Рішення № 79707979, 17.01.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11530/15-а

Провадження № 2-а/638/10/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді: Омельченко К.О.

За участю секретаря: Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до ОСОБА_1 міської ради про скасування актів ненормативного характеру,-

В С Т А Н О В И В:

09.07.2015року представник позивача звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із адміністративним позовом до ОСОБА_1 міської ради про скасування актів ненормативного характеру, в якому просив суд:

Визнати протиправним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_2, рішення ОСОБА_1 міської ради ХІІІ сесії ХХІV скликання від 30.04.2003року № 102/03 «Про надання дозволів на розміщення об*єктів в частині, а саме: п.38 додатку до п.1 Рішення ОСОБА_1 міської ради ХІІІ сесії ХХІV скликання від 30.04.2003року № 102/03.

Визнати протиправним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_2, рішення ОСОБА_1 міської ради ХХV сесії ІV скликання від 06.10.2004року № 153/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» в частині, а саме: п.1.79 додатку до Рішення ОСОБА_1 міської ради ХХV сесії ІV скликання від 06.10.2004року № 153/04.

Визнати протиправним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_2, розпорядження ОСОБА_1 міського голови від 22.07.2003року № 1758 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно».

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.07.2003р., яким посвідчено право власності приватного підприємця ОСОБА_2 на магазин-пиріжкову по пр. Людвіга Свободи, б. 49 в м. Харкові.

Стягнути з відповідача по справі суму судового збору у розмірі 122 грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2014року СТВО «Маяк» 07.11.2014року зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на будівлю магазину, розташовану за адресою: м. Харків, пр.. ОСОБА_3, б. 49, загальною площею 135,7кв.м. Проте, відповідачем помилково були прийняті ненормативні акти, які порушують право власності СТВО «Маяк» та які на даний час не скасовані у зв*язку з чим позивач звернувся до суду.

28.12.2015року представником відповідача подана заява про закриття провадження по справі на підставі п. 4 ч.1 ст. 157 КАС України у зв*язку з тим, що справа з цього спору, між тими самими сторонами вже розглянута та є рішення, які набрали законної сили.

Одночасно представником відповідача подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв*язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 26.02.2016 року задоволено клопотання представника відповідача - ОСОБА_1 міської ради про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі за позовом СТОВ "Маяк" до ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування частини рішення, визнання недійсним свідоцтва.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016р., яка без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.09.2017року, вказана ухвала скасована та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні 17.01.2019року представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв*язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 17.01.2019р. представникові відповідача відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Також представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст.. 238 КАС України у зв*язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Протокольно представникові відповідача було відмовлено в задоволенні заявленого клопотання, оскільки в ухвалі ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016р., яка без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.09.2017року, виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єктів владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Окрім того, представником відповідача заявлено клопотання про залучення до справи ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в задоволенні якого було відмовлено, оскільки ОСОБА_2 не є власником спірного майна.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача, не погодившись з позовом подав відзив на адміністративний позов та в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 міською радою визнаються обставини, що п. 38 додатку до рішеня 13 сесії ОСОБА_1 міської ради 24 скликання від 30.04.2003 № 102/03 ПП ОСОБА_2 надано дозвіл на розміщення самовільно побудованого магазину пиріжкової по пр. Людвіга Свободи, 49. Рішенням 25 сесії ОСОБА_1 міської ради 4 скликання від 06.10.2004 №153/04 ПП ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку строком до 01.10.2054 площею 0,0235 га по пр. Л.Свободи, 49 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазин-пиріжкова). Розпорядженням ОСОБА_1 міського голови від 22.07.2003 № 1758 було зобов’язано видати СПД ФО ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 135,7 кв.м. по вул. Людвіга Свободи, 49. 22.07.2003 Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради на підставі вищенаведеного розпорядження видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно. Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2014 у справі № 42/86-09 визнано за СТОВ «Маяк» право власності на магазин, розташований за адресою: м. Харків, пр. Людвіга Свободи, 49, м. Харків, загальною площею 135,7 кв.м. Виселено ФОП ОСОБА_2 із зазначеного магазину. 31.10.2002 до ОСОБА_1 міської ради звернувся ПП ОСОБА_2 з заявою щодо збереження самовільно побудованого магазину - пиріжкової. Магазин розташовано по пр. Л.Свободи, 49 та межує з територією Олексіївського ринку. Відповідно до листа будівництво магазину було виконано на протязі 2000-2001 років.

