Рішення № 79708880, 22.01.2019, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1778/17

Провадження № 2/626/23/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2019 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючої - судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Красноградського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 27.01.2009 року ОСОБА_2 як клієнт ПАТ КБ "ПриватБанк", ідентифікувалася та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписала Анкету-Заяву про надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої отримала кредитну картку "Універсальна". 14.12.2012 року відповідачу було переоформлену кредитну карту на престижну кредитну карту "Gold", відповідно до тарифів якої ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду не те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та "Тарифами Банку" складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладаннi Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згiдно цiєї статтi ЦК договором приєднання є договiр, умови якого встановленi однiєю iз сторiн у формулярах або iнших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цiлому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов’язань, ПАТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 294685,31 грн.

В судове засідання представник позивача не з’явився, направив до суду письмові пояснення від 27.09.2018, змінив позовні вимоги, внаслідок того, що мала місце арифметична помилка, та просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в загальній сумі 78690,43 грн. Справу просив слухати без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Так як відповідач в судове засідання не з’явилася, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена у встановленому порядку, від неї до суду не надходило заяви про розгляд справи за її відсутності, не подавала відзив після зміни позовних вимог, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Раніше ним було подано відзив, в якому він заперечував проти задоволення вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" за безпідставністю. Свої запереченння обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву від 27.01.2009 року, в якій вказано, що це заява приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що в свою чергу не підтверджує отримання нею кредиту. Крім того, розрахунок банку по відсоткам суперечить діючому законодавству, зокрема ст.1056-1 ЦК України, де збільшення процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемним. Так само і вимоги по стягненню пені і неустойки, на його думку, підлягають до часткового задоволення. У підсумку ним, як представником відповідача позов ПАТ КБ "Приватбанк" визнається частково на загальну суму 31873,42 грн.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає чвастковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2009 року ОСОБА_2 , клієнт ПАТ КБ "ПриватБанк", ідентифікувалася та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписала Анкету-Заяву про надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої отримала кредитну картку "Універсальна". 14.12.2012 року відповідачу було переоформлену кредитну карту на престижну кредитну карту "Gold", відповідно до тарифів якої ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, за комісією, а також інші витрати згідно умов .

В зв'язку з не виконанням взятих на себе зобов'язань по кредитному договору станом на 30.09.2017 року ОСОБА_2 має заборгованість у сумі 78690,43 грн., з них: 33815,40 грн. тіло кредиту; 42875,03 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2000 грн.- заборгованість за пенею .

Відповідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що вбачається зі ст.610 ЦК України.

Сторона відповідача не заперечує того, що ОСОБА_2 підписала вищезазначену заяву та отримала від банку кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, при цьому користувалась кредитними коштами протягом тривалого часу та сплачувала заборгованість.

Відповідно до п.1.1 розділу І Умов та правил надання банківських послуг цей документ визначає умови, на яких банк пропонує клієнтам платіжні картки, а також інші банківські послуги, зазначені у Заяві та Памятці клієнта. Належним чином заповнена та підписана Заява свідчить про те, що клієнт висловлює згоду на те, що Заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між ним та ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг.

Отже, за характером спірних правовідносин укладений між сторонами правочин являється договором приєднання.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобов’язалась здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплачувати відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплатити комісії на умовах, передбачених договором (пункт 6.5.розділу І Умов та правил надання банківських послуг.

Оцінюючи твердження представника відповідача про неправомірність нарахування банком відсотків у період з 01.04.2015 року до 30.09.2017 року за ставкою 43,20 % на рік, суд зазначає таке.

Як встановлено судом та зазначено вище, кредитні правовідносини між сторонами виникли 27.01.2009 року на підставі підписаної ОСОБА_2 заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в "ПриватБанк". Тому, суд застосовує норми закону, чинні станом на дату укладення цього правочину.

Згідно з ч.ч. 1 - 2 ст. 1056 - 1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, що всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Позивачем суду не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що самі ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суд з позовом, крім цього, в анкеті-заяві від 27.01.2009 року підписаній відповідачем не зазначено тип платіжної картки, яку отримала позичальниця, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити всіх умов на яких ОСОБА_2 надано кредит.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Встановлено, що відповідач допустила порушення умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості.

