Рішення № 79702323, 30.01.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/93/18

Номер провадження 2/404/1389/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря- Малюцької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ПАТ КБ”Приватбанк”, який 21.05.2018 року змінив свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.11.2005 року в розмірі- 18 027,48 грн., з них: заборгованості за кредитом - 1 941,19 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом- 14 751,65 грн., штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 834,64 грн.- (процентна складова), а також судових витрат у розмірі 1 600,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 15.11.2005 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за вказаним договором. У порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за даним договором не виконала. З посиланням на зазначене сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги повністю, розгляд справи проводити у їх відсутності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків, які позивач усунув.

Відповідно ухвали судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Бершадської О.В. від 13 лютого 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

02 липня 2018 року відповідачкою, через канцелярію суду, подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити та застосувати строк позовної давності. Вказала, що кредитний договір №б/н від 15.11.2005 року не підписувала, отримала кредитну картку, якою користувалася, потім при переході в інший банк картка була закрита, звідки взявся борг не відомо. Позивачем на її адресу не було направлено жодного попередження щодо неналежного виконання зобов'язань по поверненню кредиту за кредитним договором № б/к від 15.11.2005 року. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності. З 18.02.2018 по 18.04.2018 року особисто не вчиняла ніяких дій щодо добровільної сплати ПАТ КБ «Приватбанк» будь-яких коштів. Натомість працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» було незаконно списано грошові кошти в сумі 5 248, 00 гривень з рахунку № 5168757275098467, який належить ОСОБА_1 Нею подано до Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області заяву про викрадення коштів з її карткового рахунку, оскільки згоду на списання коштів не надавала, це підтверджується Витягом з ЄРДР № 12018120020005000 від 06.06.2018 року. Договір про збільшення позовної давності, по кредитному договору № б/н від 15.11.2005 року не укладала. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - ч.4 ст.267 ЦК України (а.с. 48-54).

Представником позивача на електронну адресу суду 13 липня 2018 року направлено відповідь на відзив, згідно якої вважає, що відповідач приєдналась до нових Умов та правил надання Банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 03.06.2015 року. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав суду докази щодо наявності заборгованості за Договором (розрахунок заборгованості), відповідач, в свою, чергу, не спростувала докази надані Банком щодо цього факту. Відповідачем не доведено та матеріалами справи не встановлено, що грошовими коштами протиправно заволоділа інша особа. При укладанні договору вся необхідна інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту була доведена до відома позичальника у вигляді другого примірника договору. Для зручності клієнтів у ПриватБанк організована: цілодобова служба клієнтської підтримки НОМЕР_1; цілодобовий онлайн чат, розміщений на сайті www.privatbank.ua; інтернет-банк Приват24 www.privat24.ua; термінали самообслуговування, адреси розміщення яких можна подивитися на сайті www.privatbank.ua; смс-канал - послуга МоbileBanking. Також, при необхідності отримання інформації (у тому числі виписок, довідок про розмір заборгованості та інше), клієнти ПАТ КБ "ПриватБанк" мають можливість ознайомитися з нею в обслуговуючому відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк". Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту, саме тому заперечення відповідача в частині незнання наявності та суми заборгованості являються необгрунтованими. За Договором про надання банківських послуг №б / н від 15.11.2005 Клієнт має прострочену заборгованість. Згідно умовам договору, а саме п. 1.1.3.1.6.Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум які підлягають сплаті Банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам. Банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборованості по договору. У звязку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 11.2008 року, (довідка про видачу кредитних карт додається). Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 24.12.2017 року — до спливу строку позовної давності. У зв”язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобовязання за кредитом, що свідчить про те, що знала про умови кредитування та визнала свої зобовязання за Договором. Тому, посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги (а.с. 57-136, 140-183).

Відповідачка в судове засідання подала на електронну адресу суду, заяву про розгляд справи у її відсутності.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні вимог відмовити повністю, з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Так судом з'ясовано, що 15.11.2005 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно якого позичальнику надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Підписавши заяву від 15 листопада 2005 року, відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банка. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладені обставини та норми матеріального права, суд вважає, що між сторонами 15 листопада 2005 року був укладений кредитний договір, який виконувався сторонами. Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав ОСОБА_1 не заявляла.