За самовільне будівництво на ПП ОСОБА_2 накладені штрафи згідно Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, закладів та організацій за правопорушення в сфері містобудування».

Для збереження об’єкту самочинного будівництва та надання земельної ділянки для його експлуатації ПП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради було надано документи передбачені «Порядком розгляду питань щодо об’єкту містобудування, які збудовані або будівництво яких розпочато самовільно», затвердженим рішенням 12 сесії ОСОБА_1 міської ради 24 скликання від 26.12.2003 р. № 29\03. Зазначений Порядок встановлював процедуру вирішення питань, пов’язаних з самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об’єкти та будівництво яких розпочато самостійно.

Порядок поширювався на всі підприємства, установи та організації, всіх суб’єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста.

На підставі вищенаведеного, пунктом 38 додатку до рішення 13 сесії ОСОБА_1 міської ради 24 скликання від 30.04.2003 № 102/03 ПП ОСОБА_2 надано дозвіл на розміщення самовільно побудованого магазину пиріжкової по пр. Людвіга Свободи, 49.

Рішенням 25 сесії ОСОБА_1 міської ради 4 скликання від 06.10.2004 №153/04 ПП ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку строком до 01.10.2054 площею 0,0235 га по пр. Л.Свободи, 49 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазин-пиріжкова).

За таких обставин, рішення ОСОБА_1 міської ради від 30.04.2003 № 102/03 та від 06.10.2004 №153/04, прийняте на підставі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку розгляду питань щодо об’єкту містобудування, які збудовані або будівництво яких розпочато самовільно, затвердженого рішенням 12 сесії ОСОБА_1 міської ради 24 скликання від 26.12.2003 № 29\03, а отже відповідає вимогам чинного законодавства та компетенції органу, що його видав.

На підставі вищенаведеного рішення між ОСОБА_1 міською радою та СПДФО ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі від 09.02.2005 №6321/05 строком до 01.10.2054 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазин-пиріжкова) по пр. Людвіга Свободи, 49 в м. Харкові.

Прийняте ОСОБА_1 міською радою рішення про передачу ОСОБА_2 у користування земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Згідно з вищенаведеним, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у користування земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.

Враховуючи зазначене рішення ОСОБА_1 міської ради від 30.04.2003 № 102/03 та від 06.10.2004 №153/04 вичерпало свою дію в зв’язку із його виконанням та не може бути скасованим.

Оформлення та видача свідоцтва на право власності до 01.01.2013 здійснювалося на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (із змінами) (далі - Положення).

Перелік підстав та послідовність оформлення свідоцтва про право власності також визначався Положенням.

Відповідно до пункту 2.2. Положення відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе заявник.

Згідно з розпорядженням ОСОБА_1 міського голови від 03.11.1998 № 2158 державне комунальне підприємство Міське БТІ висновки з відповідними правовстановлюючими документами на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам і приватним підприємцям надають юридичній службі міської ради для подальшої підготовки пропозицій міському голові щодо оформлення права власності на ці об'єкти. Для оформлення та видачі свідоцтва про право власності на магазин- пиріжкову по пр. Людвіга Свободи, 49 ОСОБА_2 звернувся із відповідною заявою на ім’я ОСОБА_1 міського голови та надав до КП «ОСОБА_1 Міське БТІ» передбачені законодавством документи.

Надані до КП «ОСОБА_1 Міське БТІ» для реєстрації документи були визнані достатніми для підготовки висновку щодо оформлення права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» по пр. Людвіга Свободи, 49, оскільки вони повною мірою відповідали вимогам чинного на той час законодавства. Відповідно до п. 3 Розпорядження КП «ОСОБА_1 міське бюро технічної інвентаризації» було підготовлено висновок від 21.07.2003 № 2329481 на ім'я начальника юридичного управління ОСОБА_1 міської ради про наявність підстав для оформлення права власності на об'єкт нерухомості.

На підставі вищенаведеного висновку та п.п 10 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, керуючись ст.ст. 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 22.07.2003 ОСОБА_1 міським головою було видано розпорядження № 1758 про видачу СПДФО ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

22.07.2003 Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради на підставі вищенаведеного розпорядження видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на спірне майно.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно оформляється на підставі документів, передбачених Положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5.

Згідно пп. 6.1. п. 6 Положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

За таких обставин, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.07.2003 видано на підставі Розпорядження ОСОБА_1 міського голови № 1758 від 22.07.2003 та Положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, а отже відповідає вимогам чинного законодавства та компетенції органу, що його видав.

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги позивач посилається виключно на порушення оскаржуваними актами індивідуальної дії права власності СТОВ «Маяк» на будівлю магазину по пр. Людвіга Свободи, 49 в м. Харкові. З цією позицією не можна погодитися оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2014 у справі № 42/86-09 визнано за СТОВ «Маяк» право власності на магазин, розташований за адресою: м. Харків, пр. Людвіга Свободи, 49, м. Харків, загальною площею 135,7 кв.м. Виселено ФОП ОСОБА_2 із зазначеного магазину.

Оскаржувані позивачем акти індивідуальної дії були прийняті протягом 2003-2004 років. Рішення ОСОБА_1 міської ради від 30.04,2003 № 102/03 та від 06.10.2004 №153/04, а також Розпорядження ОСОБА_1 міського голови № 1758 від 22.07.2003 вичерпало свою дію в зв’язку із його виконанням. Договір оренди землі від 09.02.2005 № 6321/05 укладений з СПДФО ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазин-пиріжкова) по пр. Людвіга Свободи, 49 в м. Харкові розірвано 17.07.2015, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № НОМЕР_1 від 05.03.2018).

Також, на теперішній час нежитлова будівля (магазин-пиріжкова) по пр. Людвіга Свободи, 49 зруйнована. ОСОБА_1 міська рада жодним чином не оспорює право власності СТОВ «Маяк» на нежитлову будівлю (магазин-пиріжкова) по пр. Людвіга Свободи, 49 в м. Харкові.

Суддя, вислухавши пояснення сторін, оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані відповідачем заперечення, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 10 розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

31.10.2002 р. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 міської ради з заявою про надання дозволу на розміщення збудованого ним у 2000-2001 р.р. магазину за адресою м. Харків, пр. Л.Свободи, 49.

Рішенням ОСОБА_1 міської Ради XIII сесії XXIV скликання від 30.04.2003 р. № 102/03 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розміщення самовільно побудованого магазину-пиріжкової за вказаною адресою.

Рішенням ОСОБА_1 міської Ради XXV сесії IV скликання від 06.10.2004 р. № 153/04 ОСОБА_2 і то надано в користування земельну ділянку для обслуговування та експлуатації вказаного магазину.

Відповідно до розпорядження ОСОБА_1 міського голови від 22.07.2003 р. № 1758 ОСОБА_2 було надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.07.2003 р., яким посвідчено його право власності на магазин-пиріжкову по пр.Людвіга Свободи, 49 у м.Харкові.

09.02.2005 р. між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі строком до 01.10.2005 р. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазин-пиріжкова) по пр. Л.Свободи, 49 у м. Харкові.

СТОВ „Маяк", яке займалось оформленням документів на право власності магазину за адресою м. Харків, пр. Л.Свободи, 47-а, звернулось до ОСОБА_1 міської ради, до прокуратури та комунального підприємства «ОСОБА_1 міське бюро технічної інвентаризації» із заявами, щодо незаконності дій ОСОБА_2, який обманним шляхом отримав документи на право власності на приміщення, яке фактично належить СТОВ «Маяк».

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2007 р. задоволено позовні вимоги СТОВ «Маяк» до ОСОБА_1 міської ради та визнано право власності на будівлю магазину, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Л.Свободи, 47-А, літер „Д-1-" загальною площею 136,5 кв.м.

Ухвалою того ж суду від 05.06.2007року надано роз*яснення вказаного рішення стосовно того, що нежитлова будівля літер «Д-1» загальною площею 136,5кв.м. по пр. л. свободи в м. Харкові є однією і тою самою будівлею з літ. А-1 площею 135,7кв.м. по пр. Л. Свободи в м. Харкові, тому за СТОВ «Маяк» визнано право власності на будівлю магазину, розташованого за адресою: м. Харків, пр. л. Свободи, 49, літер А-1, площею 135,7 кв.м.

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 14.04.2008 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2007 р. та ухвала суду від 05.06.2007р. скасовані та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову СТОВ «Маяк» до ОСОБА_1 міської ради про визнання права власності відмовлено.

Постановою вищого господарського суду України від 01.07.2008року рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2007 р. та постанова ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 14.04.2008 р. скасовані, у задоволенні позову СТОВ «Маяк» до ОСОБА_1 міської ради про визнання права власності відмовлено.

Підставою скасування вказаних рішень та відмови в задоволенні позову є те, що ОСОБА_1 міська рада була неналежним відповідачем по справі, оскільки не порушувала права СТОВ «Маяк». Фактично спір про право власності на будівлю магазину, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Л.Свободи, 47-А, літер „Д-1-" загальною площею 136,5 кв.м. існує між позивачем та ОСОБА_2, який також вважає власником цього майна. Тому спір між ними має вирішуватись в межах іншої судової справи з наданням відповідної оцінки поданим СТОВ «Маяк» та СПД ОСОБА_2 доказами на підтвердження наявності у них права власності на спірне майно.

Оскаржувані СТОВ «Маяк» рішення ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_1 міського голови підтверджують наявність права власності у ОСОБА_2 на будівлю спірного магазину. Однак, постановою вищого господарського суду України від 01.07.2008року встановлено, що відносно права власності на цей об*єкт має місце спір між ОСОБА_2 та СТОВ «Маяк» , який може бути вирішено судом. Вирішення спору про право власності не входить до компетенції суду в рамках розгляду адміністративного позову СТОВ «Маяк» рішення ОСОБА_1 міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання актів незаконними.

Предметом даного спору є перевірка законності цих рішень.

У відповідності до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено вище, стосовно права власності на спірну будівлю існував спір між

СТОВ «Маяк» та ОСОБА_2 Вказаний факт встановлено судовим рішенням, яке набрало чинності та не потребує доказування. ОСОБА_1 міська рада не має повноважень вирішувати дані спори, тому визнання права власності на спірну будівлю можливо лише в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2014 року по справі №42/86-09 (н.р.29/421-07) задоволено позовні вимоги СТОВ "Маяк" до ФОП ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ради, КП «ОСОБА_1 міське БТІ» про виселення та визнання права власності. Визнано за СТОВ "Маяк" право власності на магазин, розташований за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи, б. 49 загальною площею 135,7 кв.м. Виселено ФОП ОСОБА_2 з магазину, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи, б. 49 загальною площею 135,7 кв.м. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь СТОВ "Маяк" державне мито в загальній сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 2783,00 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 86 ЦК Української РСР в редакції 2003 року право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про власність", який діяв станом на 2003 рік) власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346 ЦК України.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах "ОСОБА_4 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 29 листопада 1991 року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) й "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року заява № 25921/02 Європейського суду з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може ути "наявним майном", або коштами, уключаючи позови, для задоволення їхз позивач може обґрунтувати їх принаймі "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймі законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 ("Von Maltzan and Others v. Germany"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона поивнна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року в справі "брумареску проти РумуніЇ" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 610). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109). У рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" Суд наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки існування рішень ОСОБА_1 міської ради, на підставі яких виникло право власності ОСОБА_2 на спірну будівлю, порушує права СТОВ «Маяк» як законного власника майна, набутого на законних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного сплачено судовий збір у розмірі 122,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судовим рішенням задоволено позов позивача, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача вищевказаної суми витрат зі сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України "Про власність", ст.ст. 316, 319, 328, 346, 392 ЦК України, ст.ст.2,6,32,73,74,94,122,123,139,162,242-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до ОСОБА_1 міської ради про скасування актів ненормативного характеру - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_2, рішення ОСОБА_1 міської ради ХІІІ сесії ХХІV скликання від 30.04.2003року № 102/03 «Про надання дозволів на розміщення об*єктів в частині, а саме: п.38 додатку до п.1 Рішення ОСОБА_1 міської ради ХІІІ сесії ХХІV скликання від 30.04.2003року № 102/03.

Визнати протиправним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_2, рішення ОСОБА_1 міської ради ХХV сесії ІV скликання від 06.10.2004року № 153/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» в частині, а саме: п.1.79 додатку до Рішення ОСОБА_1 міської ради ХХV сесії ІV скликання від 06.10.2004року № 153/04.

Визнати протиправним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_2, розпорядження ОСОБА_1 міського голови від 22.07.2003року № 1758 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно».

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.07.2003р., яким посвідчено право власності приватного підприємця ОСОБА_2 на магазин-пиріжкову по пр. Людвіга Свободи, б. 49 в м. Харкові.

Стягнути з ОСОБА_1 міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 00 коп.

Повний текст рішення виготовлено 28 січня 2019року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: К.О. Омельченко