Ухвала суду № 79705809, 08.02.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/39/2019

Справа № 524/3592/15-к

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2019 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю прокурора Семеняченко Н.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, при секретарі Мєняйлові О.О., розглянувши у відритому судовому засіданні в місті Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12015170090000473 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утриманні дітей не має, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 КК України .

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23 липня 2018 року обвинуваченому, ОСОБА_1, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 14 лютого 2019 року.

Згідно із частиною 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 вважала за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували проти заявленого прокурором клопотання з підстав порушення на його думку визначеного КПК України порядку вручення клопотання про продовження дії запобіжного заходу за відсутності захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти заявленого прокурором клопотання з підстав відсутності визначених КПК України ризиків, оскільки лише тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення не є підставою для обрання найсуворішої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як в вбачається зі статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, а також із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, враховуючи матеріали кримінального провадження, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 Кримінально-процесуального кодексу України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, приймаючи до уваги відсутність постійного місця проживання обвинуваченого та джерела доходу останнього, приймаючи до уваги той факт, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 14 лютого 2019 року, оскільки інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що строк обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити терміном на шістдесят днів.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утриманні дітей не має, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 квітня 2019 року до 00 год. 00 хв. включно.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Д.О. Зоріна