Рішення № 79701982, 31.01.2019, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/367/18

Номер провадження 2/383/9/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Замши О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Машкової О.В.,

представника позивача - прокурора Ледовської Т.В.,

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Бобринецька міська рада Кіровоградської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Бобринецької міської ради № 896 від 24.02.2017 року, недійсним додаткового договору від 28.02.2017 року про внесення змін до договору оренди землі, зобов’язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Кіровоградської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якого виступає Бобринецька міська рада до ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Прокурором заявлені позовні вимоги:

- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Бобринецької міської ради № 896 від 24.02.2017 року "Про надання згоди на заміну сторони орендаря у зобов’язаннях за договором оренди землі комунальної власності та укладення додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі";

- визнати недійсним додатковий договір оренди землі від 28.02.2017 року про внесення змін до договору оренди землі, укладений між Бобринецькою міською радою та ОСОБА_3, ОСОБА_1;

- зобов’язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 200 га ріллі, (у тому числі 67 га ріллі кадастровий номер 3520887900:02:000:9047, нормативна грошова оцінка якої становить 2410745,9 грн. та 133 га ріллі кадастровий номер 3520887900:02:000:9048, нормативна грошова оцінка якої становить 4992323,08 грн.) до Бобринецької міської ради за актом приймання-передачі земельної ділянки.

На обґрунтування вимог, зазначив, що 13.06.2001 року строком на 15 років між Червонодолинською сільською радою Бобринецького району (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі, загальною площею 200 га, розташованої на території Червонодолинської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстровано у Бобринецькому районному відділі земельних ресурсів 21.06.2001 року за № 2 та нотаріально посвідчено державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 13.06.2001 року. Предметом оренди стала земельна ділянка загальною площею 200 га ріллі (67 га ріллі - кадастровий номер 3520887900:02:000:9047 та 133 га ріллі кадастровий номер 3520887900:02:000:9048) на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району. На виконання рішення сесії Червонодолинської сільської ради № 274 від 19.05.2015 року, 30.07.2015 року між Червонодолинською сільською радою та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, відповідно до п. 1.1 якої, «п. 2.2 договору викладено в наступній редакції: «договір укладено на 30 років з моменту його державної реєстрації та діє до 21.06.2031 з правом передачі в суборенду». Тобто, вказаною додатковою угодою внесені зміни до договору оренди землі від 13.06.2001 року, який було посвідчено нотаріально. В порушення ст. 654 ЦК України, якою визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, укладена Угода від 30.07.2015 року не була посвідчена нотаріально, тому позивач вважає її такою, що не була укладена, а відтак договір оренди землі від 13.06.2001 року, укладений між Червонодолинською сільською радою та ОСОБА_3 припинено, у зв’язку закінченням строку на який його було укладено, тобто з 21.06.2016 року.

Прокурор зазначає, що незважаючи на те, що з 21.06.2016 року ОСОБА_2 втратив право оренди вказаної земельної ділянки і повинен був її повернути до комунальної власності, продовжують мати місце похідні договірні відносини щодо оспорюваної земельної ділянки шляхом прийняття органом місцевого самоврядування незаконних рішень та вчинення правочинів.

Зокрема, рішенням сесії Бобринецької міської ради № 895 від 24.02.2017 року (за заявою ОСОБА_2В.) вирішено здійснити заміну сторони в договорі оренди землі від 13.06.2001 року, а саме «Червонодолинську сільську раду Бобринецького району Кіровоградської області» на «Бобринецьку міську раду», шляхом укладення додаткового договору, оскільки рішенням сесії Кіровоградської обласної ради № 781 від 14.08.2015 року, утворено Бобринецьку міську об’єднану територіальну громаду, до складу якої введено селище ОСОБА_5 Бобринецького району.

Цього ж дня (24.02.2017 року) між Бобринецькою міською радою та ОСОБА_3 укладено типовий договір оренди землі, відповідно до якого договір оренди землі від 13.06.2001 року викладено у новій редакції зі зміною сторони орендодавця з Червонодолинської сільської ради Бобринецького району на Бобринецьку міську раду та строком дії договору до 21.06.2031 року, з правом передачі в суборенду.

24.02.2017 року Бобринецькою міською радою прийнято рішення №896 (за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_1М.), яким надано згоду на проведення заміни сторони у зобов’язаннях шляхом передачі прав та зобов’язань, належних орендарю ОСОБА_2 за договором оренди землі від 13.06.2001 року до ОСОБА_1

Посилаючись на невідповідність вказаного акту вимогам законодавства, зокрема ст. ст.122, 124 ЗК України, просив визнати рішення Бобринецької міської ради № 896 від 24.02.2017 року незаконним та скасувати.

Позовна вимога про визнання недійсним додаткового договору оренди землі від 28.02.2017 року обґрунтована тим, що 28.02.2017 року між Бобринецькою міською радою, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі, відповідно до умов якого сторони домовились внести зміни до чинного договору оренди землі від 13.06.2001 року шляхом внесення наступних змін: у тексті договору слова «ОСОБА_2В.» замінено на слова «ОСОБА_1М.», у розділі «реквізити сторін» у графі «орендар» зазначити дані ОСОБА_1

При цьому, на думку позивача право оренди земельної ділянки незаконно перейшло до ОСОБА_1 з підстав, не передбачених законодавством, а саме ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" та без проведення земельних торгів. Зазначається, що Бобринецькою міською радою без фактичного припинення ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою, без проведення земельних торгів, передано право оренди іншій особі - ОСОБА_1, що є порушенням ч. ч. 1, 5 ст. 116 ЗК України. Крім того, при укладенні договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не була проведена, а договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства та є безумовною підставою для визнання його недійсним. Прокурор вказує на те, що під час укладення вказаного договору не дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, якою регламентовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, чим грубо порушено інтереси держави у сфері земельних, економічних правовідносин та підірвано авторитет державних органів.

Позовна вимога про зобов’язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку базується на необхідності захисту порушеного права власника шляхом витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної та достатньої правової підстави ним заволоділа (ст. 387, 1212,1213 ЦК України). Вказується на те, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою загальною площею 200 га та зобов’язаний її повернути орендодавцю Бобринецькій міській раді.

Ухвалою Бобринецького районного суду від 11.06.2018 року відкрито провадження у справі за частиною позовних вимог про визнання незаконним рішення міської ради № 896 від 24.02.2017 року та недійсним додаткового договору від 28.02.2017 року. Позовну заяву в частині вимог зобов’язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку визнано неподаною.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16.08.2018 року ухвала Бобринецького районного суду від 11.06.2018 року скасована, справа направлена для продовження розгляду.

26.09.2018 року ухвалою суду Бобринецького районного суду відкрито провадження у справі за заявленими позовними вимогами.

17.10.2018 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, 01.11.2018 року - заперечення, в яких не визнав позовні вимоги, зокрема зазначив, що є неналежним відповідачем, оскільки не причетний до прийняття рішення органом місцевого самоврядування, підстави і предмет позову стосуються дій міської ради. Вказав на відсутність повноважень прокурора на представництво, оскільки міська рада не є органом державної влади, а представницьким органом місцевого самоврядування, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. Право комунальної власності на землю належить територіальним громадам від імені та інтересах яких права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Вчиняючи дії щодо розпорядження землями комунальної власності, зокрема, приймаючи рішення з цього приводу чи укладаючи відповідні договори, міська рада; здійснює власні, а не делеговані повноваження і в цих правовідносинах вона не є уповноваженим органом держави.

Заперечив також щодо інших підстав позову, зокрема вказав, що договір оренди землі від 13.06.2001 року між ОСОБА_3 та Червонодолинською сільською радою було посвідчено нотаріально у зв’язку з тим, що на момент його укладення статтею 13 Закону України «Про оренду землі» вимагалось нотаріальне посвідчення таких договорів. В подальшому були внесені зміни до законодавства України і під час укладення додаткової угоди до цього договору не було вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору оренди землі чи змін до нього. Тому вважає, що при укладенні додаткової угоди про внесення змін до договору оренди була дотримана встановлена законом на час її укладення форма правочину. Згідно з п.3 додаткової угоди від 30.07.2015 року між ОСОБА_3 та Червонодолинською сільською радою дана угода набирає чинності після державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Умов про нотаріальне посвідчення договором не передбачено.

Заперечив твердження прокурора щодо відсутності нормативно-грошової оцінки землі на час укладання договору оренди та надав витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок від 07.02.2017 року, видану відділом Держгеокадастру у Бобринецькому районі.

24.10.2018 року прокурор надав до суду відповідь на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не надавав. Надав до суду 03.07.2018 року заяву про неможливість брати участь у судовому засіданні за станом здоров’я та розгляд справи без його участі. У вказаній заяві надав пояснення щодо позову, зокрема, про те, що звертався до міського голови з заявою про розірвання договору оренди від 21.06.2001 року та додаткової угоди від 30.07.2015 року у зв’язку з станом здоров’я, отримав повідомлення про розгляд заяв після 23.01.2017 року. 24.02.2017 року був запрошений до міської ради та надав згоду на підписання додаткового договору до оренди землі на заміну сторони орендаря.

Під час судового розгляду прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 заперечив позовні вимоги.

Представник позивача - Бобринецької міської ради в судове засідання не з’явився, про дати судових засідань повідомлявся належним чином, заяв, клопотань не подавав.

Судом встановлені наступні обставини.

13.06.2001 року строком на 15 років між орендодавцем Червонодолинською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області та орендарем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі - земельної ділянки загальною площею 200 га, що знаходиться на території Червонодолинської сільської ради. Договір посвідчений державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори 13.06.2001 року, зареєстрований в Бобринецькому районному відділі земельних ресурсів 21.06.2001 року за № 2 (а.с.17-20).

До договору оренди землі сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 200 га ріллі, (67 га ріллі кадастровий номер 3520887900:02:000:9047, та 133 га ріллі кадастровий номер 3520887900:02:000:9048) (а.с.22).

Рішенням сесії Червонодолинської сільської ради № 274 від 19.05.2015 року внесені зміни до договору оренди землі від 13.06.2001 року, зокрема Перше речення пункт 2.2. викласти в наступній редакції "Договір укладено на 30 (тридцять) років з моменту його державної реєстрації та діє до 21.06.2031 року з правом передачі в суборенду", внесені зміни щодо розміру та строків внесення орендної плати (а.с.23).

30.07.2015 року на підставі рішення Червонодолинської сільської ради від 19.05.2015 року № 274 між Червонодолинською сільською радою та ОСОБА_2 укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 21.06.2001 року, за умовами якої пункт 2.2. договору викладено в наступній редакції "Договір укладено на 30 років з моменту його державної реєстрації та діє до 21.06.2031 року з правом передачі в суборенду", внесені зміни щодо розміру та строків внесення орендної плати (а.с.24).

14.08.2015 року рішенням Кіровоградської обласної ради № 781 утворено Бобринецьку міську об’єднану територіальну громаду з центром у місті Бобринець Бобринецького району Кіровоградської області. Введено до Бобринецької міської об’єднаної територіальної громади села ОСОБА_5, Коржеве, Великодрюкове, Фрунзе, Садове Червонодолинської сільської ради (а.с.25).

24.02.2017 року на сесії Бобринецької міської ради прийняте рішення за № 895 "Про заміну сторони в договорі оренди землі". На підставі рішення Кіровоградської обласної ради № 781 від 14.08.2015 року міська ради вирішила замінити в договорі оренди землі від 13.06.2001 року, укладеного між Червонодолинською міською радою та ОСОБА_2 сторону "Червонодолинську сільську раду Бобринецького району Кіровоградської області" на сторону "Бобринецька міська рада" (а.с.30).

