 одиниця; та уніфікований підривник дистанційної дії до ручних гранат модернізований УЗРГМ-2 в кількості 1 одиниця та корпус ручної наступальної осколкової гранати РГД-5, який споряджений зарядом бризантної вибухової речовини – тротилом, та які відповідно до висновку експерта №5/78 від 02.12.2016, в сукупності відносяться до категорії боєприпасів, чим вчинив незаконне придбання боєприпасів без передбаченого законом дозволу. Вказані боєприпаси ОСОБА_9 помістив на полиці шаф в приміщенні зазначеного гаражного боксу, де став зберігати, чим вчинив незаконне зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. 07.11.2016 року в ході огляду місця події, а саме приміщення гаражного боксу №73/1, який розташований за адресою: м. Черкаси, Руськополянський проїзд, 7, який проводився з письмового дозволу користувача - ОСОБА_9, на полицях шаф було виявлено та вилучено вищевказані боєприпаси, які ОСОБА_9 незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Також, ОСОБА_9, 06.11.2016, маючи непогашену судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, в невстановленого чоловіка за грошові кошти в сумі 180 гривень незаконно придбав для власного вживання, без мети збуту, порошкоподібну речовину, яку переніс до автомобіля марки «Chevrolet lachetti», державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить його дружині та яким він користується, де в подальшому помістив її до салону вказаного автомобіля, де зберігав до 07.11.2016, коли в ході огляду місця події, а саме : автомобіля марки «Chevrolet lachetti», державний номерний знак НОМЕР_1, який здійснювався за письмовою згодою користувача - ОСОБА_9, був виявлений та вилучений працівниками поліції. Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 2/1562 від 11.11.2016 – порошкоподібна речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса психотропної речовини в перерахунку на суху речовину становить 0,783 г.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, датовану 23.08.2018, в якій, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію його дій, просив вирок суду змінити в частині призначеного йому покарання та призначити більш м’яке покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Вказує, що судом при призначенні покарання не враховано в якості пом’якшуючих покарання обставин: його позитивні характеристики, молодий вік, наявність на утриманні дружини та малолітніх дітей, та те, що він є єдиним годувальником сім’ї. Вважає, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки вирок суду було проголошено без його участі.

Крім того, зазначає, що про наявність вироку щодо нього йому стало відомо від працівників поліції 08.08.2018.

В апеляційній скарзі, датованій 03.09.2018, обвинувачений ОСОБА_9, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації його дій, просив вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обгрунтування своїх вимог посилається на порушення норм КПК України, вважає, що він був позбавлений права на справедливий суд, так як проголошення вироку суду відбулося в його відсутності, оскільки він в зв’язку з хворобою не з’явився до суду першої інстанції, чекав на приїзд швидкої допомоги.

Обвинувачений ОСОБА_9 в судові засідання суду апеляційної інстанції неодноразово не з’являвся без поважних причин.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою колегії суддів апеляційного суду Черкаської області від 05.11.2018 обвинуваченого ОСОБА_9 звільнено з-під варти, та до набрання вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.02.2017 законної сили запобіжний захід останньому залишено попередній – домашній арешт.

Апеляційний розгляд по даному кримінальному провадженню призначався на 12.11.2018, 27.11.2018, 18.12.2018, 27.12.2018, 08.01.2019, 16.01.2019, 21.01.2019, 28.01.2019, 04.02.2019, але обвинувачений ОСОБА_9 жодного разу до апеляційного суду не з’явився. Захисником обвинуваченого ОСОБА_9 – адвокатом ОСОБА_8 в судових засіданнях заявлялись клопотання про відкладення апеляційного розгляду в зв’язку з перебуванням обвинуваченого на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Третьої Черкаської міської лікарні.

На підтвердження поважності причин неприбуття обвинуваченого ОСОБА_9 в судові засідання апеляційного суду захисником ОСОБА_8 надавались ксерокопії медичних документів про перебування ОСОБА_9 на лікуванні в КЗ «Перша Черкаська міська лікарня» з 12.11.2018 по 23.11.2018, та в КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» з 26.11.2018 по 18.12.2018, та довідки КУ «ОЦЕМД та МК ЧОР» філії Черкаської станції швидкої медичної допомоги від 16.01.2019 № 17 про те, що ОСОБА_9 08.01.2019 о 8-50 обслуговувався бригадою ШМД.

З метою перевірки поважності причин неприбуття обвинуваченого ОСОБА_9 в судові засідання, апеляційним судом направлялись запити до лікувальних закладів та було встановлено наступне.

Так, згідно відповіді директора КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР ОСОБА_11 від 12.12.2018 № 04/10-442 ОСОБА_9 перебував на стаціонарному лікуванні в 1 терапевтичному відділенні з 12.11.2018 по 23.11.2018 року.

Відповідно до листів КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР від 14.12.2018 № 3275, 21.12.18 № 3341, 08.01.2019 № 53, 23.01.19 № 246, 23.01.2019 № 247, 28.01.2019 № 281, 28.01.19 № 282 та доданих до них довідок, ОСОБА_9 перебував на стаціонарному лікуванні в 1 хірургічному відділенні з 26.11.2018 по 28.11.2018, за період з 29.11.2018 по 28.01.2019 на стаціонарному лікуванні в КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» обвинувачений не перебував.

Згідно листа КУ «ОЦЕМД та МК ЧОР» філії Черкаської станції швидкої медичної допомоги від 18.01.2019 № 26 ОСОБА_9 08.01.2019 о обслуговувався бригадою ШМД та був доставлений до Третьої Черкаської міської лікарні ШМД.

Тобто, як встановлено апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово без поважних причин не з’являвся на апеляційний розгляд по даному кримінальному провадженню, а саме: 18.12.2018, 27.12.2018, 21.01.2019, 28.01.2019 та 04.02.2019, хоча був належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_9, з метою розгляду справи в розумні строки, можливо провести у його відсутності за участі захисника ОСОБА_8, оскільки обвинувачений без поважних причин неодноразово не з’являвся в судові засідання , повідомляючи неправдиву інформацію про перебуванні на лікуванні, тобто ухилявся від явки до апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_8, який підтримав подані апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9, просив пом’якшити призначене ОСОБА_9 покарання, звільнивши останнього від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України; думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Вказаним вимогам закону вирок районного суду відповідає.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, та ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 50,65,66,67 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахувавши ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується посередньо, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, з врахуванням обставин, що пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання в межах санкцій ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив покарання у виді 5 років позбавлення волі, та частково приєднав відповідно до ст. 71 КК України невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду.

Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним Кодексом України, і дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_9 остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, яке відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг останнього і призначення йому більш м’якого покарання, в тому числі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, оскільки обвинувачений раніше судимий, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, вчинив нові умисні кримінальні правопорушення в період іспитового строку, визначеного за попереднім вироком суду, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Крім того, відповідно до ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду. Вказані вимоги закону районним судом були дотримані.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині визначення виду і розміру призначеного ОСОБА_9 покарання відповідає принципам індивідуалізації та справедливості. Підстав вважати таке покарання несправедливим внаслідок суворості апеляційний суд не вбачає.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_9 на неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання в якості пом’якшуючих покарання обставин: позитивних характеристик та перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, є безпідставними, оскільки вказані обставини не підтвердженні матеріалами кримінального, а обвинуваченим і його захисником таких доказів апеляційному суду не надано.

Крім того, матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що обвинувачений ОСОБА_9 за станом здоров’я не може відбувати покарання у виді позбавлення волі.

Твердження ОСОБА_9 про необхідність скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки він не був присутнім на проголошенні вироку суду, що на його думку є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є безпідставними, так як вказана обставина не входить до переліку підстав, передбачених ст. 415 КПК України, за яких вирок суду підлягає до скасування, а справа - призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду даного кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_9 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції та пом’якшення призначеного ОСОБА_9 покарання - відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, з урахуванням правового висновку Великої палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17, провадження № 13-31 кс 18, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_9 термін з 12.10.2018 по 05.11.2018 включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, ч.1 п.1 ст. 407, ст. 418, ст. 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 лютого 2017 року відносно ОСОБА_9 – залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.

Зарахувати ОСОБА_9 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання у виді позбавлення волі, термін з 12.10.2018 по 05.11.2018 включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :