Ухвала суду № 79703787, 08.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/2583/19

Провадження № 1-кс/520/1755/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018160000000981 від 18.10.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018160000000981 від 18.10.2018, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 09.11.2018 у приміщенні службового кабінету на вимогу ОСОБА_3 щодо отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за неперешкоджання у здійсненні підприємницької діяльності ТОВ «Сучасні зернові технології» ОСОБА_4 передав неправомірну вигоду у розмірі 300 доларів США, оскільки ОСОБА_3 використовуючи своє службове становище посприяв у тому, щоб ОСОБА_4 швидко отримав свідоцтво платника податків та уклав договір про визнання електронних документів.

Продовжуючи вчиняти свої протиправні дії спрямовані на отримання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, 04.02.2019 ОСОБА_3 за попередньої домовленістю зустрівся із ОСОБА_4 в приміщенні службового кабінету за адресою вул. Шклярука 13, смт. Ширяєве, Ширяєвського району Одеської області де отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_4 у розмірі 10 000 грн.

Так, о 12 год. 03 хв. 05.02.2019 безпосередньо після отримання неправомірної вигоди в сумі 10 000 гривень від ОСОБА_4, слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_3 - начальника Ширяївського відділення Лиманського ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Під час затримання, на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 та 236 КПК України було проведено обшук ОСОБА_3, в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «МОТО» ТУРЕ: М2670, модель «ХТ1685» із встановленою сім – картою в середині.

З метою забезпечення збереження вилученого майна, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з’явилися, надавши слідчому судді заяви, в яких просили розгляд клопотання проводити за їх відсутності.

Від підозрюваного та його захисника також надійшли заяви, в яких вони просили розгляд клопотання провести за їх відсутності.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_9 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено обґрунтованість підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Так, 06.02.2019 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_3 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.

Беручи до уваги, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_3, слідчий суддя приходить до переконання, що на вилученому телефоні можуть міститися смс-повідомлення та інша інформація, на якій будуть зафіксовані відомості з приводу обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що свідчить що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

На підставі викладеного, враховуючи правову підставу для арешту майна, можливість використання як доказу вилученого мобільного телефону в рамках кримінального провадження, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018160000000981 від 18.10.2018 року – задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку начальника Ширяївської ДПІ Южненського управління ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3, а саме:

мобільний телефон марки «МОТО» ТУРЕ: М2670, модель «ХТ1685» із встановленою сім – картою в середині.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_1

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.