Рішення № 79705537, 05.02.2019, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1925/18

Номер провадження 2/573/16/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

05 лютого 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі справу за позовом ОСОБА_1 до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (паспорт серії МА № 201720, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Куянівка, вул. Кайдаша, буд. 2 Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390038), про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя:

Справа № 573/1925/18

Номер провадження 2/573/16/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

05 лютого 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі справу за позовом ОСОБА_1 до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вимоги мотивовані тим, що 29 листопада 2015 року в м. Суми померла його троюрідна сестра ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно та майнові права, у тому числі на земельну ділянку розміром 4,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, що належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 116352. За життя спадкодавець не складала заповітного розпорядження. Із своєю троюрідною сестрою позивач не спілкувався понад 3 роки, про смерть останньої він дізнався від ОСОБА_4, яка здійснювала догляд за ОСОБА_3 Вказує, що інших спадкоємців після смерті троюрідної сестри не має, тому він є єдиним спадкоємцем майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 На даний час спадщина ніким не успадкована. Позивач має бажання прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3, проте для звернення до нотаріуса у нього недостатньо документів, що підтверджують родинні відносини між ними. В зв’язку із тим, що він не знав про смерть троюрідної сестри ОСОБА_3, оскільки тривалий час вони не спілкувались, проживали у різних населених пунктах, а також відсутністю документального підтвердження родинних відносин між ними, на думку позивача, ним з поважних причин був пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини. Посилаючись на вище викладені обставини, оскільки позивач не може реалізувати своє право на спадщину за законом, строк для прийняття спадщини яким було пропущений через поважні, об’єктивні та незалежні від нього обставини, ОСОБА_1 просить встановити факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 29 листопада 2015 року, є його троюрідною сестрою, а також визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після троюрідної сестри ОСОБА_3, яка померла 29 листопада 2015 року, тривалістю два місяці.

25 жовтня 2018 року судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху для усунення ряду недоліків.

Ухвалою від 14 листопада 2018 року цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом.

10 січня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовні заяві. Додатково пояснив, що після смерті його троюрідної сестри ОСОБА_3, яка померла 29 листопада 2015 року відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 4,20 га, яка розташована на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області. Із сестрою він не спілкувався понад 3 роки, оскільки вони проживали в різних населених пунктах, про смерть останньої та наявності спадщини у вигляді земельної ділянки він дізнався від ОСОБА_4, яка відвідувала її останні декілька років. Саме ОСОБА_4 запропонувала йому оформити права на земельний пай. До нотаріуса він не звертався, так як відсутні документи для підтвердження родинних відносин між ним та троюрідною сестрою ОСОБА_3 Зазначає про відсутність інших спадкоємців та вважає поважними вказані причини, які завадили йому вчасно прийняти спадкове майно.

Представник відповідача – Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову повністю, зазначивши про те, що у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та померлою Бичок ( дівоче прізвище ОСОБА_1) ОСОБА_5. Таким чином, оскільки факт родинних відносин позивачем не підтверджено належними доказами, інша вимога про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є взагалі безпідставною.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, останні роки перед смертю проживала у Сумському пансіонаті для ветеранів війни та праці. З померлою товаришувала її свекруха ОСОБА_6, тому вони підтримували із нею близькі відносини, відвідували її та забирали влітку до себе додому. Також вона по дорученню ОСОБА_3 отримувала орендну плату за земельний пай останньої. Їй відомо, що чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_7 помер ще в 90-х роках, діти ОСОБА_7 та Олександр також померли, а онук ОСОБА_8 (син ОСОБА_9) пропав безвісті. 29 листопада 2015 року ОСОБА_5 померла, тому родина свідка здійснила її поховання. Оскільки близьких родичів у померлої не було, то повідомляти про смерть було нікого. Приблизно через півтора року вона випадково зустріла позивача та розказала йому про смерть ОСОБА_3, крім того зазначила про наявність паю, який залишився після смерті ОСОБА_3 і ніким не був успадкований.

Свідок ОСОБА_10 дав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_4

Інші свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначили про те, що родина позивача та родина ОСОБА_3 проживали у с. Йосипове (с. Черванівка) Білопільського району по сусідству та підтримували добрі відносини. Крім того зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були родичами між собою.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів полягає у з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов’язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та розгляду заявлених заяв і клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, які надані сторонами.

За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа (ч. 1 ст. 1265 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини ( ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України), зокрема про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв’язку із втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із ст. 79 ЦПК України достовірними є доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 цього Кодексу).

Докази, які долучені до справи, свідчать про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився 05 листопада 1949 року в с. Черванівка Білопільського району Сумської області. Його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_14, що стверджується копією свідоцтва про народження серії І-БП № 294154 (а. с. 7).

Із архівного витягу ЗАГСу с. Куянівка за 1923 р. щодо запису про народження № 284, здійсненого російською мовою вбачається, що батьками «ОСОБА_15, 16. 09.1923 года рождения, есть ОСОБА_16 и ОСОБА_17 Васил…» (а. с. 12).

Із архівної довідки від 03 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_18 народився 14 серпня 19887 року, про що мається запис про його народження у метричній книзі Різдво-Богородицької церкви с. Кальченки Сумського повіту Харківської губернії за 1887 рік під № 69, де його батьками записані ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (а. с. 9).

Наведене вище підтверджує факт родинних відносин між ОСОБА_1, його батьком ОСОБА_21, дідом ОСОБА_18 та ОСОБА_19, який є прадідом позивача по лінії батька.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у ОСОБА_19 було два сини: ОСОБА_18 ( дід позивача) та ОСОБА_22.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначив, що батьком ОСОБА_3 ( дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) ОСОБА_5 був ОСОБА_23, її дідом по лінії батька був ОСОБА_22 , а їх спільним прадідом був ОСОБА_19.

ОСОБА_24 народилась 03 серпня 1923 року. Її батьками згідно відомостей архівного відділу є ОСОБА_23 та ОСОБА_25 Павл…(а. с. 14).

В архівній довідці від 03 вересня 2018 року вказано, що у метричній книзі Різдво-Богородицької церкви с. Кальченки Сумського повіту Харківської губернії за 1893 рік під № 35 є запис про народження ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме у відомостях про батьків зазначені : ОСОБА_22 та ОСОБА_26 (а. с.13).

Проте, за відомостями Державного архіву Сумської області встановлено, що метричні книги Різво-Богородицької церкви с. Кальченки Сумського повіту Харківської губернії за 1873 рік до Державного архіву Сумської області не надходили та їх місцезнаходження невідомо, тому підтвердити факт народження ОСОБА_22 немає можливості (а. с. 11).

Таким чином, доказів на підтвердження факту того, що ОСОБА_22 був сином ОСОБА_19, а відповідно і рідним братом діда позивача ОСОБА_18 до суду позивачем не надано, оскільки втрачений документальний родинний зв’язок, який міг бути послідовним доказом рідства між останніми.

Відповідно до актового запису про смерть № 1590 від 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 померла 29 листопада 2015 року в м. Суми (а. с. 37).

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області від 21 листопада 2018 року № 54177731 вбачається, що спадкова справа після ОСОБА_3, яка померла 29 листопада 2015 року, не заводилась, будь-яка інформація у спадковому реєстрі відсутня (а. с. 34).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що з наведеного вище генеалогічного дерева для визначення ступеня рідства просліджуються родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та його прадідом – ОСОБА_19. Що стосується родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та його троюрідною сестрою – ОСОБА_3, то у судовому засіданні даний факт не знайшов свого підтвердження. Свідки, які були допитані у судовому засіданні підтвердили лише факт того, що ОСОБА_3 та позивач є родичами, оскільки їх родини проживали поряд в с. Черванівка Білопільського району Сумської області. Однак, факт того, що ОСОБА_22 ( дід ОСОБА_3Ф.), який народився в 1873 році ( чи ще раніше) був сином ОСОБА_19 (прадідом позивача) свідками в судовому засіданні не підтверджено, оскільки дані обставини їм не відомі. Сам факт того, що на думку свідків вони є родичами між собою та наявність однакових прізвищ у позивача та троюрідної сестри до укладання нею шлюбу з ОСОБА_7, є недостатнім фактом для встановлення родинних відносин.

Окрім цього, позивачем не доведені обставини та не надані докази що підтверджують зміну прізвища ОСОБА_24 на ОСОБА_3 ( відсутній факт самостійного звернення до відповідного органу ДРАЦС щодо отримання документів), хоча ухвалою суду про залишення позову без руху позивачу було запропоновано надати докази звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану та відмови у вчиненні відповідних дій. Проте позивач не надав письмових доказів неможливості самостійно отримати зазначений вище документ.

Таким чином надані позивачем письмові докази не можна вважати достатніми, оскільки вони у своїй сукупності не переконують суд у наявності факту родинних відносин. Їх явно недостатньо для встановлення зазначеного факту, тобто певної події на яку посилається позивач ОСОБА_1, від настання якої у нього можуть виникнути права на спадщину після смерті ОСОБА_3, тому суд робить висновок про недоведеність цієї обставини.

Отже, досліджені у судовому засіданні докази не підтверджують обґрунтованість заявлених вимог щодо факту родинних відносин, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Вимога про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є похідною, тому вона не може бути задоволеною без встановлення факту родинних відносин.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені вище норми закону, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за недоведеністю у повному обсязі.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1216, 1218, 1220, 1223, 1265, 1269, 1270, 1272 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування” від 30 травня 2008 року № 7, ст.ст. 12, 13, 76-81, 259, 265, 273, 293, 315-316, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (паспорт серії МА № 201720, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Куянівка, вул. Кайдаша, буд. 2 Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390038), про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено і підписано 07 лютого 2019 року .

Суддя