Рішення № 79709633, 08.02.2019, Білогірський районний суд Хмельницької області

Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір’я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/1449/18

Провадження № 2/669/117/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 лютого 2019 року смт.Білогір'я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Давидюка О.І.

з участю: секретаря судового засідання Дем’янюк Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в смт.Білогір’я цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту –АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2007 року № б/н посилаючись на те, що згідно кредитного договору відповідач отримав у Банку кредит в розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом та дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 12 листопада 2018 року за ним утворилась заборгованість в сумі 11486,80 грн., з яких заборгованість за кредитом – 1177,93 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 2977,79 грн., заборгованість з пені за користування кредитом – 6307,90 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 523,18 грн.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з’явився, до позовної заяви надав клопотання, в якому просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 березня 2007 року на підставі заяви позичальника ОСОБА_1 між останнім та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір, у відповідності до якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та надає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною договору, позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Пунктом 2.1.1.12.10 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим Договором.

ОСОБА_1 з Умовами та правилами надання банківських послуг та з тарифами банку ознайомлений, надав свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, правилами користування платіжною карткою складає Договір між ним та банком, що підтверджено його підписом в анкеті-заяві від 19 березня 2007 року.

Як вбачається із довідки-розрахунку заборгованості за договором № б/н від 19 березня 2007 року внаслідок неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 допустив заборгованість перед банком, розмір якої станом на 12 листопада 2018 року складає 11486,80 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту – 1177,93 грн., відсотки за користування кредитом – 2977,79 грн., пеня – 6307,90 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 523,18 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в силу ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та встановлений договором розмір нарахованих процентів.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищенаведеного, суд встановив, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом підтверджуються відповідним розрахунком і підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, зокрема штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 523,18 грн. штрафу (процентна складова), то в цій частині позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами укладеного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

В той же час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 347/1910/15-ц.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу (фіксованої частини та процентної складової).

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої банком пені в розмірі 6307,90 грн., то суд виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначене ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Конституційний Суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 752/13945/15-ц.

Крім того, вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

На підставі викладеного, виходячи із засад цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), відсутності негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, а також враховуючи те, що кредит є споживчим і розмір неустойки у формі пені значно перевищує розмір основної суми боргу (тіла кредиту) та нарахованих відсотків, що сумарно складає 4155,72 грн., суд вважає за можливе нараховану суму пені в розмірі 6307,90 грн. зменшити до 2100 грн., що буде співмірною сумі збитків, заподіяних банку невиконанням умов договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню основна сума боргу (тіло кредиту) в сумі 1177,93 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 2977,79 грн. та пеня за прострочення зобов’язання в сумі 2100 грн., передбачена п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 546, 549, 551, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 274, 281, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2007 року № б/н в сумі 6255 (шість тисяч двісті п’ятдесят п’ять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки, з яких основна сума боргу (тіло кредиту) – 1177,93 грн., відсотки за користування кредитом – 2977,79 грн. та пеня – 2100 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Білогірський районний суд Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо рішення було складено без участі особи, яка його оскаржує, вона має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О. І. Давидюк