За нормами частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

ОСОБА_2, 27.01.2019 року укладаючи кредитний договір , а згодом 05.11.2013 року підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєдналася до договору приєднання та погодилася з його умовами.

При цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору.

Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість, користувалась кредитними коштами, тобто погоджувалась з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами ПАТ КБ "Приватбанк".

Суд вважає доведеними позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 33815,40 грн.

У той же час, суд вважає необґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в сумі 42875,03 грн. з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 та постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 389/3409/16-ц.

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банку проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то рахується, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з Тарифами банку базова відсоткова ставка становила на момент укладення договору 27.01.2009 року - 30 % річних. На момент переукладення договору 05.11.2013 р. згідно наданого розрахунку діяла процентна ставка 27,6% річних.

Установлено, що процентна ставка за користування кредитом була збільшена банком 01.09.2014 р. до 32,4 % річних, а 01.04.2015 року до 42,00 % річних.

У відповідності до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57цс12, боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Однак, позивачем не надано суду доказів про вручення відповідачеві під розписку повідомлення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, а тому таке збільшення є незаконним.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за процентами за період з 14.01.2013 року по 29.08.2014 року в сумі 1124 грн., виходячи з діючої на час укладення кредитного договору ставки, тобто 27,6 % річних.

Окрім цього, підлягає стягненню з відповідача також заборгованість по процентам за період з 01.09.2014 року по 30.09.2017 року (кінцева дата, за яку бажає банк стягнути заборгованість) згідно процентної ставки 27,6 % річних, що становить 28776,9 грн. (розрахунок (33815,40 грн. (залишок простроченої заборгованості по кредиту) х 27,6 % (річна процентна ставка) / 360 днів (кількість днів в році, що визначена домовленістю сторін при укладенні договору) х 1110 (дні прострочення з 01.09.2014 року по 30.09.2017 року) = 28776,9 грн.)).

Таким чином, розмір заборгованості по процентам за кредитним договором станом на 30.09.2017 року становить 29900,9 грн. (розрахунок 1124 + 28776,9 = 29900,9 грн.).

Від зазначеної суми відсотків підлягає відрахуванню сума 13709,09 грн, що була сплачена ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за відсотками за період з 14.01.2013 р. по 26.02.2016 р. (29900,9-13709,09 =16191,8). Відтак сума відсотків, що підлягає до стягнення з відповідачки становить 16191,8 грн.

Не підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення з відповідача пені зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Умовами договору, а саме пунктом 2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., включаючи прострочення зобов'язань, передбачених п.2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.8.1 Умов та правил.

Даним пунктом визначено, що пеня це базова процентна ставка по договору / 30 (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

У той же час, як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 27.01.2009 року, відповідачу нараховувалася пеня щомісячно в твердій грошовій сумі (50 та 100 гривень), а не у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, як передбачено частиною третьою статті 549 ЦК України.

Як вбачається з Умов та правил, пеня складається з двох частин: відсоткової, що нараховується за кожний день порушення зобов'язання та твердої суми. Відсоткова частина позивачем не нараховувалась, а лише пред'явлено до стягнення тверду частину, по 50 та 100 гривень щомісячно .

Суд вважає, що завчасне визначення пені у твердій сумі не є пенею у розумінні закону, оскільки пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України), а тому вказані щомісячні нарахування не можуть бути стягнуті як пеня.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.01.2009 року в розмірі 50007,2 грн., з них: 33815,40 грн. - заборгованість за кредитом, 16191,8 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 550, 1049-1054, 1056-1 ЦК України,ст.ст. 4-5, 12, 76-83,141, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного Акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк", 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, МФО 305299, р/р №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість - 50007,2 (п'ятдесят тисяч сім ) гривень 20 коп. та судові витрати у розмірі 1600 (три тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 69 коп., а всього 51607 (п'ятдесят одна тисяча шістсот сім) гривень 20 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Красноградським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя