Рішення № 79702953, 08.02.2019, Кремінський районний суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/3505/18

Провадження № 2/414/133/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Центр надання адміністративних послуг Кремінської міської ради Луганської області,про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ЦНАП Кремінської міської ради Луганської області.

В обґрунтування позову зазначається, що ОСОБА_2 є власником житлової квартири, що розташована за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 14/21. За вказаною адресою зареєстрований відповідач ОСОБА_4, якого позивач взагалі не знає, оскільки останній ніколи не проживав за вказаною адресою, тому яким чином його було зареєстровано за цією адресою позивачу також невідомо.

В той же час, факт реєстрації відповідача перешкоджає позивачу у реалізації її права власності на вказану квартиру, зокрема оформленні субсидії на сплату житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим позивач просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування зазначеним жилим приміщенням.

У судове засідання позивач та її представник не з’явилися, остання надала заяву, в якій просила розглянути справу за їх відсутності, а також зазначила, що позовні вимоги підтримують та не заперечують про заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило, відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи – Центру надання адміністративних послуг Кремінської міської ради Луганської області в судове засідання також не з’явився, голова Кремінської міської ради ОСОБА_5 надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, в якій також зазначив, що заперечень проти позову не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв’язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки ним не повідомлялися, відзиву на позову він не подав, а позивач та її представник не заперечували проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, про що судом була постановлена відповідна ухвала.

Також у зв’язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 листопада 2018 року позивач ОСОБА_2 набула права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 14/21 (а.с. 10).

Відповідно до довідки про склад сім’ї № 709 від 15.03.2018, виданої виконавчим комітетом Кремінської міської ради Луганської області, позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За вказаною адресою також зареєстрований відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який у будь-яких родинних стосунках із позивачем не перебуває, дата його реєстрації у довідці відсутня (а.с. 13).

З акту про встановлення фактичного місця проживання відповідача ОСОБА_4, підписаного адміністратором ЦНАП відділу адміністративних послуг Кремінської міської ради Луганської області та сусідами-свідками ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від 30.10.2018 вбачається, що ОСОБА_4 з 2006 року фактично не проживає за місцем своєї реєстрації за адресою: Луганська область, м. кремінна, вул. Шевченка, 14/21 (а.с. 14).

Як зазначається у ст. 72 Житлового кодексу Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин. У зв’язку з цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім’ї, попередніми членами його сім’ї, а також членами сім’ї попереднього власника житла.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлової квартири за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 14/21, в якій залишається зареєстрованим незнайома позивачу людина – відповідач ОСОБА_4, що перешкоджає позивачу у реалізації права власності на цю квартиру.

Враховуючи зазначені обставини, а також той факт, що ОСОБА_4 без поважних причин не проживає за адресою своєї реєстрації понад рік, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні актом про встановлення фактичного місця проживання від 30.10.2018, суд дійшов висновку, що відповідач втратив право користування жилим приміщенням за місцем реєстрації, а тому позов підлягає повному задоволенню.

При визнанні судом відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, судом не вбачається порушення пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідач тривалий час не проживає у зазначеному будинку, тобто будинок не є його житлом відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Так, у п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» від 02.12.2010 (заява № 8863/06), яке набуло статусу остаточного 02.03.2011 наголошується, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме – від наявності достатніх та триваючих зв’язків із конкретним місцем (п. 36 рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії» від 18.11.2004).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4), до ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Центр надання адміністративних послуг Кремінської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 377963096; місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, просп. Дружби, 13) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням –задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, втратившим право користування жилим приміщенням, а саме квартирою, розташованою за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Шевченка, 14/21.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його складення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складення заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Кремінського районного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя І.Г. Безкровний