24.02.2017 року на підставі рішення Бобринецької міської ради № 895 "Про заміну сторони в договорі оренди землі" між орендодавцем - Бобринецькою міською радою та орендарем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки з кадастровими номерами 3520887900:02:000:9047 та 3520887900:02:000:9048, розташовані на території Бобринецької міської об’єднаної територіальної громади. Договір укладено на 30 років з моменту його державної реєстрації та діє до 21.06.2031 року з правом передачі в суборенду (а.с.32-35).

24.02.2017 року на сесії Бобринецької міської ради прийняте рішення за № 896 " Про надання згоди на заміну сторони орендаря у зобов’язаннях за договором оренди землі комунальної власності та укладення додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі" . Вказаним рішенням міська рада вирішила: 1. Надати згоду на проведення заміни сторони у зобов’язаннях шляхом передачі прав та зобов’язань, належних орендарю ОСОБА_2 за договором оренди землі від 13.06.2001 року (зі змінами), укладеного між Червонодолинською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області, правонаступником прав та обов’язків якої є Бобринецька міська рада, та ОСОБА_2 до ОСОБА_1; 2.Укласти з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 тристоронній додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі від 13.06.2001 року (зі змінами), укладеного між Червонодолинською сільською радою та ОСОБА_2, а саме - у тексті Договору слова "Яровець Іван Володимирович" замінити на слова "Бондаренко Василь Микитович", у розділі "Реквізити сторін" у графі "Орендар" зазначити дані ОСОБА_1 3. Доручити міському голові ОСОБА_6 підписати від імені Бобринецької міської ради додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі (а.с. 31).

28.02.2017 року між Бобринецькою міською радою - орендодавцем та ОСОБА_2 - орендарем, ОСОБА_1 - суборендарем на виконання рішення Бобринецької міської ради від 24.02.2017 року № 896 укладено тристоронній договір про внесення змін до договору оренди землі від 13.06.2001 року між Червонодолинською сільською радою та ОСОБА_3 (зі змінами від 19.05.2015 року та 24.02.2017 року), а саме у тексті договору слова "Яровець Іван Володимирович" замінити на слова "Бондаренко Василь Микитович", у розділі "Реквізити сторін" у графі "Орендар" зазначити дані ОСОБА_1М.(а.с.36).

Заявляючи позовні вимоги щодо незаконності рішення органу місцевого самоврядування та правочинів, прокурор як на першооснову виникнення порушень посилається на нікчемність додаткової угоди від 30.07.2015 року про внесення змін до договору оренди землі між Червонодолинською сільською радою та ОСОБА_3, зокрема недотримання обов’язкового нотаріального посвідчення правочину.

Статтею 209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановленим законом або домовленістю.

За змістом ст.13 ЗУ "Про оренду землі", чинної на час укладення договору оренди (13.06.2001 року) договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі, посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням.

Встановлено, що договір оренди землі від 13.06.2001 року між Червонодолинською сільською радою та ОСОБА_3 нотаріально посвідчений у день його підписання сторонами.

За змістом ч.1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв лілового обороту.

Таким чином недотримання нотаріально посвідченої форми зміни договору допускається, якщо це встановлено договором або законом.

Так, 30.07.2015 року сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 13.06.2001 року та встановлено строк дії договору оренди до 21.06.2031 року. За умовами цієї угоди, вона набирає чинності після державної реєстрації. Державна реєстрація додаткової угоди здійснена державним реєстратором Реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції 22.08.2015 року.

За змістом ст. 14 ЗУ "Про оренду землі", чинної на час укладення угоди, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Таким чином, законом не передбачено і договором не встановлено обов’язкової нотаріально посвідченої форми договору.

Прокурор посилається на ч. 1 ст. 220 ЦК України, якою встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, вимоги закону, яким передбачено обов’язкове нотаріальне посвідчення договору, відсутні, тому застосування як наслідку статті 215 ЦК України щодо нікчемності договору не можливе.

З огляду на викладене, на думку суду є помилковим твердження про те, що ОСОБА_2 втратив право користування земельною ділянкою і договір від 13.06.2001 року є припиненим у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено, тобто 21.06.2016 року.

Позовні вимоги про визнання незаконним рішення сесії Бобринецької міської ради № 896 від 24.02.2017 року, яким надано згоду на проведення заміни сторони у зобов’язаннях шляхом передачі прав та зобов’язань, належних орендарю ОСОБА_2 за договором оренди землі від 13.06.2001 року до ОСОБА_1 заявлені з підстав порушення норм цивільного законодавства, зокрема недотримання ст. 124 ЗК України, якою визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Суд вважає вказану обставиною доведеною, оскільки статтею 7 ЗУ "Про оренду землі" визначені підстави переходу права оренди земельної ділянки до інших осіб, зокрема, право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. У разі засудження фізичної особи-орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім’ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Перехід права оренди земельної ділянки шляхом заміни орендаря не визначено Законом, тому рішення сесії міської ради від 24.02.2017 року за №896 суперечить акту цивільного законодавства.

Разом з тим, статтю 15 ЦК України кожній особі гарантоване право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином для визнання незаконним та скасування акту органу місцевого самоврядування необхідною умовою є наявність обох підстав: суперечність актам чинного законодавства і порушення цивільних прав або інтересів.

У цивільному процесі відповідачем є та особа, на адресу якої спрямована вимога позивача відновити порушене право, тобто та особа, яка допустила таке порушення, не визнає його чи оспорює.

Прокурор, захищаючи та представляючи інтереси міської ради та вказуючи на незаконність прийняття рішення міською радою, пред’явив позов про скасування цього акту до фізичних осіб, які не є суб’єктом владних повноважень чи органом місцевого самоврядування і не несуть відповідальність за прийняте в порушення вимог законодавства рішення такого органу.

Прокурор в судовому засіданні вказав на те, що вважає відповідачів належними, підстав для пред’явлення саме до міської ради як відповідача позову в частині визнання незаконним рішення не вбачає. Порушення цивільних прав та настання негативних наслідків внаслідок прийняття такого рішення обґрунтовує можливістю та імовірністю встановлення більшої орендної плати та відповідно більших надходжень коштів до місцевого бюджету у разі дотримання процедури проведення торгів та визначення переможця аукціону.

З огляду на встановлені обставини, прокурор не довів, які права чи інтереси держави, в особі міської ради при прийнятті рішення міською радою порушені саме відповідачами та які негативні наслідки мали такі порушення.

Позовна вимога щодо визнання недійсним додаткового договору оренди землі від 28.02.2017 року між Бобринецькою міською радою, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі від 13.06.2001 року, згідно якої у тексті договору слова «ОСОБА_2В.» замінено на слова «ОСОБА_1М.», у розділі «реквізити сторін» у графі «орендар» зазначено дані ОСОБА_1 заявлена з тих же підстав, якими оспорюється рішення міської ради від 24.02.2017 року, зокрема заміна орендаря не у спосіб, передбачений законом без припинення права оренди ОСОБА_2, передача права оренди в порушення вимог ст. 134, 135 ЗК України щодо не проведення земельних торгів.

Крім того, зазначається, що при укладенні даного договору, відповідно до вимог ЗУ "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не була проведена, а договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства та є безумовною підставою для визнання його недійсними.

Прокурор посилається на ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», за якою однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

На підставі ст. 203 ЦК України, якою регламентовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, чим грубо порушено інтереси держави у сфері земельних, економічних правовідносин та підірвано авторитет державних органів, просив визнати недійсним додатковий договір оренди землі від 28.02.2017 року.

