Рішення № 79699922, 06.02.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8600/18

Провадження №2-а/442/9/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - Гарасимків Л.І.

при секретарі - Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Трускавецького відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області Кальницького Михайла Степановича, Головного управління Національної поліції у Львівської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського Трускавецького відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області Кальницького Михайла Степановича, Головного управління Національної поліції у Львівської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 24 листопада 2018 року поліцейським Трускавецького відділу поліції ГУ НП у Львівській області Кальницьким Михайлом Степановичем було винесено постанову серія НК №939970 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу 425 грн. 00 коп.Вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач 24.11.2018 року о 19 год. 45 хв. в Трускавці на вул.Мазепи зупинив та звинуватив позивача в тому, що він не мав при собі та не пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВМW X 5, номерний знак НОМЕР_1, чим порушив п.п. 2.1 б Правил дорожнього руху та виніс постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та застосував до позивача адміністративне стягнення за ч.1 ст.126 КупАП у вигляді штрафу 425 грн. 00 коп. Зазначив те, що Постанова про накладення адміністративного стягнення винесена необ'єктивно, не з'ясувавши всіх обставин справи, без врахувань його пояснень, з абсолютним недотриманням процедури розгляду постанови, а тому має бути скасована у судовому порядку, а тому у нього виникла необхідність звернутися до суду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з»явився, однак від нього поступила заява, в якій він просить слухати справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, а тому суд розглянув справу у відсутності позивача на підставі наявних доказів по справі.

В судове засідання поліцейський Трускавецького відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області Кальницький Михайло Степанович не з»явився, відносно заявлених позовних вимог заперечує, а тому суд розглянув справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів по справі.

Що також дає суду відповідно до ст.41 КАС проводити судовий розгляд без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Перевіривши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема частини перша, друга, третя, п'ята і шоста ст. 121. ст. 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя ст. 122, частина перша ст.123, ст.ст.124-1-126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Ст.19 КУ встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб визначений законом, а прийняті ними рішення мають бути прийняті з суворим дотриманням процедури їх проведення, що підтверджується статтею 8 ЗУ «Про національну поліцію»: поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, гіаркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Оскільки такого протоколу не було складено та мені було повернено посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, про існування постанови мені не було відомо.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП. орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Працівниками поліції не дотримано цієї норми, так як до уваги його пояснення не взяли.

Згідно з п.9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розгляд справи починається з представлення поліцейського, який розглядає справу, оголошує яка справа підлягає розгляду, хто притягається до відповідальності, роз»яснюють особам, які беруть участь у справі їх права та обов»язки, після того оголошується протокол, заслуховується особа.

Ст.268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Права та обов'язки працівником поліції роз'яснено не було чим порушено ст.7 КУпАП, де встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, однак суд приймає до уваги той факт, що позивача ОСОБА_3 було позбавлено права користуватися юридичною допомогою адвоката, не повідомлено у який спосіб та у які строки він має право оскаржити дану постанову до вищого керівного органу чи до суду, крім того розглянуто та складено постанову без участі позивача.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП, зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні га інші обставини, шо мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення який не був складений, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом взято до уваги той факт, що у постанові не зазначені будь які докази, посилання на відео чи фото фіксацію чи ін. на яких грунтується висновок про вчинення, що позивачем було вчинене адміністративне правопорушення, що є порушення вимоги ст.283 КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.І ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків. Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про прогиправнісіь рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, не виникає сумніву, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням порядку, передбаченого Законами України «Про Поліцію», «Про дорожній рух», КУпАП, наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 № 1395, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з п.І.І. ПДР вони, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1,3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ч.2 ст.33 КУпАІІ при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011року (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12), обгрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАГІ), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

ч.І ст. 7 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

П.3 Ст.288 КУпАГІ встановлено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 151, 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ст.25 КАС України встановлено, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

П.3 ст.288 КУпАП встановлено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.289 КУпАІІ скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, та оскільки постанову про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 отримав 05.12.2018р, що підтверджується штампом на конверті, а відтак останньому слід поновити строк на оскарження постанови серії НК №939970 від 24.12.2018р.

Згідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 та до ст.11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб»єкти владних повноважень зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскаржувана позивачем постанова серії НК № 939970 від 24.11.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП України винесена неправомірно, а відтак є всі підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, положеннями ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, а відтак аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивачем ОСОБА_1 представлено ряд всіх необхідних доказів щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, зокрема Договір про надання правової допомоги Адвокатського об»єднання «Право.Порядок» №31 від 17.12.2018р., Акт про надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №31 від 17.12.2018р., квитанція ( оплата за товари/послуги) від 17.12.2018р., а тому судові витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-11, 71-72, 86, 94, 128, ч. 1 ст.134, 158, 159, 162-163 КАС України, ст.293 КпАП України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Поновити строк на оскарження постанови серії НК №939970 від 24.11.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Постанову серії НК № 939970 від 24.11.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП України - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів після його проголошення до Восьмого Апеляційного Адміністративного суду.

Суддя