Рішення № 79706432, 08.02.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 08.02.2019 Справа № 554/8069/18

Провадження № 2/554/87/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого – судді Савченко Л.І.,

при секретарі – Гаврись В.В.

за участю представників відповідачів ГУНП в Полтавській області – ОСОБА_1, Державної казначейської служби України – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому прохав стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 290 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., посилаючись на те, що від з 02.2006 року по 03.2007, з 10.2007 по 11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року по 01.08.2016 в Національній поліції України. Наказом ГУНП в Полтавській області від 29.07.2016 року № 233 о/с був звільнений з Національної поліції відповідно до п.2 (через хворобу) ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію». Згідно свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» № 199-С від 15 липня 2016 його визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Причинний зв»язок захворювання пов»язаний із проходженням служби в органах внутрішній справ. В подальшому йому було встановлено 2 групу інвалідності, ступінь втрати працездатності у відсотках 70 %. 06.09.2016 року він звернувся до ГУНП в Полтавській області із документами на виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв»язку із отриманням інвалідності 2 групи, згідно вимог постанови КМУ від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Оскільки його права порушувалися, він звернувся з позовом до суду. Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.03.2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо не направлення матеріалів для виплати позивачу одноразової допомоги до МВС України, згідно постанови КМУ від 21.10.2015 № 850. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019, визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо невжиття належних заходів реагування по обставинам та фактам, викладеним у його заяві від 04.08.2017. Покладені судом зобов»язання на ГУНП в Полтавській області щодо повторного проведення перевірки та розгляду звернення ОСОБА_3 від 04 серпня 2017 року станом на 05.10.2018 року є невиконаними. Системна бездіяльність ГУНП в Полтавській області спричинила йому психічне страждання, що принизило його гідність, порушила його права, що завдало нелюдського морального болю. Йому довелося вживати заходів з відновлення його прав шляхом направлення непоодиноких звернень, витрачання свого часу, відстоювання своїх прав у судових засіданнях. Він переніс сильні душевні страждання, стреси та психоемоційні навантаження, що вплинуло на внутрішній моральний стан. У зв»язку із бездіяльністю ГУНП в Полтавській області, що вплинуло на вчасне отримання одноразової грошової допомоги у сумі 290 000 грн., йому спричинено матеріальних збитків на вказану суму. Моральні збитки оцінює в 1 000 000 грн. Прохав позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Представник Державної казначейської служби України надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позов не визнає, оскільки відшкодовувати матеріальну шкоду завдану протиправною бездіяльністю посадової особи Головного управління Національної поліції в Полтавській області має саме та юридична особа, працівник якої своїми діями чи бездіяльністю привів до завдання матеріальної шкоди, тобто ГУНП в Полтавській області. Крім того, відповідно до п.9-10 Порядку грошова допомога виплачується виключно на підставі рішення МВС про призначення такої допомоги та в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення МВС про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. З цих підстав, шкоду необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Полтавській області. Вказала, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок бездіяльності ГУНП в Полтавській області, розмір моральної шкоди суперечить вимогам розумності та справедливості. В задоволенні позову до Державної казначейської служби України прохала відмовити (а.с.59-62).

Позивач подав відповідь на відзив Державної казначейської служби України, в якій позов підтримав у повному обсязі, вказав на аналогічні підстави для його задоволення, які зазначив і в позовній заяві (а.с.66-81).

Відповідач ГУНП в Полтавській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав, зазначив, що позивачем не доведено факт наявності моральної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв»язку між протиправними діяннями ГУНП в Полтавській області та завданої шкодою, розмір моральної шкоди. Крім того, позивач посилається на завдання йому моральної шкоди унаслідок не отримання ним одноразової грошової допомоги у сумі 290 000 грн. Однак, 23.06.2017 року ГУНП в Полтавській області надіслало до МВС України висновок з відповідними документами про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 року № 850. При цьому п.9 Порядку визначає, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у п.8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови – для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Таким чином, повноваження щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 року № 850 має виключно МВС України. З огляду на викладене, вважає доводи позивача про завдання йому моральної шкоди ГУНП в Полтавській області внаслідок невиплати одноразової грошової допомоги безпідставними.

Ухвалою від 05 грудня 2018 року закрито підготовче провадження по справі (а.с.112).

Позивач у судове засідання не з»явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі (а.с.52-58).

Представники відповідачів ГУНП в Полтавській області та Державної казначейської служби України у судовому засіданні позов не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Заслухавши учасників справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про хворобу №199-С від 15.07.2016 року військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» позивач ОСОБА_3 з лютого 2006 року по березень 2007 року, з жовтня 2007 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року продовжив службу в Національній поліції України. В результаті медичного огляду капітана поліції ОСОБА_3, встановлено, що виявлені у останнього захворювання пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0491851 від 16.08.2016 року ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності строком до 01.09.2017 року.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках становить 70 % з 15.08.2016 року на підставі акту огляду МСЕК №1209.

Вказані обставини встановлені постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.03.2017 року (а.с.19-21), а тому не потребують доказування у відповідності до ч.4 ст. 81 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_3, відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1, яке видане Пенсійним фондом України, є інвалідом 2 групи, термін дії до 31.08.2020 року (а.с.18).

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 року, чинного на час отримання позивачем захворювання, встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року затверджений «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Згідно з пунктом 1 зазначеного вище Порядку та умов № 850 від 21.10.2015 року, він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 від 21.10.2015 року передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 від 21.10.2015 року грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015 року. З прийняттям зазначеного Закону втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Згідно п.3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов'язків під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежні суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 вищевказаного Закону, порядок та умови виплати одноразової грошової допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (п. 15) встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.7 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п.8 вказаного Порядку, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пункт 9 Порядку зазначає, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з викладеного вище, повноваження щодо призначення грошової допомоги чи відмову в її призначенні належить виключно до повноважень Міністерства Внутрішніх Справ, куди керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає документи.

Встановлено, що ОСОБА_3 звертався до ГУНП в Полтавській області із заявою та додатками про виплату йому грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності під час проходження служби в органах внутрішніх справ, листом ГУ НП в Полтавській області від 02.02.2017 року за вих.№ШИ-39/кц у виплаті одноразової грошової допомоги йому відмовлено.

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.03.2017 року ( 554/1177/17), яка набрала законної сили 01.06.2017 року, визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо не направлення матеріалів для виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справі України, згідно з Постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», зобов'язано ГУНП в Полтавській області направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_3 про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (а.с.19-21).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (816/1485/17) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невжиття належних заходів реагування по обставинам та фактам, викладеним у звернені ОСОБА_3 від 04 серпня 2017 року, зобов»язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області провести перевірку та розглянути звернення ОСОБА_3 від 04 серпня 2017 року із наданням відповіді в розрізі кожного із поставлених питань у зверненні відповідно до порядку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», з урахуванням обставин встановлених судом (а.с.23-24).

Постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року залишено без змін (а.с.25-28).

Як вбачається зі змісту вказаних судових рішень, судами встановлено, що 04 серпня 2017 року ОСОБА_3 через Державну установу « Урядовий контактний центр» Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади, направив звернення начальнику ГУНП в Полтавській області полковнику поліції ОСОБА_4 щодо вжиття належних заходів реагування та ініціювання притягнення до відповідальності у встановленому законом порядку працівників ГУНП в Полтавській області та заступників начальника ГУНП в Полтавській області, які надали протиправні відповіді, що підтверджено постановою суду. Одночасно позивач у своєму зверненні просив у разі відсутності компетенції при вирішення викладених питань, з урахуванням п.3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», перенаправити вказане звернення, про що його повідомити у встановленому законом порядку.

На виконання постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 30.03.2017 року ( 554/1177/17) ГУНП в Полтавській області 23.06.2017 року за вих. № 793/115/29/01-17 надіслало Директору Департаменту фінансово-облікової політики МВС України на розгляд пакет документів на виплату одноразової грошової допомоги, згідно постанови КМУ № 850 від 21.10.2015 року пенсіонеру Національної поліції ОСОБА_3 (а.с.104).

Враховуючи вимоги п.9 Порядку, повноваження щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ № 850 від 21.10.2015 року має виключно МВС України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі та положення норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1173 ЦК України.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Під час вирішення даного спору про відшкодування шкоди за ст.1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає недоведеним факт спричинення матеріальної шкоди позивачу у сумі 290 000 грн. саме відповідачами.

Так, ГУНП в Полтавській області у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 направив до МВС України на розгляд пакет документів на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 23.06.2017 року , а тому не спричинив шкоди останньому у зв»язку із неодержанням цієї допомоги. Повноваженнями щодо призначення вказаної допомоги ГУНП в Полтавській області не наділений.

Суд вважає, що між протиправною бездіяльністю ГУНП в Полтавській області, яка визнана судами, а саме щодо не направлення матеріалів для виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України, яка пізніше була усунута, та невжиття належних заходів реагування по обставинам та фактам, викладеним у зверненні ОСОБА_3, та негативними наслідками у вигляді неотримання одноразової грошової допомоги, відсутній причинно-наслідковий зв»язок.

Також позивачем не доведено жодними доказами спричинення йому матеріальної шкоди Державною казначейською службою України.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо спричинення моральної шкоди позивачу, суд виходить з наступного.

Частинами 1, п.2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї

чи близьких родичів . Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається

судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спричинення моральної шкоди позивачу, яку він оцінює у 1 000 000 грн., не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки судом не встановлено факту спричинення шкоди саме відповідачами, а також причинно-наслідкового зв»язку між бездіяльністю ГУНП в Полтавській області, на яку посилається позивач, та неотриманням ним одноразової грошової допомоги(негативних наслідків), а відтак порушення його права відповідачами не доведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України та покладає їх на рахунок держави, оскільки позивач є інвалідом 2 групи та звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач –Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місце знаходження 36002, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 40108630.

Відповідач –Державна казначейська служба України, 01601 м.Київ, вул.Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повне рішення складено 08 лютого 2019 року.

Суддя Л.І. Савченко