При вирішенні заявленої позовної вимоги слід звернути увагу на час укладення договорів оренди – основного (13.06.2001 року, який не оспорюється) та додаткового ( 28.02.2017 року, який оспорюється) та чинні на час укладення цих договорів нормативно-правові акти та відповідні правовідносини.

Так, станом на час укладення основного договору оренди землі – 13.06.2001 року умови договору регламентувалися статтею 14 ЗУ "Про оренду землі". Зокрема, істотними умовами договору оренди земельної ділянки були:

1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) термін договору оренди;

3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;

7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

8) відповідальність сторін.

Частина 3 статті 14 ЗУ "Про оренду землі" вказувала, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Станом на час укладення додаткового договору землі 28.02.2017 року (який оспорюється), умови договору регламентувалися статтею 15 ЗУ "Про оренду землі". Зокрема істотними умовами договору оренди землі були:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Проте слід відмітити, що оспорюваний додатковий договір оренди від 28.02.2017 року лише на підставі прийнятого рішення міської ради № 896 вносить зміни до основного договору від 13.06.2001 року в частині зміни назви орендаря, однак жодним чином не змінює існуючі та не встановлює нові істотні умови договору, в тому числі не обумовлюється нормативно-грошова оцінка земельних ділянок, відтак оцінка змісту правочину на предмет дотримання вимог ст. 203 ЦК України надаватися не може.

Необхідність обрахунку розміру орендної плати на підставі нормативно-грошової оцінки, проведеної відповідно до ЗУ "Про оцінку земель" застосовується з часу набрання вказаним законом чинності, тобто з 13.01.2004 року. Станом на час укладення основного договору оренди землі 13.06.2001 року вказаної норми не існувало.

Підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, на які посилається прокурор як на підставу визнання додаткового договору оренди недійсним, судом не встановлено.

Крім того, суд відзначає, що додатковий договір оренди землі від 28.02.2017 року укладений між Бобринецькою міською радою, ОСОБА_3В та ОСОБА_1 на підставі рішення сесії міської ради № 896 від 24.02.2017 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Укладаючи додатковий договір оренди землі на підставі прийнятого органом місцевого самоврядування рішення відповідачі мали законні сподівання на відповідність вказаного рішення нормам закону, а відповідно і легітимні очікування законного права користування земельною ділянкою.

Незаконність рішення органу місцевого самоврядування не може бути поставлена у вину особам, які не мали відношення до його прийняття і не могли знати про порушення законодавства, яке може бути наслідком скасування вказаного акту.

Позовна вимога щодо зобов’язання відповідача ОСОБА_1 повернути орендодавцю – Бобринецькій міській раді земельну ділянку, площею 200 га заявлена з тих підстав, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно користується земельною ділянкою загальною площею 200 гата зобов’язаний її повернути орендодавцю Бобринецькій міській раді.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За встановлених обставин не можна стверджувати, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно користується земельною ділянкою, оскільки таке право користування він набув на підставі прийнятого рішення та укладеного договору, тобто за наявності правової підстави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що прокурором не доведені ті обставини, що є підставою позовних вимог, відтак, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Бобринецька міська рада Кіровоградської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Бобринецької міської ради № 896 від 24.02.2017 року, недійсним додаткового договору від 28.02.2017 року про внесення змін до договору оренди землі, зобов’язання повернути земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Найменування сторін у справі:

- позивач: Бобринецька міська рада Бобринецького району Кіровоградської області, місце знаходження: Кіровоградська область, Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Незалежності, 80, ідентифікаційний код юридичної особи 04055239.

- представник позивача: Заступник прокурора Кіровоградської області, місце знаходження: вул. Велика Пермська, 4, м. Кропивницький;

- відповідач: ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

- відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Енгельса), 213, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 08.02.2019 року.

Суддя О.В. Замша