Рішення № 79700321, 28.01.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/223/2019

Справа №359/286/18

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі Київської ОДА, звернувся до суду з вказаним позовом, яким просить: визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА №4929 від 24 липня 2008 року, №5026 від 25 липня 2008 року, №5038 від 25 липня 2008 року, №1579 від 25 липня 2009 року. Визнати недійсними наступні державні акти, якими посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення садівництва, які розташовуються на території Головурівської сільської ради Бориспільського району, а саме: серії ЯИ №613304 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0221 площею 0,4988 га; державний акт серії ЯИ №613305 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0222 площею 0,4988 га; державний акт серії ЯИ №613306 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0223 площею 0,4987 га; державний акт серії ЯИ №613303 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0224 площею 0,4989 га; державний акт серії ЯИ №613300 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0225 площею 0,5000 га; державний акт серії ЯИ №613301 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0226 площею 0,5000 га; державний акт серії ЯИ №613302 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0227 площею 0,5000 га; державний акт серії ЯИ №613299 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0228 площею 0,5000 га; державний акт серії ЯИ №613295 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0229 площею 0,5000 га; державний акт серії ЯИ №613298 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0230 площею 0,5000 га; державний акт серії ЯИ №613296 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0231 площею 0,5000 га; державний акт серії ЯИ №613297 від 04 березня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0232 площею 0,5000 га. Витребувати на користь держави, в особі Київської ОДА, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав на те, що перевіркою законності відведення у власність громадянам земельних ділянок на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №4929 від 24 липня 2008 року, №5026 та №5038 від 25 липня 2008 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради. На підставі цих рішень були видані державні акти на право приватної власності на землю, а саме: ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,9953 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:0218, ОСОБА_3 – 2,0000 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:0205; ОСОБА_4 – 2,0000 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:1197. В подальшому вказані земельні ділянки були відчужені на користь ОСОБА_1 та розділені кожна з земельних ділянок на чотири земельні ділянки зі зміною цільового призначення – на ведення садівництва. Таким чином кінцевим власником спірних земельних ділянок на даний час являється ОСОБА_1 Бориспільська РДА перевищила повноваження та всупереч чинному законодавству незаконно розпорядився землею, яка відноситься до категорії земель водного фонду. Оскільки вказані земельні ділянки накладаються на водні поверхні та острови акваторії Канівського водосховища річки Дніпро. Тому землі, які передані Бориспільською РДА у власність громадян, є землями водного фонду і не могли бути придатними для використання під садівництво та городництво. Вказуючи на те, що спірні земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність, оскільки відносяться до земель водного фонду щодо них встановлено спеціальний правовий режим - обмежено в обороті, передача їх у приватну власність відбулась з порушенням встановленого законом порядку, прокурор просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Малинецький В.А. підтримав пред’явлений позов та наполягав на його задоволенні в повному обсязі.

Представник Київської ОДА у судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Представник Бориспільської РДА ОСОБА_5 надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказав на те, що спірними розпорядженнями Бориспільської РДА було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.26 Закону України «Про землеустрій», ст.ст.17,33,118,121,186 ЗК України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, та враховуючи позитивні висновки державної землевпорядної експертизи від 03 липня 2008 року №4-542е, від 09 липня 2008 року №4-581е, №4-579е. При зверненні до суду з даним позовом прокурором не надано доказів, які б свідчили про те, що Бориспільською РДА на момент видачі спірних розпоряджень було порушено вимоги законів та порядку, які діяли на момент видачі даних розпоряджень. Крім цього, розпорядження Бориспільської РДА були видані 24 липня 2008 року, 25 липня 2008 року та 25 вересня 2009 року є публічною інформацією. Проте, до суду прокурор звернувся лише у 2018 році, що свідчить про сплив позовної давності. За таких обставин представник відповідача просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив прокурор Малинецький В.А. вказав, що про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті оскаржуваних розпоряджень Бориспільської РДА органам прокуратури стало відомо у травні 2017 року в ході опрацювання документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, отриманої від Головного Управління Держгеокадастру у Київській області та за результатами опрацювання листа КДП «Київгеоінформатика», відповідно до якої встановлено накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду. Тому Київська ОДА дізналась про порушення своїх прав лише з позову прокуратури від 26 грудня 2017 року, тобто з цього часу розпочався відлік строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився та відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.88,109,126).

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, свої пояснення щодо позову або відзиву не надали.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №4929 від 24 липня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею відповідно 1,9953 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.23).

Іншим розпорядженням Бориспільської РДА №5026 та №5038 від 25 липня 2008 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок площею по 2,0000 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.24,26).

На підставі вказаних розпоряджень Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі були видані наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ №680798, що посвідчує право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0205 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.28); серії ЯЖ №680797, що посвідчує право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 1,9953 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.29), серії ЯЖ №680789, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0197, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.31).

Відповідно до договорів купівлі-продажу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили вказані земельні ділянки на користь ОСОБА_1

В подальшому ОСОБА_1 кожну з трьох земельних ділянок розділив на чотири окремі земельні ділянки та отримав наступні державні акти: серії ЯЖ №870124 площею 0,4988 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0221, серії ЯЖ №870125 площею 0,4988 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0222, серії ЯЖ №870126 площею 0,4987 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0223, серії ЯЖ №870127 площею 0,4989 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0224; серії ЯЖ №870132 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0225, серії ЯЖ №870133 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0226, серії ЯЖ №870135 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0227, серії ЯЖ №870134 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0228, серії ЯЖ №870128 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0229, серії ЯЖ №870129 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0230, серії ЯЖ №870130 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0231, серії ЯЖ №870131 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0232 (а.с.31-42).

Крім цього, на підставі розпорядження Бориспільської РДА №1579 від 25 травня 2009 року цільове призначення вказаних земельних ділянок, належних ОСОБА_1, було змінено з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва (а.с.26).

У зв’язку зі зміною цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_1 отримав наступні державні акти: серії ЯИ №613304 площею 0,4988 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0221, серії ЯИ №613305 площею 0,4988 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0222, серії ЯИ №613306 площею 0,4987 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0223, серії ЯИ №613303 площею 0,4989 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0224, серії ЯИ №613300 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0225, серії ЯИ №613301 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0226, серії ЯИ №613302 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0227, серії ЯИ №613299 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0228, серії ЯИ №613295 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0229, серії ЯИ №613298 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0230, серії ЯИ №613296 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0231, серії ЯИ №613297 площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0232 (а.с.43-54).

За змістом листа КДП «Київгеоінформатика» №01-01/445 від 04 серпня 2017 року вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0221 - 0232 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на р. Дніпро (а.с.55).

Зазначене підтверджується схемою накладення вказаних земельних ділянок на землі водного фонду на території Бориспільського району, викопіюванням з ортофотопланів станом на 2008 рік та матеріалів космічної зйомки станом на 2016 рік з відповідною схемою із зазначенням кадастрових номерів спірних земельних ділянок (а.с.55).

Відповідно до положення ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмірі та мета її використання.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідна рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Згідно п.12 Перехідних положень до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.2 ст.59, ч.1-ч.2 ст.61 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) громадянам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування могли безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Прибережні захисні смуги були природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. В межах таких смуг категорично заборонялось садівництво, городництво та будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Відповідно до ст.58 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до вимог ст.59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Обґрунтовуючи пред’явлений в інтересах Київської ОДА позов прокурор вказав на те, що Бориспільська РДА не мала права розпоряджатися земельними ділянками, оскільки вони відносилися до земель водного фонду, зокрема водної поверхні та островів в акваторії Канівського водосховища р. Дніпро. Тому повноваженнями щодо розпорядження землями такої категорії наділена виключно Київська ОДА.

Відповідно до вимог ч.3 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних(республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Судом встановлено, що земельні ділянки, які були виділені у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належали до земель водного фонду. Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи листом КДП «Київгеоінформатика» від 04 серпня 2017 року та схемами накладення земельних ділянок, згідно яких передані у власність третім особам земельні ділянки накладалися на водну поверхню Канівського водосховища на р. Дніпро. Тому, Бориспільська РДА не мала права розпоряджатися земельними ділянками та передавати їх у власність вищезазначеним особам, які в подальшому на підставі договорів купівлі-продажу здійснили відчуження спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1

Водночас, представник Бориспільської РДА у відзиві на позовну заяви заявив про застосування строку позовної давності.

Відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилами ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України держава є одним з учасників цивільних правовідносин, яка зокрема набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістом ч.3-5 ст.56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

За змістом правових висновків Верховного Суду України, викладених у справах №6-2070цс16 від 26 жовтня 2016 року та №6-1852цс16 від 12 квітня 2017 року, №6-178цс15 від 01 липня 2015 року, у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Встановлено, що права Київської ОДА були порушені прийняттям Бориспільською РДА оспорюваних розпоряджень №4929 від 24 липня 2008 року, №5026 та №5038 від 25 липня 2008 року, якими було прийнято рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства межах Головурівської сільської ради Бориспільського району.

З огляду на те, що прокурор звернувся до суду з позовом саме в інтересах Київської ОДА, до повноважень якої належить здійснення контролю за діяльністю районних державних адміністрацій. Тому у випадку здійснення Київською ОДА своїх повноважень належним чином про порушення свої прав повинна була дізнатися ще в липні 2008 року.

При зверненні до суду зданим позовом прокурор просив визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та поновити строки, захистивши порушене право.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч цьому, суд критично сприймає вказівку прокурора на те, що про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, органам прокуратури стало відомо у травні 2017 року в ході опрацювання документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області та за результатом опрацювання листа КДП «Київгеоінформатика». Тому, на переконання прокурора, строк пропущено з поважних причин. На підтвердження цієї обставини до матеріалів цивільної справи приєднано супровідний лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20 березня 2017 року, який надійшов до Бориспільської місцевої прокуратури 13 травня 2017 року (а.с.57,58-59).

При цьому, суд звертає увагу на надану представником відповідача копію протоколу виїмки від 15 квітня 2011 року, складеного старшим оперуповноваженим Бориспільського МРВ Управління СБ України в Київській області ОСОБА_8 (а.с94). За змістом якого вбачається, що ще 15 квітня 2011 року у ході проведення слідчих дій були вилучені розпорядження Бориспільської РДА №4924-4930 від 24 липня 2008 року, №5024-5041 від 25 липня 2008 року.

З огляду на функції прокуратури, зокрема передбаченої п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру», щодо нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Тому доводи прокурора про те, що йому не було відомо про оскаржувані розпорядження, є непереконливими та необґрунтованими.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

Відчуження спірної земельної ділянки відбулось на підставі розпорядження органу державної влади, в особі Бориспільської РДА. При цьому підготовка цього розпорядження, виготовлення відповідної технічної документації, затвердження її, реєстрація права власності на землю відбувалась за участю інших державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при здійсненні Бориспільською РДА повноважень власника землі.

Зокрема, Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі надавало свої висновки при виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку. Тобто державі, в особі утворених нею органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і об'єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Зокрема, спірні розпорядження Бориспільської РДА №4929 від 24 липня 2008 року, №5026 та №5038 від 25 липня 2008 року, отримали позитивні висновки державної землевпорядної експертизи відповідно №4-542е від 03 липня 2008 року, №4-581е, №4-579е від 09 липня 2008 року.

Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов’язків щодо усунення цих порушень протягом строку позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

При цьому, обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає також до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Для забезпечення верховенства права відповідно до вимог Конвенції та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» органи державної влади та суди зобов’язані дотримуватись встановлених ЦК України строків позовної давності та застосовувати передбачені цим Кодексом наслідки пропуску позовної давності.

Так, за змістом ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов пред’явлено прокурором поза межами позовної давності, тому у його задоволенні необхідно відмови.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи те, що позовні вимоги про витребування на користь держави, в особі Київської ОДА, із володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, є похідними від позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, у задоволенні яких судом відмовлено. Тому судом не встановлено правових підстав для задоволення позову також в цій частині.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, тому підстави для стягнення з відповідачів понесених прокурором судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 28475 гривень 01 копійки, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 та ч.2 ст.33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.17, ст.58, ч.2 ст.59, ч.1, ч.2 ст.61, ч.3 ст.83, ч.6, ч.7 ст.118, ч.3, ч.4 ст.122, ч.1 ст.155 ЗК України, ст.256, ст.257, ст.261, ст.267 ЦК України, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2019 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський