Ухвала суду № 79695056, 08.02.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1390/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й., з участю секретаря судових засідань - Павлюх Л.М., з участю слідчого - Скрекля І.В., прокурора - Бокшан В.В., підозрюваного - ОСОБА_2 захисників - Колотуха О.М., Марина В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції Скрекля Ігоря Володимировича про обрання відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Берегово, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, головного лікаря Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2018 за №12018070030000430.

Із поданого клопотання, погодженого з прокурором вбачається, що що ОСОБА_2 обіймаючи посаду головного лікаря комунального закладу «Закарпатський обласний клінічний кардіологічний диспансер» (надалі Закарпатського ОККД), згідно наказу начальника управління охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації від 16.03.2005 за №59-к, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи службовою особою даного комунального закладу як юридичної особи публічного права, яка відповідно до п.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 року (далі Закон № 996) є відповідальною за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, на яку, згідно п.6 ст.8, п.8 ст.9 Закону №996, покладено обов'язок створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; а також покладено відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, недостовірність відображених у них даних; та згідно п.п. 2.11, 2.16, 2.19 посадової інструкції головного лікаря Закарпатського ОККД, уповноважений: розпоряджатись грошовими коштами та майном на користь закладу згідно із чинним законодавством; складати господарські та інші угоди; здійснювати контроль за вірністю обліку та використанням матеріальних цінностей - в період липня-грудня 2017 року став на шлях вчинення умисних злочинів проти власності та у сфері службової діяльності, які в розумінні ст.45 КК України віднесені до корупційних, та шляхом зловживання своїм службовим становищем здійснив розтрату коштів обласного бюджету на користь ТзОВ «Закарпателектробуд» під час проведення «Капітального ремонту приміщень операційної під влаштування нового обладнання Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул.Тімірязєва 15 «А» в м.Ужгород (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) Інші завершальні будівельні роботи (45450000-6) (ДК 021:2015), шляхом виготовлення та затвердження кошторисної документації із завищеною вартістю основних будівельних матеріалів з подальшим прийняття та оплатою виконаних підрядних робіт із завищенням вартості виконаних використаних матеріалів на загальну суму 98092,80 гривень за наступних обставин.

Так, 04.08.2017 між замовником - Закарпатським ОККД в особі головного лікаря ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 укладено договір №55-17 на розробку проектно-кошторисної документації «Капітального ремонту приміщень операційної під влаштування нового обладнання Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Тімірязєва 15 «А» в м. Ужгород» (робочого проекту). Відповідно до п.1.2 даного договору ФОП ОСОБА_7 приступає до виготовлення робочого проекту негайно після підписання договору та отримання від Закарпатського ОККД (замовника) всіх необхідних вихідних даних та документів на проектування (завдання на проектування, акт обстеження будівлі).

Разом із тим, головний лікар Закарпатського ОККД ОСОБА_2 достовірно знаючи про виділені Закарпатською обласною радою кошти з обласного бюджету в розмірі 1500000 гривень для виконання робіт з даного ремонту, з метою реалізації свого злочинного плану із розтрати коштів обласного бюджету, шляхом нібито повного «освоєння» всього обсягу фінансування, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що на стадії складання інвесторської кошторисної документації вартість матеріальних ресурсів визначається за вихідними даними Замовника за найменшою ціною, яка не може перевищувати рівня цін, зареєстрованих Мінекономіки, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам територіальної громади Закарпатської області щодо ефективного використання коштів обласного бюджету, та ігноруючи вимоги щодо не перевищення вартості будівельних матеріалів, рівню цін зареєстрованих в Мінекономіки, діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленою особою, з корисливих мотивів, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах власноручно підписав та завірив круглою печаткою Закарпатського ОККД додаток до завдання на проектування, зокрема вихідні дані для складання інвестиційної кошторисної документації на об'єкт «Капітальний ремонт приміщень операційної під влаштування нового обладнання Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Тімірязєва 15 «А» в м. Ужгород», в якому зазначив недостовірні відомості щодо фактичної вартість ряду основних матеріалів, а зокрема:

-вартість одного квадратного метра плитки керамічної вказав в сумі 190,00 гривень (без ПДВ), хоча відповідно до висновку експерта фактична ринкова вартість такого плитки становила 136 гривень з ПДВ;

-вартість одного автоматичного вводу резерва, 160А АВР-200-160 вказав в сумі 32700 гривень (без ПДВ), хоча відповідно до висновку експерта фактична ринкова вартість такого устаткування становила 22391 гривень з ПДВ;

-вартість однієї припливної установки Вентс АV02, продуктивністю 1000м3/год з бактерицидним фільтром вказав в сумі 191550 гривень, хоча відповідно до висновку експерта фактична ринкова вартість такої установки становить 146955 гривень.

На підставі складеного ОСОБА_2 даного додатку до завдання на проектування із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями щодо вартості основних будівельних матеріалів, фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 розроблено проектно-кошторисну документацію по об'єкту «Капітальний ремонт приміщень операційної під влаштування нового обладнання Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Тімірязєва 15 «А» в м. Ужгород» із закладенням завищених одиничних розцінок на основні матеріали, як наслідок завищено зведений кошторисний розрахунок, відповідно до висновку експерта за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи №4513-4515/18-26 від 28.08.2018 на загальну суму 154413,6 гривень.

В подальшому, у вересні 2018 року, ОСОБА_2, обіймаючи посаду головного лікаря Закарпатського ОККД, зловживаючи своїм службовим становищем, переслідуючи свій злочинний намір, направлений на розтрату коштів обласного бюджету, діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 зведений кошторисний розрахунок містить завищені одиничні розцінки вартості основних матеріалів при невстановлених обставинах власним підписом затвердив даний кошторисний документ. Після чого, ОСОБА_2, грубо ігноруючи вимоги нормативних актів в частині ефективного та економічно-вигідного використання бюджетних коштів, усвідомлюючи те, що одинична вартість основних матеріалів у зведеному кошторисному розрахунку завищена, шляхом застосування переговорної процедури, особисто визначив виконавця підрядних робіт ТОВ «Закарпателектробуд» в особі директора ОСОБА_8 про що 02.10.2017 уклав від імені Закарпатського ОККД із даним Товариством договір про закупівлю робіт за державні кошти №83.

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Закарпателектробуд» взяло на себе зобов'язання виконати роботи з «Капітального ремонту приміщень операційної під влаштування нового обладнання Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Тімірязєва 15 «А» в м. Ужгород» за ціною 1 359 974 гривень з ПДВ, при цьому вартість робіт визначається у договірній ціні, що за проектно-кошторисною документацією.

В подальшому, в кінці грудня 2017 року ОСОБА_2 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на розтрату коштів обласного бюджету на користь ТОВ «Закарпателектробуд», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що на підставі затвердженої ним завищеної кошторисної документації, ТОВ «Закарпателектробуд» складений акт приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за грудень 2017 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт, форми КБ-3 за грудень 2017 року із внесенням до них неправдиві відомості про те, що загальна вартість робіт з «Капітального ремонту приміщень операційної під влаштування нового обладнання Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул.Тімірязєва 15 «А» в м.Ужгород» становить 1353981,60 гривень, хоча згідно висновку експерта за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи №4513-4515/18-26 від 28.08.2018 станом на 31.12.2017 вартість фактично виконаних робіт по даному об'єкту становила 1 255 888,80 гривень, підписав та завірив гербовою печаткою Закарпатського ОККД вказані документи як представник замовника.

Підписання наведених вище документів стало правовою підставою до виставлення товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпателектробуд» 26.12.2017 рахунку про оплату 1353981,60 гривень з ПДВ за мінусом авансової проплати на матеріали в сумі 407992,32 гривень, всього на загальну суму 945989,28 гривень та їх перерахунку, на підставі платіжного доручення №6 від 26.12.2017 із розрахункового рахунку Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру №35424101053404, відкритий в ГУДКСУ в Закарпатській області МФО №812016 на розрахунковий рахунок ТОВ «Закарпателектробуд» №26000000011331, відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк».

Внаслідок вчинення таких протиправних дій ОСОБА_2 із обласного бюджету незаконно, як оплату за завищені будівельні матеріали, вилучено на користь ТОВ «Закарпателектробуд» бюджетні кошти в сумі 98092,80 гривень, чим завдано територіальній громаді Закарпатської області матеріальних збитків на вказану суму.

02.11.2018 стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено письмове повідомлення про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, однак у зв'язку із перебуванням підозрюваного на стаціонарному лікуванні в інфарктному відділенні ЗОККД з діагнозом: ІХС.Гострий коронарний синдром. Кардіосклероз атеросклеротичний. Ургентна КВГ та коронарне стентування ОГ ЛКА (30.10.2018). СН ІІ А. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ст., ризик дуже високий та неможливістю проводити з ним процесуальні дії в межах кримінального провадження вказане повідомлення було надіслано поштою.

В період з 22.11.2018 по 14.12.2018 досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.280 КПК України.

14.12.2018 у зв'язку із видужанням підозрюваного досудове розслідування у даному кримінальному провадженні відновлено та цього ж дня вручено ОСОБА_2 письмове повідомлення про підозру від 02.11.2018 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, тобто розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та внесення службовою особою до офіційних документів неправдивих відомостей, іншому службовому підроблені.

