Постанова № 7969711, 17.02.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2010 р. Справа № 2-а-12089/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної екологічної інспекції в Херсонській області до Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області про скасування пунктів 4-6 вимоги контрольно-ревізійного управління від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617, та за позовом Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області до Державної екологічної інспекції в Херсонській області про зобовязання до вчинення дій,

встановив:

Контрольно-ревізійним управлінням в Херсонській області (надалі - КРУ) проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державної екологічної інспекції в Херсонській області (надалі-Інспекція) за період з 01.01.2006р. по 01.04.2009р..

Результати ревізії відображені відповідачем в акті ревізії №07-18/015 від 15.06.2009р..

17.07.2009р. за №21-07-16-14/3617 КРУ на адресу Інспекції направлена вимога про усунення порушень, виявлених проведеною ревізією.

Розпорядженням №99 від 21.07.09р. КРУ зобовязало Інспекцію зупинити операції з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства на строк до 21.08.09р..

03.08.2009р. Інспекція звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати розпорядження КРУ №99 від 21.07.09р. та акт ревізії №07-18/015 від 15.06.2009р..

За позовом Інспекції відкрито провадження в адміністративній справі за № 2-а-12089/09/2170.

В ході розгляду справи Інспекція заявою від 13.08.2009р. змінила позовні вимоги та просила визнати нечинними та скасувати пункти 4,5 та 6 вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 «Про усунення порушень».

11.09.2009р. КРУ звернулось до суду з позовом, в якому просило зобовязати Інспекцію виконати пункти 4,5 вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617, а саме зменшити: бюджетні асигнування по загальному фонду кошторису інспекції на 2009 рік на суму 156387,22 грн., а також просило зобовязати Інспекцію стягнути з винних осіб вартість ремонту катеру в сумі 3005 грн., вартість безпідставно списаного бензину в сумі 283,36 грн. та спрямувати ці кошти в доход бюджету.

За позовом КРУ відкрито провадження в адміністративній справі за № 2-а-12900/09/2170.

Ухвалою суду від 12.10.2009р. адміністративні справи за № 2-а-12089/09/2170 та № 2-а-12900/09/2170 обєднані в одне провадження для спільного розгляду.

В судовому засіданні 15.02.2010р. представник КРУ подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій КРУ виклало п.1 своєї позовної заяви наступним чином: зобовязати Інспекцію виконати пункти 4,5 вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617, а саме зменшити: бюджетні асигнування по загальному фонду кошторису інспекції на 2010 рік.

Представники Інспекції в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги, посилаючись на невідповідність тих висновків акту ревізії №07-18/015 від 15.06.2009р., на яких ґрунтуються пункти 4,5 та 6 вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617, фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем законодавства.

Представники КРУ в ході судового розгляду проти позовних вимог заперечували, значили, що висновки акту ревізії щодо виявлених порушень є обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства, а тому підстави для скасування пунктів 4,5 та 6 вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 «Про усунення порушень» відсутні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного:

Предметом оскарження Інспекцією є приписи КРУ на адресу позивача, які викладені в пунктах 4, 5 та 6 спірної вимоги від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617, а саме: «»Вжити заходи щодо відшкодування коштів, використаних не за цільовим призначенням в сумі 156,39 тис. грн.. шляхом зменшення асигнувань по загальному фонду кошторису Інспекції на 2009 рік» (п.4); «Стягнути з осіб, з вини яких виникла потреба в ремонтних роботах катеру, вартість проведеного ремонту катеру в сумі 3,0 тис. грн.., та отримані кошти перерахувати в дохід Державного бюджету» (п.5.); «Усунути інші недоліки та порушення, відмічені в акті ревізії» (п.6).

Зазначені вимоги предявлені до позивача за результатами проведеної відповідачем ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, які викладені відповідачем у відповідному в акті №07-18/015 від 15.06.2009р..

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки відповідно до ст.. 15 Закону України «Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні» вимога КРУ є обовязковою для виконання позивачем, тому спірна вимога від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Заявлені сторонами позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі наступного.

