Постанова № 79701037, 31.01.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/5/19

№ провадження 3/453/15/19

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 січня 2019 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДФС у Львівській області Державної фіскальної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки та жительки с. Козьова Сколівського району Львівської області, вул. Європейська, буд. 108, заміжньої, працюючої директором ТзОВ «Хосен Плюс», раніше до адміністративної відповідальності не притягалася,

за ч. 3 ст. 162-1 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Протоколом про адміністративне правопорушення № 1054 (на бланку серії ГУ ЛВ № 003428) від 27.12.2018 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КУпАП України, а саме те, що вона, як службова особа підприємства, умисно ухилялася від повернення в Україну у встановлені строки виручки у сумі 10 888,85 Євро внаслідок реалізації на експорт товарів, чим порушила вимоги ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні заявлено клопотання про закриття провадження у справі через відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов такого висновку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В той же час, санкція ч. 3 ст. 162-1 КУпАП регламентує відповідальність за умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах. При цьому, згідно п. 2 примітки до вищевказаної статті, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

Отже, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КУпАП, полягає в умисному ухиленні від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь - яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах. Суб'єктивна сторона такого правопорушення характеризується прямим умислом.

Суд звертає увагу, що обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за наведеною вище статтею є наявність умислу на ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах.

У той-же час, в силу ч. 1 ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а згідно із вимогами ст. 9 вказаного Кодексу, необхідною ознакою адміністративного правопорушення є наявність вини в його вчиненні.

Як вбачається з даних, що містяться у матеріалах адміністративної справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи директором ТзОВ «Хосен Плюс», здійснила умисне ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів, отриманих від цієї виручки, в особливо великих розмірах, а саме – 10 888,85 Євро.

На підтвердження вини такої особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КУпАП надано протокол про адміністративне правопорушення № 1054 (на бланку серії ГУ ЛВ № 003428) від 27.12.2018 року та акт від 12.12.2018 року № 2832/13-01-14-03/40742824 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Хосен Плюс» з питань дотримання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо розрахунків, у тому числі по контракту від 05.01.2018 року № 0501/2018 з фірмою-нерезидентом «ADOB-HUN 2012 Kft».

Під час надання оцінки зазначеним доказам судом встановлено, що у них не міститься обґрунтування того, які саме умисні дії ОСОБА_1, як директора ТзОВ «Хосен Плюс» мають наслідком ухилення від повернення валютної виручки в Україну в особливо великих розмірах.

Суд констатує, що посадова особа при складанні вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення лише обмежилась своїми припущеннями про умисне ухилення ОСОБА_1 від повернення валютної виручки в Україну у розмірі 10 888,85 Євро.

Так, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні надано суду належно засвідчені копії контракту № 0501/2018, укладеного 05.01.2018 року між ТзОВ «Хосен Плюс» та фірмою «ADOB-HUN 2012 Kft» на поставку пиломатеріалів – хвойних порід деревини (обрізна та необрізні), доповнень № 1 до контракту № 0501/2018 від 05.01.2018 року, укладених 27.03.2018 рокуміж ТзОВ «Хосен Плюс» та фірмою «ADOB-HUN 2012 Kft» щодо умов поставки обумовлених товарів, а також переписки офіційною електронною поштою між уповноваженими посадовими особами обох суб’єктів господарювання щодо наявності заборгованості за поставлені товари та необхідність її погасити у передбачені строки, з попередженням про наслідки невиконання умов вищевказаного контракту та доповнень до нього. Така переписка мала місце разово у травні 2018 року, у липні 2018 року, у серпні 2018 року, а також протягом вересня – грудня 2018 року постійно. Зі змісту зазначеного листування вбачається неодноразові обіцянки зі сторони представникафірми «ADOB-HUN 2012 Kft» про намір погасити виниклу заборгованість добровільно, посилаючись на скрутне матеріальне становище цієї фірми.

Таким чином, при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що ТзОВ «Хосен Плюс» у цілому та його директором зокрема вживалися заходи для повернення валютної виручки в Україну в особливо великих розмірах, а такий розмір цієї виручки утворився внаслідок постійних обіцянок уповноважених представників фірми «ADOB-HUN 2012 Kft» виконати у повній мірі добровільно взяті на себе перед ТзОВ «Хосен Плюс» зобов’язання.

З огляду на вказане, досліджені під час судового розгляду даної справи докази свідчать про те, що причиною неповернення валютної виручки в Україну в особливо великих розмірах були не умисні дії директора ТзОВ «Хосен Плюс» ОСОБА_1, а порушення умов зовнішньоекономічного контракту № 0501/2018, укладеного 05.01.2018 року між ТзОВ «Хосен Плюс» та фірмою «ADOB-HUN 2012 Kft» на поставку пиломатеріалів – хвойних порід деревини (обрізна та необрізні), з урахуванням доповнень № 1 до такого контракту від 27.03.2018 рокущодо умов поставки обумовлених товарів, - із сторони фірми-нерезидента «ADOB-HUN 2012 Kft».

За таких встановлених судом обставин, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки суб'єктивної сторони адміністративної правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КУпАП, яка характеризується виною у формі умислу.

Крім того, виходячи з прив’язки до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у суду є застереження щодо кваліфікації правопорушення, котре ставиться у провину ОСОБА_1, враховуючи, що мова йде про порушення норм адміністративного законодавства.

Зокрема, як передбачає п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. За правилами підп. 169.1.1. п. 169.1. ст. 169 ПК України податкова соціальна пільга складає 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку.

За змістом ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2018 року становить 1762 грн., а тому податкова соціальна пільга у 2018 році складала 881 грн..

Відтак, виручка від реалізації товарів на суму 10 888,85 Євро, котра не повернута вчасно в Україну, у перерахунку на гривневий еквівалент, не становить особливо великих розмірів у розумінні примітки до ст. 162-1 КУпАП (з урахуванням положень п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), у зв’язку з чим, на переконання суду, дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не могли бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 162-1 КУпАП.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. В силу п. 2 ст. 129 Конституції України, забезпечення доведеності вини є одною із основних засад судочинства в Україні.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких умов направлені до суду матеріали та їх аргументація являються сумнівними, однак наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») тож, суд, враховуючи вищезазначене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 162-1 КУпАП, у зв’язку з чим провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 247, 280, 283-284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 162-1 КУпАП закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Я. Микитин