Рішення № 79703258, 07.02.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 07.02.2019

ЄУ № 420/2048/18

Провадження №2-о/420/12/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

заявника ОСОБА_1, представника заявника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт.Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа – Марківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3

В обґрунтування заяви представник заявника посилається на те, що 16.04.2017 в смт.Городище Перевальського району Луганської області помер чоловік заявниці ОСОБА_3 Заявник є пенсіонером за віком однак пенсійного посвідчення до теперішнього часу не отримала та отримує пенсію з червня 2018 року у розмірі 2033,07 гривень на місяць. Зазначених коштів їй не вистачає для свого належного утримання. На теперішній час заявник бажає реалізувати своє право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника. Чоловік заявника ОСОБА_3 був шахтарем та за життя отримував пенсію за віком на пільгових умовах, розмір якої значно перевищував розмір пенсії заявника. Свою пенсію ОСОБА_3 передавав заявнику, яку вона витрачала на сплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, ліків тощо. Зазначена допомога була для заявника постійним та основним джерелом для існування, оскільки 04.01.2016 остання була звільнена з основного місця роботи, та ніяких інших доходів вона не отримувала. У зв’язку з чим вона звертається до суду з цією заявою, для встановлення факту юридичного значення.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09 січня 2019 року.

В судовому засіданні заявник підтримала заяву про встановлення факту, що має юридичне значення та просили її задовольнити, з підстав викладених в заяві.

Представник заявника – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених в заяві.

Представник заінтересованої особи – Марківське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Луганської області в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав пояснення в яких просить справу розглядати без участі представника заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника допитавши свідків, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Пунктом 8 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

Разом з тим, відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства; сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу.

На підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до паспорту серії ЕМ 104315, виданого 24 лютого 1999 року Перевальським РВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 25.06.2018, заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, помер 16 квітня 2017 року у смт. Городище Перевальського району Луганської області, на час смерті був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕД №507630, виданого 12 липня 2017 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, паспортом громадянина України серії ЕМ 182696, виданого 30 квітня 1999 року Перевальським РВ УМВС України в Луганській області.

З свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЕД №494246, виданого 26 липня 1980 року Городищенською селищною радою Перевальського району Ворошиловградської області вбачається, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 1980 року, актовий запис №19.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі неможливості надати документи, визначені Порядком, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_6, та дійсно на день смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер 16.04.2017, вони проживали разом, вели спільне господарство за адресою: вул. Леніна, 57, смт. Городище Перевальського району Луганської області, що підтверджуються довідками № 1.23/578 від 10.05.2017, № 1.40/12 від 13.09.2018, №1.41/12 від 13.09.2018, виданими органом виконавчої влади, розташованим на тимчасово неконтрольованій українською владою території.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, на підставі наданих до матеріалів справи документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3, який помер 16.04.2017, вела з ним спільне господарство за адресою: вул. Леніна, 57, с. Городище Перевальського району Луганської області, та перебувала на його утриманні.

Зазначене підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_5 яка в судовому засіданні пояснила, що чоловік заявника отримував достатній розмір пенсії та заявник, яка на день смерті чоловіка ніде не працювала, та тривалий час знаходилась на утриманні ОСОБА_3

Матеріалами справи встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3, заявник перебувала на його утриманні, не працювала, ніяких додаткових доходів не отримувала, а тому після смерті свого чоловіка залишилась без джерела засобів до існування.

Виходячи з наведеного, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги заявника такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони законні, обґрунтовані, доказово підтверджені матеріалами справи та поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 235, 264, 265, 293, 315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа – Марківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на утриманні ОСОБА_3, померлого 16.04.2017.

Заявник – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт серії ЕМ №104315, виданий 24 лютого 1999 року Перевальським РВ УМВС України в Луганській області, адреса: вул. Підгорна, 108, с. Осинове Новопсковського району Луганської області.

Представник заявника – адвокат ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, адреса: вул. Українська, 77, смт. Новопсков, Новопсковського району Луганської області.

Заінтересована особа Марківське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Луганської області, місце знаходження: вул. Центральна, 20, смт. Марківка Марківського району Луганської області, код ЄДРПОУ 41247405.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 07 лютого 2019 року.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2019 року.

Суддя: В.В. Пронька