1. Щодо правомірності пункту 4 спірної вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 суд зазначає наступне:

Відповідно до акту ревізії, сума 156,39 тис. грн., яку вимагає відшкодувати КРУ у п. 4 спірної вимоги, складається з наступних сум:

- 107901,92 грн. виплати за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1111 «Заробітна плата»;

- 39060,50 грн. виплати за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»;

- 350 грн. виплати за КЕКВ 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки» за навчання та перевірку знань законодавчих актів з питань радіаційної безпеки;

- 6600 грн. виплати за КЕКВ 1135 «Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів» за послуги автостоянки АТП «Херсонської ОДА»;

- 2475 грн. виплати за КЕКВ 1140 «Видатки на відрядження» за придбання проїзних квитків на тролейбус в МКП «Херсонелектротранс».

Вимоги про відшкодування витрат здійснених за КЕКВ 1111«Заробітна плата» на суму 107901,92 грн. та за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 39060,50 грн. КРУ обґрунтовує тим, що ці витрати проведені за трудовими договорами, які фактично є договорами підряду, а тому виплати за ними слід здійснювати за тими кодами економічної класифікації видатків, які відповідають економічній сутності платежу. Перелік таких договорів наведений КРУ у додатку до акту ревізії. КРУ стверджує, що за цими трудовими договорами видатки на загальну суму 146962,42 грн. (107901,92 грн.+39060,50 грн.) повинні були бути проведені за рахунок КЕКВ 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки», за надання водійських послуг за рахунок КЕКВ 1135 «Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів, за встановлення та заміну ліній телефонного звязку за рахунок КЕКВ 1138 «Послуги звязку», за проведення поточного ремонту кабінету за рахунок КЕКВ 1137 «Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання».

Інспекція проти таких висновків КРУ заперечує і вважає, що КРУ безпідставно відносить трудові угоди, перелічені в додатку до акту ревізії, до договорів підряду.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині Інспекцією надано суду копії зазначених трудових угод, копії наказів про прийняття та звільнення осіб за вищевказаними договорами, табелі обліку їх робочого часу, розрахункові відомості нарахування їм заробітної плати, штатні розписи.

На час здійснення вказаних видатків та проведення ревізії були чинними Розяснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджені Наказом Державного казначейства України № 194 від 04.11.2004р. (зі змінами та доповненнями) (надалі - Розяснення №194). Вказаний наказ втратив чинність згідно з наказом Державного казначейства України від 28.12.2009 року № 547 у звязку з набуття чинності з 01.01.2010 року наказу Державного казначейства України від 25.11.2008 N 495 "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету".

До спірних правовідносин слід застосовувати той нормативний акт, який був чинний на час їх виникнення, а саме - Наказ Державного казначейства України № 194 від 04.11.2004р..

Згідно Наказу №194 категорія поточних видатків за КЕКВ 1111 включає в себе - заробітну плату за встановленими окладами, ставками або розцінками всіх штатних працівників; надбавку за вислугу років; доплату за ранг; оплату праці за трудовими договорами; надбавки та доплати обов'язкового характеру (оплата нічних змін, позаурочних годин, за наукову ступінь, за використання в роботі знання іноземних мов тощо); надбавки, що носять стимулюючий характер; премії (всі види преміальних виплат у грошовій та/або матеріальній формі); матеріальну допомогу, в тому числі у разі нещасного випадку, хвороби, оздоровлення та в інших випадках за рішенням адміністрації установи відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Держказначейства України від 15.03.2007 р. № 34-04/768-3269 заробітна плата працівника за трудовим договором виплачується з фонду оплати праці підприємства, установи чи організації; це стосується і позаштатних працівників, з якими укладено трудові договори. Оплата праці за трудовим договором проводиться за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1111 "Заробітна плата".

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а інша сторона договору зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Визначення договору підряду наведене у ст.. 837 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши долучені до справи документи, суд приходить до висновку, що віднесення КРУ вказаних в додатку до акту ревізії трудових угод до договорів підряду є безпідставним і не підтверджено належними доказами. Надані Інспекцією копії трудових договорів, що перелічені в додатку до акту ревізії, не є договорами підряду, а тому висновок КРУ про те, що витрати Інспекції за КЕКВ 1111 «Заробітна плата» на суму 107901,50 грн. та за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 39060,50 грн. здійснені не за цільовим призначенням, не можна визнати обґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги Інспекції в цій частині підлягають задоволенню, а в позовних вимогах КРУ в цій частині слід відмовити.