За умовами кредитного договору ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано картку № 4149 6053 1464 5771 із встановленим на ній початковим лімітом у розмірі 2 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік (3% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом, зі строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка отримала вказану вище платіжну картку із строком дії по листопад 2008 року включно, що підтверджується довідкою банку (а.с. 71).

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Відповідно до пунктів 3.1.1 та 33.1.3 Правил користування платіжною карткою карта дійсна до останнього календарного дня вказаного в картці місяця і по закінченню строку дії картки банк продовжує строк дії картки шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо від клієнта не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку.

Згідно з пунктом 5.4 правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Відповідно пп. 3.2, 3.3. Умов клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 6.5 Умов позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Згідно з п. 6.6 Умов у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу Банку клієнт повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплатити винагороду банку.

Відповідно до п.8.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ч. ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач зобов’язання перед позивачем належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 30.11.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 18 027,48 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 1 941,19 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом- 14 751,65 грн., штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 834,64 грн.- (процентна складова), розрахунок якої додається ( а.с. 4-6).

Так, за умовами договору сторони погодили та позичальнику надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, суд не у повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом та зазначає наступне.

Строк дії кредитної картки 4149 6053 1464 5771- 11/08, що підтверджується довідкою банку (а.с. 71).

Таким чином, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування тобто з 01.12.2008 року. Такий правовий висновок викладено в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, заявлених стороною відповідача, то необхідно зазначити наступне.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначала, про те, що з 2005 року не погашала заборгованість за кредитним договором, з 18.02.2018 по 18.04.2018 року особисто не вчиняла ніяких дій щодо добровільної сплати ПАТ КБ «Приватбак» будь-яких коштів. Натомість, працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» було незаконно списано грошові кошти в сумі 5 248, 00 гривень з рахунку № 5168757275098467, який належить ОСОБА_1, про що нею подано до Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області заяву. Договір про збільшення позовної давності, по кредитному договору № б/н від 15.11.2005 року не укладала. Вважає, що АТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з указаним позовом лише у грудні 2017 року, пропустило строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Крім того, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, суд приходить до висновку про те, що Умови та правила надання банківських послуг, в яких установлено збільшену позову давність (50 років) не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідно письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Разом з цим, за змістом частини першої статті 264 ЦК України підставою вважати, що перебіг позовної давності перервався, є вчинення особою саме дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, зокрема, надіслання позивачу певного листа, самостійного зарахування на рахунок позивача певної частини заборгованості.

Судом встановлено, що пунктом 1.1.3.1.6 передбачено, що Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум які підлягають сплаті Банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам. Банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборованості по договору.

Відповідно до умов договору строк договору закінчився 30 листопада 2008 року, а тому, ураховуючи вказані вище умови договору та положення статті 264 ЦК України, суд вважає, що самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів після спливу строку дії кредитного договору з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання нею свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п’ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Разом з цим, суд критично ставиться до наданої стороною позивача анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03.06.2015 року (а.с. 86), оскільки остання є держателем, зокрема, платіжної картки № 4149 6053 1464 5771, на яку було встановлено кредитний ліміт та строк дії якої закінчився 30 листопада 2008 року, докази видачі інших карток матеріали справи не містять (а.с. 7, 66-69, 71).

Так, судом встановлено, що останній платіж на погашення кредиту відповідачка здійснила 26 вересня 2006 року, строк дії картки закінчився у листопаді 2008 року, а тому момент виникнення права вимоги слід відраховувати з дати закінчення строку дії картки (зі спливом строку кредитування), тобто з грудня 2008 року, тому саме з цього моменту для позивача АТ КБ "ПриватБанк" почався перебіг позовної давності.

При цьому, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю, необґрунтованістю позовних вимог.

З цим позовом АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду 24 грудня 2017 року ( а.с.22), поза межами встановленого законом строку, а відтак, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача, саме в зв'язку з пропуском позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12,13,81, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” про стягнення із ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором №б/н від 15.11.2005 року в розмірі- 18 027,48 грн., з них: заборгованості за кредитом- 1 941,19 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом- 14 751,65 грн., штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 834,64 грн.- (процентна складова), а також судових витрат у розмірі 1 600,00 грн.- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570

відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 к. 3 кв. 74, м. Кропивницький; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

Повне судове рішення складено 05 .02. 2019 року.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда