Рішення № 79698027, 30.01.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8482/18 2/335/255/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Рибалко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Мереуци М.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

02.05.2014 року помер ОСОБА_2, після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме 1/2 житлової квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92, яка належала померлому.

ОСОБА_1 з 2006 року мешкав у вищезазначеній квартирі разом зі своєю бабусею ОСОБА_3 та зі своїм рідним дядьком ОСОБА_2.

07.04.2013 року померла бабуся позивача, ОСОБА_3, якій належала 1/2 житлової квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92, яка належала померлій.

26.11.2013 року позивач отримав свідоцтво про право спадщини на вищезазначену частину житлової квартири після померлої ОСОБА_3.

Позивач зазначає, що з 2006 року мешкав однією сім’єю зі своєю померлою бабусею та померлим рідним дядьком, та в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України, вважає себе таким, що фактично прийняв спадщину.

02.07.2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

04.07.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Посилаючись на ч.3 ст.1268 ЦК України, а також те, що ані позивач ані інші особи не були офіційно зареєстровані за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92, однак фактично проживав за вказаною адресою та здійснював утримання вказаного майна, позивач просить визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, після смерті 02 травня 2014 року ОСОБА_2.

Представник позивача надав заяву про проведення судового засідання у його відсутності, вимоги позову підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача у поданому відзиві просив розгляд справи проводити у його відсутності, прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно свідоцтва про право власності на житло №479 від 18.02.1997 року ВАЕ треста «Запоріжальміньстрой» - квартира за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92, на праві сумісної власності належала: ОСОБА_3 1/2 частини та ОСОБА_2 1/2 частини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.11.2013 року, яке видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстроване в реєстрі за №1551 – спадкоємцем 1/2 частки квартири за адресою м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92, після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 07.04.2013 року, є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі вказаного свідоцтва 1/2 частки квартири за адресою м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92, перейшла до ОСОБА_1.

ОСОБА_2 помер 02.05.2014 року, що підтверджується копіює свідоцтва про смерті серії Ш-ЖС №294587, яке видане Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №2855.

02.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 02.05.2014 року, до складу якої входить 1/2 частка квартири за адресою м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92.

04.07.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири за адресою м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92, після померлого 02.05.2014 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, його дядька, у зв’язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Згідно відповіді відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг від 02.07.2018 року за №04-42/3-5/1956 – за адресою: м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_2, був зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, в період з 01.10.1996 року по 28.05.2014 року (помер 02.05.2014 року). Разом з ним на день смерті зареєстровані особи відсутні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є племінником померлого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено:

-свідоцтвом про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, серії ІІ-ЖС №413198, згідно якого його матір’ю є – ОСОБА_6;

-свідоцтвом про укладання шлюбу серії І-ЖС №452760, відповідно до якого ОСОБА_7 04.10.1980 уклала шлюб з ОСОБА_8, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище «Олійник»;

-свідоцтвом про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ГД №005131, відповідно до якого її батьками є: ОСОБА_9 та ОСОБА_3;

-свідоцтвом про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, V-УР №0316243, відповідно до якого його батьками є: ОСОБА_9 та ОСОБА_3.

Згідно ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Отже, після смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, спадкоємцем другої черги була ОСОБА_6, яка є матір’ю позивача.

Частиною 1 ст.1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2, встановлено, що окрім ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Статтею 1265 ЦК України передбачено, що у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За ч. 3 ст. 1268 ЦК України тривалість спільного проживання до смерті спадкодавця для прийняття спадщини законом не визначається.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом п’ятої черги.

Доказами того, що позивач ОСОБА_1 у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а також здійснював управління майном, є:

-квитанції про сплату житлово-комунальних послуг за адресою: м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_2, з яких вбачається, що платежі за квартиру здійснювалися від імені ОСОБА_1;

-акт МКП «Основаніє» про те, що з вересня 2007 року по теперішній час на 25.04.2016 року, ОСОБА_1 мешкав за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92;

-договір від 20.09.2008 року укладений між ЧП ОСОБА_10 та ОСОБА_1 про встановлення металопластикових вікон;

-договір від 26.09.2008р. укладений між ЧП ОСОБА_10 та ОСОБА_1 Володимировчем про встановлення металопластикових вікон.

-пояснення свідка ОСОБА_11, які надані у судовому засіданні, яка пояснила, що ОСОБА_2 був її сусідом та підтвердила, що ОСОБА_1 з 2002 року мешкав разом з останнім за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 146, кв.92.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обраний позивачем способи захисту його прав передбачені законом і відповідають йому.

Як роз'яснено в листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, після смерті 02 травня 2014 року ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Запорізького Апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Повний текст рішення складено 01.02.2019 року.

Суддя Н.І.Рибалко