За рахунок КЕКВ 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки» Інспекцією здійснені видатки на суму 350 грн. за договором від 04.04.2008р. №15/08-Е, укладеним Інспекцією з Державним екологічним інститутом міністерства охорони навколишнього природного середовища України, за навчання та перевірку знань законодавчих та нормативних документів з питань радіаційної безпеки, здійснення екологічного і радіологічного контролю на митній території України, з видачею посвідчень встановленої форми.

КРУ вважає, що такі видатки необхідно було здійснити за рахунок КЕКВ 1172 «Окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку».

Відповідно до Розяснень №194 за КЕКВ 1172 "Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку" здійснюються видатки, пов'язані, зокрема, з оплатою згідно з чинним законодавством післядипломної підготовки (перепідготовки) кадрів, підвищення кваліфікації кадрів за договорами у закладах, які мають необхідну ліцензію на проведення таких навчань, та/або результатом яких є отримання посвідчення (сертифіката) встановленого зразка, щодо набуття відповідних професійних навиків.

Таким чином, є правильним висновок КРУ про необхідність проведення витрат на навчання та перевірку знань законодавчих та нормативних документів з питань радіаційної безпеки, здійснення екологічного і радіологічного контролю на митній території України, з видачею посвідчень встановленої форми, за рахунок КЕКВ 1172.

За рахунок КЕКВ 1135 «Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів» Інспекцією здійснені видатки на суму 6600 грн. за оплату послуг автостоянки АТП «Херсонської ОДА».

За висновками КРУ ці витрати повинні проводитись за рахунок КЕКВ 1136 «Оренда».

Відповідно до Розяснень №194 за рахунок КЕКВ 1135 провадяться всі видатки бюджетної установи на утримання транспортних засобів крім видатків на оренду гаражів. За рахунок КЕКВ 1136 « Оренда» здійснюється оплата за використання приміщень (у тому числі гаражів, складів тощо) як для довгострокового, так і для короткострокового користування, оренда обладнання, оренда місця для прокладення кабелю тощо.

Суд вважає правильним висновок КРУ щодо необхідності проведення вказаних витрати за рахунок КЕКВ 1136 « Оренда», оскільки фактично Інспекція орендувала частину приміщень на другому та третьому поверсі капітальної критої будівлі, яка спеціально передбачена для зберігання транспортних засобів.

За рахунок КЕКВ 1140 «Видатки на відрядження» Інспекцією здійснені видатки на суму 2475 грн. на придбання проїзних квитків на тролейбус в МКП «Херсонелектротранс» для працівників Інспекції.

КРУ вважає, що такі видатки слід проводити за рахунок КЕКВ 1135 Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів».

З таким висновком КРУ суд погодитися не може, а дії Інспекції в цій частині суд вважає правильними, оскільки відповідно до Розяснень №194 за рахунок КЕКВ 1140 проводяться видатки на придбання службових проїзних квитків та оплату проїзду за маршрутними листами.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги Інспекції про скасування п. 4 спірної вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 «Про усунення порушень» слід задовольнити частково, шляхом скасування цього пункту в частині відшкодування коштів, використаних не за цільовим призначенням в сумі 149437,42 грн. (107901,92 грн.+39060,50 грн.+2475 грн.).

Позовні вимоги КРУ про зобовязання виконати п.4 вимоги від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 слід задовольнити частково, та зобовязати Інспекцію виконати пункт 4 спірної вимоги в частині відшкодування коштів, використаних не за цільовим призначенням в сумі 6950 грн. (350 грн.+6600 грн.), шляхом зменшення на цю суму бюджетних асигнувань по загальному фонду кошторису інспекції на 2010 рік.

2. Щодо правомірності п.5 спірної вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 суд зазначає наступне.