Обставини викладені в повідомленні про підозру підтверджуються:

-оригіналами звітної та виконавчої документації щодо виконання робіт з «Капітального ремонту приміщень операційної під влаштування нового обладнання Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул.Тімірязєва 15 «А» в м.Ужгород (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) Інші завершальні будівельні роботи (45450000-6) (ДК 021:2015), де наявні підписи головного лікаря Закарпатського ОККД ОСОБА_2 в тому числі і в додатку до завдання на проектування;

- показами свідка ОСОБА_7, яка під час допиту показала що ціни на матеріали їй особисто надав головний лікар ОСОБА_2

-показами потерпілої ОСОБА_11, яка повідомила, що під час проведення нею журналістського розслідування 04.01.2018 нею було виявлено та зафіксовано на відео факти не виконання будівельних робіт по даному об'єкту в січні 2018 року, хоча бюджетні кошти були перераховані підряднику в повному обсязі

-фотоматеріалами доданими потерпілою ОСОБА_11

-експертним висновком про вартість товару О-105, складеного експертами Закарпатської торгово-промислової палати

-висновком експерта №4513-4515/18-26 від 28.08.2018 за резульататми проведення будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого фактична вартість виконаних робіт з «Капітального ремонту приміщень операційної під влаштування нового обладнання Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул.Тімірязєва 15 «А» в м.Ужгород (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) Інші завершальні будівельні роботи (45450000-6) (ДК 021:2015), становить 1 255 888,80 гривень, що на 98092,80 гривень є меншою від фактично оплаченої.

-Висновком експерта №11/856 від 25.10.2018 за результатами проведення товарознавчої експертизи, згідно із яким встановлені середньо ринкові ціни на будівельні матеріали які були використані під час робіт на даному обєкті

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, розмір матеріального збитку обласному бюджету становить 98092, 80 гривень.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що підозрюваний ОСОБА_2 стороною обвинувачення обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України, одне з яких, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких, його протиправними діями завдано територіальній громаді Закарпатської області матеріальної шкоди в розмірі 98092, 80 гривень, крім цього ОСОБА_2 на даний час являється головним лікарем Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, більшість свідків у даному кримінальному провадженні, які підлягають допиту є її підлеглими, зокрема головний бухгалтер, економіст, завгосп, вказані обставини надають органу досудового розслідування підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може здійснити спроби незаконного впливати на свідків у цьому ж провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Прокурор в судовому засіданні дане клопотання підтримав в повному обсязі, просив суд обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисники в судовому засіданні проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, просили відмовити в обранні запобіжного заходу.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання суд приходить до наступного:

Під час розгляду даного клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Як вбачається з матеріалів досудового розслідування, підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України, одне з яких, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п.9 Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам):

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати напотерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Підозра, висунута ОСОБА_2, повністю підтверджується доказами, зібраними в ході досудового розслідування, а тому є обґрунтованою.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити її належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд констатує, що їх можливе настання не доведено прокурором жодним доказом. Також прокурором не доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявність ризиків, зазначених у ст. 177 цього кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Також при обранні виду запобіжного заходу враховуються й вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року, не арештований, а сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.

У контексті достатності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як найбільш суворого, ЄСПЛ у рішенні у справі "В. проти Швейцарії" від 26 січня 1993 року дійшов висновку, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки в залежності від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховуватись від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. У рішенні у справі "Мамедова проти РФ" від 01 червня 2006 року Суд констатував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України, одне з яких, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, не може безумовно свідчити про те, що підозрювана у випадку застосування до нього іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від органів досудового слідства або суду. Більш того, прокурор не вказав які - небудь риси особистості або поведінки підозрюваного, які б виправдали їхній висновок про наявність небезпеки, що ОСОБА_2 має намір переховуватись від органів досудового слідства або суду (про необхідність оцінки таких обставин при обранні судом запобіжного заходу зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі "Мамедова проти РФ" від 01 червня 2006 року).

Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так, встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, характеризується по місцю роботи з позитивної сторони, користується авторитетом та повагою серед пацієнтів та колег по роботі. За свою професійну діяльність двічі нагороджувався почесною грамотою МОЗ. У 2013 року Указом Президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України» (Характеристика т.в.о директора департаменту охорони здоров'я ОСОБА_12).

З наявної в матеріалах справи Виписки №6289 із медичної картки стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_2 хворіє на кардіосклерозс, ризик дуже високий, виразкова хвороба, ф. загострення, ерозивний дуоденіт, ускладнений кровотечею.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати місце проживання цілодобово або в певний період доби (ч.1 ст. 178 КПК України).

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту без застосуванням електронного засобу контролю та забороною залишати місце постійного проживання у нічний час доби на період з 22год. 00хв. до 06год. 00хв. наступного дня, оскільки достатнім буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310 КПК України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції Скрекля Ігоря Володимировича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - відмовити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Берегово, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, головного лікаря Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронних заходів контролю, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у в період з 22год. 00хв. до 06год. 00хв. наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

?прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час;

?не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

?повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

?здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2, що в разі невиконання вищезазначених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців, а датою закінчення є 05 квітня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня ї проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: Данко В.Й.