Рішення № 79704929, 08.02.2019, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 554/8284/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м у к р а ї н и

08 лютого 2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Горошко О.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 01 березня 2007 року було укладено договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 3250,00 грн., а відповідач ОСОБА_1 взяла зобов’язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов’язання не виконала. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 14342,66 грн., з яких заборгованість по одержаному кредиту 443,73 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 3780,64 грн., заборгованість за пенею – 8959,12 грн., а також штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 659,17 грн. (процентна складова) та судові витрати.

Ухвалою судді від 28 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавалися.

Відповідачем відзив на позов також не подавався.

Заяви та клопотання від сторін не надходили.

З метою встановлення всіх обставин у справі судом витребувано у позивача докази щодо терміну дії картки, виданої на ім’я відповідача згідно договору б/н від 01 березня 2007 року.

Витребувані судом докази надані позивачем суду 14 січня 2019 року.

Відповідач ОСОБА_1, будучи повідомленою про розгляд справи судом, відзив на позовну заяву та будь-які клопотання до суду не подавала.

За таких обставин судом відповідно до положень норм ст. ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 березня 2007 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н.

За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 3250,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у встановленому договором розмірі з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник зобов’язувався забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем зобов’язання перед відповідачем по кредитному договору виконано, але відповідач взяті на себе зобов’язання не виконала. Станом на 19 вересня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем по одержаному кредиту складає 443,73 грн.

Заборгованість за відсотками позивач станом на 19 вересня 2018 року обраховує у розмірі 3780,64 грн.

Як вбачається з довідки, наданої суду позивачем, термін дії картки №4149605910517697, виданої 25 січня 2013 року на ім’я ОСОБА_1 – до січня 2017 року.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 31 січня 2017 року заборгованість відповідача за відсотками становить 2261,35 грн. (а.с.4-8).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, що нарахована після закінчення строку картки, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто - до січня 2017 року.

Відтак, у межах строку кредитування до січня 2017 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12.

Враховуючи вказане, підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2261,35 грн. за період до січня 2017 року включно.

Позивачем також нараховано відповідачу заборгованість за пенею у розмірі 8959,12 грн., а також штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 659,17 грн. (процентна складова).

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною кредитного договору, передбачено сплату штрафу за порушення строків сплати будь-якого з грошових зобов’язань.

Нарахування позичальнику пені Умовами та правилами надання банківських послуг, довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не передбачено.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Всилу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Але всупереч викладеному позивач нарахував відповідачу заборгованість за пенею, а також штрафи – фіксовану та процентну складову.

Зважаючи на норми ст.61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення із позивача заборгованості за пенею слід відмовити.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-1374 цс17 від 11 жовтня 2017 року щодо одночасного стягнення штрафів фіксованої частини і процентної складової, суд вищої інстанції дійшов висновку, що така заборгованість є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на вказане, з відповідача підлягає стягненню 500 грн. фіксованої частини штрафу.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по одержаному кредиту 443,73 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 2261,35 грн., штраф у розмірі 500,00 грн., а всього – 3205,08 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено на 22 %, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 387,64 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: м.Полтава, пров.Клубний, 4, кв.35) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2007 року б/н у розмірі 3205, 08 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 387,64 грн., а всього стягнути 3592,72 грн. (три тисячі п’ятсот дев’яносто дві гривні сімдесят дві копійки).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий О.А. Самсонова

08.02.2019