В даному пункті спірної вимоги КРУ вимагає від Інспекції стягнути з осіб, з вини яких виникла потребу в ремонтних роботах катеру, вартість проведеного ремонту катеру в сумі 3,0 тис. грн.., та отримані кошти перерахувати в доход держбюджету.

При вирішенні позовних вимог в цій частині суд виходить з того, що відповідно до п.7 ст.. 10 Закону України «Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні» КРУ має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Згідно акту ревізії, на балансі Інспекції знаходиться катер глисуючий ЕС-197 ССR №VA-PLAE 5008 L 607, який згідно показників приладу відпрацював за період, що ревізувався, 45 мотогодин. Судовий журнал та машинний журнал на даний катер Інспекцією не вівся, що є порушенням п.1.10 Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджених наказом Мінтрансу 16.02.2004р. №91. Докази використання даного катеру в інтересах Інспекції відсутні, проте за період, що ревізувався цим катером було відпрацьовано 45 мотогодин, і на його ремонт було витрачено 3005 грн..

Вказані обставини Інспекцією не заперечувались, і в судовому засіданні представник Інспекції по даному питанню пояснив, що судовий журнал на даний катер не вівся, мастильно-паливні матеріали Інспекцією на нього не списувались, а напрацювання цим катером 45 мотогодин повязано тим, що він використовувався в роботі працівниками Інспекції.

Виходячи з того, що докази використання вищевказаного катеру в інтересах служби відсутні, суд погоджується з висновком КРУ щодо неправомірного витрачання Інспекцією бюджетних коштів на ремонт цього катеру в сумі 3005 грн., потреба в якому виникла після експлуатації катеру не на виконання основних функцій Інспекції, а тому таке порушення призвело до завдання Інспекції шкоди (збитків) на суму 3005 грн.

Наявність такого порушення дає КРУ підстави вимагати від Інспекції вжити заходи по відшкодування вказаної шкоди.

Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, визначений в ст.. 136 Кодексу законів про працю, відповідно до якої покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Таким чином, відшкодування завданої Інспекції шкоди повинно здійснюватися з урахуванням положень ст.. 136 КЗпП України.

Викладені в позовній заяві КРУ вимоги про зобовязання виконати пункт 5 вимоги від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 та про зобовязання стягнути з винних осіб вартість ремонту катеру, фактично є однією і тою ж вимогою, що направлена на відшкодування завданої бюджетній установі матеріальної шкоди в сумі 3005 грн..

Виходячи з того, що Інспекція не є тим органом, який має повноваження стягувати кошти з винних осіб, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги КРУ в цій частині, шляхом зобовязання Інспекції вжити заходи по стягненню з винних осіб вартість ремонту катеру в сумі 3005 грн., та спрямувати ці кошти в доход бюджету.

В позовних вимогах Інспекції в цій частині слід відмовити.

3. Щодо правомірності п.6 спірної вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 суд зазначає наступне.

В даному пункті спірної вимоги КРУ вимагає від Інспекції усунути інші недоліки та порушення, відмічені в акті перевірки.

Крім тих порушень, які вже були описані вище, в акті ревізії №07-18/015 від 15.06.2009р. наведені й інші порушення Інспекцією норм бюджетного законодавства, деякі з яких, як пояснили представники Інспекції, були усунуті в ході проведення ревізії.

Інспекцією не доведено того, що висновки акту ревізії №07-18/015 від 15.06.2009р. щодо вчинення Інспекцією інших порушень, про які йдеться в пункті 6 спірної вимоги, не відповідають законодавству.

Виходячи з цього, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Інспекції в частині скасування п. 6 спірної вимоги КРУ від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617.

4. Щодо позовних вимог КРУ в частині стягнення з винних осіб вартості безпідставно списаного по завищених нормах бензину у 2007 році в сумі 283,36 грн. суд зазначає наступне.

Згідно акту ревізії (стор.19) вказана сума складається з 92,11 грн. вартість безпідставно списаного бензину у кількості 23,18 літрів , та з 191,25 грн. вартості перевитраченого бензину 10.04.2007р. по автомобілю ГАЗ 3110 держ. номер НОМЕР_1 водієм ОСОБА_1

Відносно перевитрат бензину на суму 92,11 грн., то представники Інспекції пояснили, що з даним порушенням Інспекція погодилась, і сума 92,11 грн. вже відшкодована.

Представники КРУ факт відшкодування суми 92,11 грн. на час розгляду справи підтвердили, а тому підстави для задоволення позову КРУ в цій частині відсутні.

Щодо необґрунтованості витрат на бензин на суму 191,25 грн., в акті ревізії КРУ зазначає, що водій ОСОБА_1 згідно подорожнього листа №000308 10.04.2007р. з 07.45 год. по 17.55 год. проїхав за маршрутом «гараж інспекція - по місту інспекція гараж» 1070 км., на що витратив палива 132,57 літрів. КРУ вважає, що оскільки протягом 9 робочих годин водій ОСОБА_1 в межах міста міг проїхати з урахуванням обмеження швидкості 60 км.\год. всього 540 км., то перевитрата бензину склала на суму 191,25 грн..

Такі висновки КРУ суперечать фактичним обставинам справи та не мають під собою нормативного обґрунтування.

Як встановлено судом і підтверджено належними доказами, на підставі наказу начальника Інспекції №3-в від 10.04.2007р. водій ОСОБА_1 був направлений у відрядження до м.Києва на службовому автомобілі ГАЗ 3110 держ. номер НОМЕР_1, для чого йому було видано посвідчення про відрядження. З наданого суду посвідчення про відрядження, вбачається, що водій ОСОБА_1. 10.04.07р. вибув з м. Херсона та прибув до м.Києва, а 12.04.07р. вибув з м.Києва та прибув до м.Херсона. В подорожньому листі №000308 від 10.04.2007р. інформація щодо відрядження до м.Києва відсутня.

Не заперечуючи проти факту виїзду водія ОСОБА_1 на вказаному автомобілі у відрядження до м.Києва, представники КРУ в обґрунтування позовних вимог в цій частині посилались лише на дані подорожнього листа №000308.

Суд вважає, що лише відсутності у подорожньому листі інформації щодо виїзду вказаного автомобіля до м. Києва не спростовує самого факту виїзду водія ОСОБА_1 на вказаному автомобілі у відрядження до м.Києва в інтересах служби і витрачання на цю поїздку 132,57 літрів палива.

Слід також зазначити, що законодавство не містить норм, які б обмежували максимальний пробіг автомобіля в межах міста, а тому наведений в акті ревізії розрахунок перевищення витрат на бензин на суму 191,25 грн. не ґрунтується на законодавстві.

Виходячи з викладеного, слід відмовити у позовних вимогах КРУ щодо стягнення з винних осіб вартості безпідставно списаного по завищених нормах бензину у 2007 році в сумі 283,36 грн..

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Херсонській області задовольнити частково.

Скасувати пункт 4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 «Про усунення порушень» в частині відшкодування коштів, використаних не за цільовим призначенням в сумі 149437,42 грн..

В решті позовних вимог Державної екологічної інспекції в Херсонській області відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної екологічної інспекції в Херсонській області (73026, м. Херсон., пров. Казацький, 10, код ЄДРПОУ 34906216) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..

Позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області задовольнити частково.

Зобовязати Державну екологічну інспекцію в Херсонській області виконати пункт 4 вимоги Контрольно-ревізійного управління від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617 в частині відшкодування коштів, використаних не за цільовим призначенням в сумі 6959 грн., шляхом зменшення на цю суму бюджетних асигнувань по загальному фонду кошторису інспекції на 2010 рік.

Зобовязати Державну екологічну інспекцію в Херсонській області виконати пункт 5 вимоги Контрольно-ревізійного управління від 17.07.2009р. №21-07-16-14/3617, шляхом вжиття заходів по стягненню з винних осіб вартість ремонту катеру в сумі 3005 грн., та спрямувати ці кошти в доход бюджету.

В решті позовних вимог Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційної адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Херсонський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Текст постанови складений в повному обсязі та підписаний 18.02.2010р.

Суддя Кравченко К.В.