Ухвала суду № 79710138, 07.02.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4387/18

Провадження № 1-кп/635/439/2019

УХВАЛА

07 лютого 2019 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А., суддів – Савченко Д.М., Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

за участю прокурора – Мозгового М.Л.,

обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та

ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадження Харківського районного суду Харківської області перебуває дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні в порядку частини третьої статті 331 КПК України вирішувалось питання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

Прокурор Прокуратури Харківської області Мозговий М.Л. в судовому засіданні вказував на доцільність продовження відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у зв’язку з тим, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 2, 5 частиною першою статті 177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, а разом з тим наявні підстави, що свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м’який запобіжний захід, на які вказують наступні обставини: дані про особи обвинувачених, які ніде не працюють, постійних доходів не мають; тяжкість покарання, яка передбачена санкцією частини першої статі 115 КК України, а саме, позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у скоєнні якого вони обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, прийшла до наступного висновку.

У відповідності до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вимогами частини третьої статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, досліджуючи питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 10 квітня 2018 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2018 року застосування обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 08 лютого 2019 року. Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 08 лютого 2019 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, ніде не працює, не має офіційних джерел заробітну не має, розлучений, тобто не має стійких соціальних зв’язків. З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, зокрема, обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і вчинити інше кримінальне правопорушення.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 10 квітня 2018 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2018 року застосування обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 08 лютого 2019 року. Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 08 лютого 2019 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, ніде не працює, не має офіційних джерел заробітну не має. З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, зокрема, обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і вчинити інше кримінальне правопорушення.

Виходячи з приведеного вище, вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відтак, з огляну на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Особи обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено згідно статті 12 КК України до особливо тяжких злочинів. Між тим, санкція відповідної статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п’ятнадцяти років.

Продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали, не втратили своєї вагомості і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей, які інкриміновані обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.

Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку колегії суддів, застосування таких. Між тим, жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.

Також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.

Керуючись статтями 177, 194, 199, 331, 371-372 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 07 квітня 2019 року включно.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 07 квітня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 08 лютого 2019 року

Головуючий суддя - Я.А. Шинкарчук

Судді: Д.М. Савченко

ОСОБА_5