Ухвала суду № 79707649, 07.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

07.02.2019 Справа №607/2933/19

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, –

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на корпоративні права приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» (м. Тернопіль, вул. Гайова, буд 44, ЄДРПОУ 25347294), а також, заборони Міністерству юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13), Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Тернопільської міської ради (будь-якого відповідного державного реєстратора) (м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 1), а також іншим особам, яким надано доступ до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснювати записи і вчиняти реєстраційні дії щодо Приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» (м. Тернопіль, вул. Гайова, буд 44, ЄДРПОУ 25347294), зокрема, проводити державну реєстрацію змін до установчих документів, вносити записи про зміну учасника чи керівника юридичної особи, її місцезнаходження та інші передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» записи, реєстраційні та інші дії, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду.

Заява обґрунтована тим, що 02 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (надалі – Договір) на частку в статутному капіталі приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» (м. Тернопіль, вул. Гайова, буд 44, ЄДРПОУ 25347294). Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_1 відчужив (продав) на користь ОСОБА_2 належну йому часту корпоративних прав у статутному капіталі приватного підприємства Фірми «АМН ТРНАС» в розмірі 50%. Під час укладення вказаного Договору, ОСОБА_2 повідомив, що одразу після підписання він здійснить оплату за корпоративні права. Проте, цього не відбулось і кошти передбачені Договором заявник не отримав. У зв’язку з тим, що покупець ОСОБА_3 не оплатив вартість корпоративних прав, заявник значною мірою позбавився того, на що спрямовується саме по собі укладення договору купівлі-продажу, а саме, отримання грошових коштів за проданий товар у досить значній для нього сумі, оскільки внаслідок укладення такого договору купівлі-продажу він позбувся належних йому корпоративних прав. Отже, в даному випадку наявні всі ознаки істотного порушення покупцем ОСОБА_3 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 02.02.2019 р., у зв’язку із невиконанням його головного обов’язку оплати вартості корпоративних прав. Враховуючи те, що до моменту подачі позову та розгляду даного спору у суді відповідач ОСОБА_2 може зареєструвати за собою та в подальшому відчужити придбану у ОСОБА_1 частку у корпоративних правах приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» або провести інші корпоративні дії, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, вважає за необхідне забезпечити позов.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд приходить до наступного висновку.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2, 8 ЦПК України.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В порушення вимог п. 5, 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у вказаній заяві про забезпечення позову не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Заявником не надано суду доказів про те, що останній має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) та майно, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно з ч.9 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. У поданій заяві про забезпечення позову заявник обмежився лише зазначенням, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не навівши достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому, останнім не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

З огляду на зазначені обставини, беручи до уваги, що накладення арешту на корпоративні права приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» та заборона вчиняти реєстраційні та інші діїщодо даних майнових прав є заходами, які призводить до суворих обмежень для власника та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав відповідача по справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику і роз’яснити, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню із даної заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 151, 153, 260, 261, 352-354 ЦПК України, –

П О С Т А Н О В И В :

Повернути заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

CуддяОСОБА_4